Російські війська за допомогою безпілотників влаштували справжнє полювання на місцеве населення

Головна площа Херсона майже порожня. Рух не становить особливої ​​небезпеки для одинокого велосипедиста або бабусі, яка проходить повз, і, спираючись на тростину, йде так швидко, як тільки може, до продуктового магазину. Це місто на передовій війні між Росією та Україною. Російські війська знаходяться прямо за річкою Дніпро, за декілька кілометрів від українських військ та оточеного населення, яке їм доручено захищати. Про це йдеться у спецрепортажі CNN, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У продуктовому магазині великі огорожі захищають вхід, а скляні двері вкриті деревом. Мешканці — переважно літні жінки та чоловіки — заглядають усередину, щоб подивитися, що є на полицях, і купити необхідні речі на день, перш ніж вирушити назад в укриття та додому.

Херсон був першим великим містом, яке впало під натиском російських військ, що напали на Україну. Коли його було звільнено через вісім місяців, радісні натовпи, одягнені у синьо-жовті українські прапори, вийшли на вулиці, обіймаючи і цілуючи солдатів і співаючи пісні під автомобільні гудки.

Оскільки президенти Дональд Трамп та Володимир Путін збираються обговорити припинення війни в Україні, доля цього міста та його мешканців висить на волосині. Незаконна анексія Криму у 2014 році дала Путіну у володіння шматок землі на Чорному морі на південь від Херсона, але повномасштабне вторгнення, яке почалося у 2022 році, призвело до того, що російські війська захоплюють дедалі більше територій.

На багатьох будинках видно шрами від багаторічного збройного конфлікту — вибиті й забиті вікна, шматки щебеню, розкидані від влучань снарядів у бетон.

Снаряди досі літають над головою, роблячи оглушувальні та руйнівні удари при приземленні.

Але саме дзижчання дронів лякає людей тут у наші дні.

«Неможливо пояснити, наскільки це страшно. Він літає, дзижчить, ви його не бачите. А коли ви його помічаєте, він зупиняється і починає йти за вами, куди б ви не пішли», – розповідає місцева мешканка Олена Шигарьова.

Коли вона разом з іншою жінкою йшли, то на них націлилися дрони.

«Вони бачили, що ми жінки, а не солдати. Ми нічого не зробили. Це просто жах», – згадує жінка, яка наразі проходить лікування через пошкоджене коліно та осколок у нозі.

Лікарня — одне з небагатьох місць у Херсоні, де ми бачимо шум і рух, медики снують коридорами, щоб допомогти пораненим на війні — здебільшого це мирні жителі, які постраждали від ударів безпілотників.

Роман Мрочко, мер Херсона, працює у підвалі, під землею, далеко від небезпеки безпілотників.

«По нашому місту щодня запускають по 100 безпілотників. Більшість пригнічується нашими глушниками, але, звичайно, є безпілотники… які досягають цілі та вражають наших людей. Ми називаємо це полюванням на мирних жителів. Росіяни відправляють до Херсона зграї безпілотників, і вони тренуються, атакуючи мирних жителів за допомогою безпілотників», — каже він.

Свідоме та навмисне завдання ударів по цивільній інфраструктурі та цивільним особам, які не беруть безпосередньої участі в бойових діях, вважається воєнним злочином відповідно до міжнародного права.

Відкриті східні околиці Херсона  — те місце, де відбувається більшість атак безпілотників, його мешканці фактично притиснуті до землі. Світанок — це найбезпечніший час для виходу на вулицю, тому саме тоді волонтери доставляють коробки із продовольчою допомогою.

Жінки нервово виходять із будинків, закутані від холоду. Картонні коробки кладуть у вдячні руки, а потім швидко повертаються всередину. Ніхто не хоче зупинятися та розмовляти. І на те є вагома причина. Усього за кілька хвилин надходить повідомлення про те, що з російського боку річки було запущено безпілотники. У цьому місті-примарі надто небезпечно перебувати зовні. Співробітники гуманітарних організацій забирають недоставлені коробки та повертаються на свій склад.