Технічну вразливість виявлено у такому озброєнні, як Panzerhaubitze 2000, Leopard 1A5 та Leopard 2A6

Школа унтер-офіцерів армії у Деличі (Німеччина), готує молодших командирів Бундесверу. Тут унтер-офіцери та сержанти вивчають основи національної та союзницької оборони. 30 січня 2025 року перед аудиторією приблизно із 200 солдатів виступив незвичайний гість: заступник військового аташе посольства Німеччини у Києві прочитав лекцію про досвід України у боротьбі із російськими збройними силами. Дипломат Бундесверу розповів, що він дізнався в Україні про стиль ведення бою росіян, розповів про «неймовірні жертви» російських солдатів, війну з використанням безпілотників, а також про проблеми логістики та медичного обслуговування на українському фронті. Напрочуд чітко і недипломатично військовий аташе також описав досвід українців, пов’язаний із німецькою військовою технікою в останні роки. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання TagesSchau, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Згідно із лекцією, Panzerhaubitze 2000 має «настільки високу технічну вразливість, що її придатність для ведення війни ставиться під серйозний сумнів». Основний бойовий танк Leopard 1A5 вважається «надійним», але «через слабку броню його часто використовують лише як імпровізовану артилерію». Новіший танк Leopard 2A6 вимагає значного технічного обслуговування і часто не може бути відремонтований у польових умовах, тобто на фронті. Система ППО IRIS-T дуже ефективна, проте вартість боєприпасів надто висока і їх бракує у необхідних кількостях. ППО PATRIOT є «чудовою системою озброєння», але «непридатною для бойового застосування, оскільки носій занадто старий, а виробник більше не може поставляти запасні частини».

Що означає для Німеччини така чітка оцінка практичного застосування цих систем зброї? Які наслідки це має для планування Бундесверу? І чи досить швидко та чи достатньою мірою інформація, яка отримана під час війни в Україні щодо окремих систем, включається до майбутніх планів закупівель та нових проектів озброєнь? Представник Міністерства оборони ФРН відмовився коментувати цю лекцію військового аташе. Він просто заявив, що з українською владою ведеться постійний обмін інформацією щодо всіх систем озброєння, які поставляються, варіантів ремонту і поставок запасних частин, а також боєприпасів до них.

«Нам необхідно вступити у тісний, заснований на співпраці діалог з Україною, розглянути саме ці недоліки і врахувати їх при майбутніх закупівлях», – зазначає Сара Нанні, представниця парламентської групи Партії зелених з питань політики безпеки у Бундестазі.

Вона вимагає, щоб уроки з війни в Україні, були оперативно враховані у навчанні, плануванні та закупівлі. Джерела у Бундесвері стверджують, що Україна перебуває в особливій ситуації: оскільки останніми роками численні західні держави постачали різне обладнання, тому українським збройним силам доводиться багато в чому імпровізувати.

Досвід роботи із західними системами відсутній, і солдати часто навчаються у дуже короткий термін. Крім того, зброя іноді використовується не так, як, наприклад, передбачав Бундесвер у військовій ситуації.

З іншого боку, не можна заперечувати: на полі бою в Україні зараз проходять практичні випробування системи озброєння, які досі застосовувалися Бундесвером переважно у навчальних умовах, і які були розроблені давно для військових сценаріїв, в яких не бралися до уваги новітні розробки, такі як, наприклад, масове використання безпілотників.

Умови в Україні жорсткіші, оскільки постачання озброєння, його обслуговування та ремонт організовані по-різному. Наприклад, ремонт пошкодженого або несправного великого обладнання, як і раніше, є величезною проблемою. Танки неможливо ремонтувати поблизу лінії фронту, насамперед через загрозу, яку становлять безпілотники. Ремонтні підприємства, які західні оборонні компанії, такі як Rheinmetall, які розташовані на заході країни, далеко від лінії фронту, або у сусідніх країнах, таких як Польща.

У колах Бундесверу передбачається, що у разі війни Німеччина може зіткнутися із аналогічними проблемами: базові умови у зоні ремонту значно кращі, і принаймні теоретичні плани передбачають короткі терміни ремонту, достатню кількість запасних частин та налагоджену логістику. Однак реальність може швидко змінитися, попереджають джерела у Бундесвері, наприклад, якщо напад Росії на країни Балтії стане приводом для вступу НАТО у війну.

Представники Бундесверу повідомляють, що запасних частин часто не вистачає, а німецька бюрократія зі складними та часом тривалими ліцензіями на експорт військової техніки посилює ситуацію. За повідомленнями з України, давно відомо, що система Panzerhaubitze 2000 вважається вразливою: можуть швидко виникнути проблеми із програмним забезпеченням або ствол зброї може перегрітися та вимагати заміни. Гаубиця зазвичай вважається потужною й точною системою озброєння.

З внутрішнього протоколу виступу заступника німецького військового аташе у Києві випливає, що в Україні насамперед цінуються старі німецькі системи озброєння — саме ті, які Бундесвер зняв із озброєння. Зенітний танк «Гепард», який в основному використовується проти російських безпілотників і крилатих ракет, вважається «найпопулярнішою, найефективнішою і найнадійнішою системою озброєння». Щодо бойової машини піхоти «Мардер» аташе повідомив: «Дуже популярна бойова машина без обмежень».

Однак, це не означає, що у майбутньому варто відмовитися від сучасних, навіть високотехнологічних систем озброєння.

«Нам потрібно і те, й інше: масовість та високі технології. Війна в Україні наочно демонструє, наскільки важливими у майбутньому будуть використання та захист від безпілотників та розвідки в електромагнітному полі, тобто радіосигналів», – каже колишній генерал Бундесверу Ханс-Лотар Домрезе.