В Австралійському католицькому університеті дослідили історію російської колонізації України

Відмовляючись повертатися в орбіту Росії, українці надсилають сигнал про самовизначення і відкидають твердження, що більші нації можуть поглинути менші, просто посилаючись на спільне минуле

Президент Росії Володимир Путін, схоже, не зацікавлений у мирі: ракетний удар по Сумах, найбільший напад на цивільне населення у 2025 році, доводить, що він рішуче налаштований здобути перемогу над Україною будь-якою ціною. Це війна ідей, наративів та міфів, яку можна простежити зі середини 1500-х років, коли Іван Грозний, великий князь Московії, проголосив себе першим «царем» усієї Русі. У рамках свого прагнення до влади Іван Грозний кинув виклик королю Польщі Сигізмунду I, який, як князь Русі, правив територіями, що зараз складають частини сучасної України. Про це йдеться в авторській колонці Даріуса фон Гуттнера Споржинського, історика з Австралійського католицького університету на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Російські правителі часто переосмислювали історію для побудови своєї влади. Путін написав відоме есе у 2021 році, в якому назвав росіян та українців «одним народом». Він спирався на старі переконання, що Росія має право «відновити» або возз’єднати землі, якими вона колись правила.

Україна пережила заборони на свою мову, політику примусової асиміляції та Голодомор, організований Йосипом Сталіним у 1930-х роках. Країна проголосила незалежність від Росії у 1991 році. Тепер вчителі, митці та місцеві лідери приєдналися до солдатів у спротиві Росії.

Імперія та священна місія

Широкий простір колишнього середньовічного королівства Київська Русь включав території сучасної України, Білорусі та Росії, включаючи столицю України, Київ. З 1386 по 1772 рік більшість цих земель перебувала під владою Польщі-Литви, якою керувала литовська династія Ягеллонів та їхні наступники.

Сьогодні Росія часто вказує на Київську Русь (яка існувала з IX по XIII століття), стверджуючи, що возз’єднує ці давні землі, як стверджував Іван Грозний у середині 1500-х років.

У 1547 році Іван оголосив Московію царством, а Москву — «Третім Римом» — іншими словами, останнім центром справжнього християнства після Риму та Константинополя. Ця ідея зробила завоювання схожим на священну місію. До кінця 1700-х років Російська імперія знищила Польщу-Литву у серії територіальних анексій та воєн. Вона поширилася далеко на південь і схід і тепер межувала із Пруссією та Австрією.

Україна, з її багатими сільськогосподарськими угіддями та культурними зв’язками із Київською Руссю, була головною здобиччю. Російські лідери називали Україну «Малоросією», стверджуючи, що вона була лише невеликою частиною російського царства. Вони заборонили україномовні публікації, змусили Православну церкву України бути підпорядкованою Москві та намагалися викорінити будь-яке відчуття окремої української ідентичності.

Однак Україна розвинула власну культурну ідентичність, сформовану козацькими традиціями, історією польсько-литовського правління та окремим досвідом. Багато українців стверджують, що їхня культура існувала задовго до того, як Московія перетворилася на імперію.

Тим часом, Росія розширювала свої території, а потім вдавала, що ці землі завжди були частиною Росії. Історик Олександр Еткінд називає цей процес «внутрішньою колонізацією». Ця стратегія допомогла Росії стати величезною імперією. Але вона також породила тривале обурення, особливо в Україні.

Голод і «фашисти»

Радянський Союз (СРСР), створений у 1922 році після успішного більшовицького перевороту 1917 року, стверджував, що є союзом рівноправних республік. Але на практиці Москва твердо контролювала ситуацію.

Україна мала назву «Радянська Республіка», але справжньої незалежності не було. Радянські лідери вимагали від України величезної кількості зерна, вугілля та робочої сили для підтримки решти СРСР.

Одним із найпохмуріших періодів в історії України був Голодомор, що тривав у 1932–1933 роках, під час якого мільйони українців померли від голоду після того, як уряд Йосипа Сталіна конфіскував величезну кількість зерна у фермерів. Ця політика мала на меті зламати український опір та націоналістичні почуття.

Голодомор був актом геноциду проти українців, хоча Росія заперечує це тлумачення. Після Другої світової війни, Радянський Союз захопив країни Балтії та частину Польщі, включаючи регіони, що зараз знаходяться на заході України. Хоча Україна стала однією з найіндустріалізованіших держав СРСР, справжні прояви української культури чи незалежної думки часто супроводжувалися суворим покаранням. Людей, які висловлювалися, називали «фашистами» – термін, який досі використовується у сучасній російській пропаганді.

Повернення України

СРСР розпався у 1991 році. Україна, разом з іншими колишніми радянськими республіками, стала незалежною державою. Це був серйозний удар по імперським амбіціям Росії. Протягом століть Москва вважала Україну центральною частиною своєї ідентичності.

1990-ті роки принесли жорсткі економічні реформи та політичні зміни в Росії. Потім, на початку 2000-х років, до влади прийшов Володимир Путін, пообіцявши відновити глобальний вплив Росії. Він назвав колишні радянські республіки «ближнім зарубіжжям», натякаючи, що Москва досі має особливі права на ці регіони.

У 2008 році Росія розпочала війну з Грузією. Після перемоги вона визнала дві сепаратистські провінції у Грузії, фактично залишивши там війська. У 2014 році Росія анексувала Крим, стверджуючи, що захищає російськомовних. Вона також підтримувала сепаратистів на Донбасі. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй у березні 2014 року ухвалила Резолюцію 68/262, оголосивши російську анексію Криму незаконною. Кремль продовжував свою політику, незважаючи ні на що.

«Денацифікація» України?

У лютому 2022 року Росія розширила конфлікт, розпочавши вторгнення в Україну. Вона описала свої дії як місію з «денацифікації», звинувативши уряд України у нацизмі, хоча президент Володимир Зеленський має єврейське походження.

Не було жодних доказів цих тверджень. Проте російські лідери використовували такі гасла для виправдання своїх агресивних дій. Вони також говорили про «традиційні цінності» та «православну єдність», зображуючи себе захисниками спільної слов’янської культури.

Військовою метою було повністю захопити Донбас, створити сухопутний міст до Криму та, можливо, просунутися далі до Придністров’я у Молдові, проросійського сепаратистського регіону.

Росія сподівалася на швидку перемогу, але усе перетворилося на тривалий і жорстокий конфлікт. Для багатьох українців незалежність – це більше, ніж просто уникнення контролю з боку Москви. Йдеться про створення суспільства, побудованого на демократії, правах людини та зв’язках з Європою.

Самі такі цінності надихнули протести Євромайдану у Києві у 2013–2014 роках, де демонстранти вимагали зменшення корупції та інтеграції з Європейським Союзом. Росія використала ці протести, щоб виправдати анексію Криму у 2014 році.

Сигнал про самовизначення

Наполягання Кремля на тому, що українці та росіяни однакові, відображає стару імперську модель: розширюватися, поглинати та претендувати на те, щоб ці території завжди були частиною Росії. Звільнення від цієї «ментальної імперії» вимагає глибоких змін у тому, як росіяни, українці та світ сприймають минуле та сьогодення Східної Європи.

Коли Радянський Союз розпався, багато хто сподівався на нову еру співпраці у Східній Європі. Натомість, авторитарна політика та старі переконання щодо імперії призвели до руйнівного конфлікту.