Аналітики закликають уряд Тайваню витрачати менше грошей на купівлю винищувачів і більше грошей на наземну протиповітряну оборону, яку легше приховати на пересіченій місцевості

Військово-повітряні сили України розпочали війну проти російських військ у лютому 2022 року, маючи лише 125 бойових літаків, зосереджених приблизно на десятку великих баз. Враховуючи перевагу Росії у глибоких ударах — сотні розгорнутих військових літаків й тисячі крилатих і балістичних ракет — мало хто з спостерігачів очікував, що українські бригади переживуть перші години війни. Але вони вижили. І через 38 місяців війни щодня здійснюють вильоти з метою протиповітряної оборони та завдання авіаударів. Про це йдеться в аналітичній публікації блогу Австралійського інституту стратегічної політики, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Це був неймовірний подвиг.

Чи зможуть тайванські військово-повітряні сили повторити його? Майже напевно, ні. Географія та масштаб китайської загрози будуть складнішими для ВПС Тайваню та його 400 винищувачів.

Українські ВПС уникли початкового російського бомбардування, оскільки розосередили своїх людей, літаки та боєприпаси подалі від великих авіабаз.

«Цілі кожного удару вже переміщувалися на момент, коли ракети досягали своїх призначених точок прицілювання», – писали аналітики Джастін Бронк, Нік Рейнольдс та Джек Вотлінг у дослідженні 2022 року для Королівського інституту об’єднаних військ у Лондоні.

Українські льотні бригади дотримувалися цієї практики протягом усієї війни. Дійсно, вони зазнали найбільших втрат, коли недбало ставилися до свого розосередження. Група глибоких ударів російських балістичних ракет «Іскандер» у липні 2022 року знищила кілька літаків, включаючи важкозамінні перехоплювачі Су-27, на землі на легкодоступних авіабазах поблизу лінії фронту.

Навіть за умови постійної пильності, яку українці не змогли підтримувати, тайванці можуть не впоратися із китайськими ракетами, що наближаються.

«Географія обмежує розосередження. Україна у 20 разів більша за Тайвань за площею та має набагато більше аеродромів: понад 900 порівняно із приблизно 50 тайванськими. Це обмежує потенціал набагато більших тайванських військово-повітряних сил вижити шляхом розосередження. Є й складнощі. Авіабази Тайваню — їх 10 — досить великі, і у них є певний простір для розосередження. Авіабаза Тайдун на сході країни також має підземні сховища, і деякі літаки можуть вижити у них. Але величезний і зростаючий арсенал балістичних і крилатих ракет Китаю може стерти будь-яку надію з боку тайванських планувальників. Китай може підтримувати масштабне та майже безперервне ракетне бомбардування, яке ефективно нейтралізувало б більшу частину, якщо не всі, повітряні сили Тайваню — принаймні протягом перших двох тижнів», — пояснює Ерік Хегінботам, головний науковий співробітник Програми досліджень безпеки Массачусетського технологічного інституту та фахівець з питань безпеки в Азії.

Це не просто припущення. У серії жорстких військових навчань, що контролювалися Центром стратегічних та міжнародних досліджень у січні 2023 року, Хегінботам та інші аналітики послідовно дійшли одного й того ж висновку. Вторгнення завжди починається однаково: початкове бомбардування КНР може знищити більшу частину військово-морського флоту та повітряних сил Тайваню у перші години бойових дій.

Недарма американський аналітичний центр RAND давно виступає за те, щоб Тайвань витрачав менше грошей на купівлю винищувачів і більше грошей на наземну протиповітряну оборону, яку легше приховати на пересіченій місцевості.

«Китайські військові підвищують напругу навколо винищувальних сил Тайваню і тепер мають засоби для їх знищення (або примусового захоронення у підземному сховищі)», – підсумував RAND у 2016 році.

Якщо й є проблиск надії, то це те, що ракетні сили Китаю, військовий підрозділ, побудований навколо ударних ракет наземного базування, будуть перевантажені важкими завданнями. Так, у них тисячі ракет. Але ракетним військам знадобилися десятиліття, щоб накопичити свій арсенал. Після того, як ракети витрачаються, немає швидкого та простого способу їх замінити.

З огляду на все це, було б божевіллям з боку Тайваню сподіватись на свої надзвичайно вразливі військово-повітряні сили, які зосереджені на невеликій кількості баз, щоб врятувати острів від вторгнення китайської армії.

Коли прихильники оборонної реформи на Тайвані благають уряд витрачати більше коштів на приховані ракети та крихітні дрони, то вони не просто виступають за новітні технології, а визнають неприємну, але незаперечну реальність: у повномасштабній війні з Китаєм, військово-повітряні сили Тайваню майже напевно зазнають швидкої поразки.