Для ефективної протидії дезінформації необхідна співпраця між редакціями та обмін знаннями, адже це допомагає розпізнавати маніпуляції та швидше їх викривати, а також створює екосистему експертів та працівників ЗМІ

У 2024 році в ЄС відбулися вибори до Європейського парламенту. Правоцентристська партія на чолі з Урсулою фон дер Ляєн отримала найбільше місць і перемогла. Але це був також найуспішніший рік для ультраправих, оскільки різні євроскептичні групи здобули 220 із 720 місць – близько 30,6%. Ця перемога була значною для ультраправих, особливо для партії «Національне об’єднання» (RN) Марін Ле Пен, яка отримала вдвічі більше голосів, ніж табір президента Еммануеля Макрона, що спонукало його оголосити дострокові парламентські вибори у Франції. Ле Пен відома своєю проросійською позицією у міжнародних справах, стверджуючи, що анексований Крим належить Росії, і неодноразово закликала до припинення військової допомоги Україні. Про це йдеться в аналітичній публікації Euractiv, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У статті для американського видання The Hill американський адвокат Грегорі Воллес зазначив, що Росія переключила свою увагу з крайніх лівих на крайніх правих, використовуючи останніх як інструмент пропаганди в американській політиці. Дослідження Міжнародного антитерористичного центру також вказує на те, що Росія фінансує ультраправі партії по всій Європі, щоб розширити свій вплив і підірвати підтримку України.

Російська пропаганда в Європі

У червні 2024 року американське видання The Washington Post опублікувало журналістське розслідування, яке викрило масштабну операцію впливу, підтримувану Кремлем та проведену через ультраправе медіа-видання «Голос Європи», яке офіційно зареєстроване у Празі. Платформа використовувалася для спрямування коштів ультраправим політикам по всій Європі, просування проросійських наративів та підриву підтримки України.

У розслідуванні The Washington Post посилаються на звіти європейської розвідки, які пов’язують Артема Марчевського — колишнього українського телевізійного продюсера від проросійського політика Віктора Медведчука — зі скоординованою кампанією впливу. Повідомляється, що Марчевський зустрічався з ультраправими діячами у Німеччині, Франції, Польщі, Нідерландах та інших країнах ЄС, пропонуючи щомісячні виплати до 1 мільйона євро в обмін на поширення проросійських наративів через ЗМІ та публічні виступи.

Максим Віхров, старший аналітик Українського центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, розповів, що такі соціальні платформи, як X, Telegram, TikTok, Facebook та YouTube, особливо вразливі до російської дезінформації. На відміну від традиційних ЗМІ з редакційним наглядом, ці платформи мають труднощі з поміркованістю надмірного потоку контенту. Зокрема, Telegram слугує прямим каналом для інформаційних операцій російської розвідки, спрямованих як на українську, так і на європейську аудиторію.

Віхров також зазначив, що X має величезні багатомовні мережі акаунтів, пов’язаних з Росією, та «армію ботів», тоді як швидкий відеоформат TikTok залишає мало місця для критичного аналізу, що робить його благодатним ґрунтом для маніпуляцій. Окрім соціальних мереж, Росія розробила величезну екосистему дезінформації, що включає сотні веб-сайтів, намагаючись побудувати «альтернативний інтернет» під контролем Москви.

У 2023 році дослідження Європейської комісії висвітлило роль X у поширенні російської дезінформації щодо України. Зараз Росія активізує свої зусилля на платформі, просуваючи наративи про нібито втрату суверенітету України та дискредитуючи підтримку Заходу.

Ольга Яковлєва, редакторка з перевірки фактів у Gwara Media, ділиться прикладами російської пропаганди на X. Анонімний користувач на X опублікував неправдиве твердження про те, що голлівудським зіркам платять за відвідування України. Російські пропагандистські канали, деякі з яких мають понад 100 000 підписників, швидко підхопили фейк, залучивши сотні тисяч глядачів.

Так само хибним є твердження про те, що президент України Володимир Зеленський купив приватний банк у Франції, яке походить від анонімного користувача X, а потім було поширене російськими прокремлівськими ЗМІ, такими як eNews та news.ru.

Українська держава проти російської пропаганди

Заступниця керівника Українського центру боротьби з дезінформацією Аліна Бондарчук розповіла, що боротьба з дезінформацією в Україні координується на державному рівні. З 2021 року Центр, що діє при Раді національної безпеки і оборони, активно спростовує російські неправдиві наративи та відстежує їх поширення у соціальних мережах.

«Ми уклали угоду про співпрацю з Google. Ми надаємо експертні оцінки наративів, що поширюються по каналах. YouTube, як дочірня компанія Google, аналізує ці випадки та приймає рішення про блокування контенту. Понад 200 каналів вже заблоковано», – повідомила Бондарчук.

Експерт з інформаційної безпеки Андрій Біденко зазначив, що Україна ефективно протидіє російській пропаганді значною мірою завдяки роботі центрів стратегічних комунікацій. Він наголосив, що українці виробили сильний опір примітивній та спрощеній пропаганді, яка зараз рідко доходить до них і практично відсутня в національних ЗМІ та соціальних мережах.

Важливою частиною зусиль України у боротьбі з російською пропагандою є трансляція українського контенту на окупованих територіях. 5 липня 2024 року Запорізька обласна адміністрація запустила телевізійну мережу, яка пропонує безкоштовний доступ до дев’яти українських каналів, зокрема на територіях, контрольованих Росією. Владислав Мороко, керівник обласного департаменту культури та інформаційної політики, представив план відновлення українського мовлення, починаючи із Запоріжжя. Очікується, що мережа зрештою охопить 90% території країни.

«Україна накопичила величезний досвід протидії російському впливу ФІМІ (маніпуляції та втручання іноземної інформації), який виник завдяки реальним викликам. Українські інструменти були створені не з теоретичних припущень, а з нагальних і практичних потреб», – підсумував Максим Віхров.

Однак він попередив, що існуючих інструментів ніколи не буде достатньо — ані в Україні, ані в усьому світі — оскільки російська пропаганда також розробляє та адаптує нові технології.

Наприклад, Москва зараз прагне «отруїти» великі мовні моделі, такі як ChatGPT, власними наративами. Водночас РФ просуває альтернативну систему «перевірки фактів» по всьому світу (наприклад, російський проєкт «Війна з фейками», який фактично поширює російські наративи, використовуючи гучні заяви та посилання на російські джерела під виглядом перевірки фактів — прим. ред.). Хоча формально ця система нагадує справжню перевірку фактів, вона «спростовує» факти, посилаючись на заяви таких діячів, як міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.

Поради щодо перевірки фактів з України

Ольга Яковлєва зазначила, що для ефективної протидії дезінформації у світі необхідна співпраця між редакціями та обмін знаннями. Більшість неправдивої інформації поширюється одночасно у кількох країнах. Наприклад, російська мережа «Правда» створює такий контент російською мовою, а потім перекладає його іншими мовами.

Обмін знаннями, як зазначає Яковлєв, допомагає виявляти моделі дезінформації, розпізнавати маніпуляції та швидше їх викривати, а також створює екосистему експертів та працівників ЗМІ для боротьби з дезінформацією.

Кирило Перевощиков, аналітик незалежного проєкту з перевірки фактів VoxCheck розповів про алгоритм, який вони використовують для перевірки інформації.

Спочатку вони перевіряють, хто поширив неправдиву інформацію та чи поширювало це джерело — блогер, політик, ЗМІ чи організація — дезінформацію раніше. Потім вони шукають інші публікації зі схожим контентом, щоб виявити варіанти або «мутації» фейку, надаючи вичерпну відповідь на всі неправдиві твердження.

Залежно від випадку, VoxCheck перевіряє, чи були заяви, новини, закони, наукові статті, статистичні дослідження чи розслідування представлені точно або ж були підтасовані у публікації. Якщо інформація містить фотографії чи відео, експерти перевіряють їхню достовірність.

«Проблеми, з якими стикаються фактчекери, суттєво не відрізняються від тих, з якими стикаються інші медіафахівці. Необхідно аналізувати величезні обсяги інформації та швидко реагувати на загрози», – рекомендує Перевощиков.

А Ольга Яковлєва радить приєднатися до професійних платформ перевірки фактів, таких як Європейська мережа стандартів перевірки фактів (EFCSN) та Міжнародна мережа перевірки фактів (IFCN), а також брати участь в OSINT-спільнотах, таких як GeoConfirmed, Bellingcat Community або r/OSINT на Reddit.

«Дуже важливо бути частиною професійної спільноти — навчатися, ділитися знаннями та не залишатися в ізоляції», — зазначає Яковлєва.

Також варто протестувати нові інструменти для перевірки фактів, такі як InVID (відеоверифікація), Maltego (OSINT-платформа) або Hunchly (інструмент організації даних). Фейкові розслідування потім можна публікувати у відкритих бібліотеках, таких як EUvsDisinfo, DFRLab та OpenFact.

Яковлєва наголошує на необхідності піклуватися про психологічну стійкість, мати план дій на випадок ненависті або нападів та створити команду підтримки, наприклад, редакційний персонал, юрисконсульти або довірені колеги.

«Перевірка фактів, що стосується делікатних тем, таких як війна, політика, вибори чи дезінформаційні кампанії, може зробити вас мішенню як з технічної, так і з психологічної точок зору. Цифрова гігієна та особиста безпека такі ж важливі, як і навички перевірки фактів», – підкреслила Яковлєва.