Росія цілеспрямовано обстрілює готелі в Україні, щоб залякати іноземних журналістів – дослідження «Репортерів без кордонів»

За останні три роки війни, 25 журналістів та працівників ЗМІ постраждали від бомбардувань готелів, і щонайменше семеро отримали поранення

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року як українські, так і іноземні журналісти потрапляють під російський вогонь — навіть у своїх готелях. Новий звіт «Репортерів без кордонів» (RSF) та української правозахисної організації Truth Hounds (TH) документує ці напади, які рівносильні воєнним злочинам і вони не повинні залишатися безкарними. Про це повідомляє Foreign Ukraine.

Для журналіста у зоні бойових дій готель – це не просто місце для відпочинку: це також офіс для написання, редагування та передачі репортажів до іноземних редакцій. Але в Україні цей притулок іноді стає мішенню для російських військових, які прагнуть змусити замовкнути медіа-фахівців, що документують вторгнення. У новому звіті RSF та Truth Hounds «Остання реєстрація: Російські удари по українських готелях змушують замовкнути пресу» детально описані ці навмисні атаки Кремля.

Трохи більше ніж за три роки війни, 31 удар російських збройних сил вразив 25 українських готелів, більшість з яких розташовувалися у регіонах поблизу лінії фронту, таких як Харків (північний схід), Донецьк (схід), Дніпро (південний схід), Одеса (південь) та Київ, столиця. Лише один з цих готелів використовувався для військових цілей; у всіх інших розміщувалися цивільні особи, включаючи журналістів. Один зі співробітників ЗМІ, радник Reuters з питань безпеки Раян Еванс, загинув під час удару по своєму готелю у серпні 2024 року у Краматорську, на сході України. Загалом 25 журналістів та працівників ЗМІ постраждали від бомбардувань готелів, і щонайменше семеро отримали поранення.

«Російські удари по готелях в Україні, не є випадковими чи безпідставними. Будівлі, що були обстріляні, не є «українськими військовими базами», а журналісти всередині не є «найманцями», всупереч дезінформаційному наративу, який невпинно просувають усі російські ЗМІ. Ці напади є частиною стратегії сіяння терору та прагнення зменшити висвітлення війни. Цілячись у цивільну інфраструктуру, вони порушують міжнародне гуманітарне право та є воєнними злочинами. Винні мають бути притягнуті до відповідальності», – розповів Полін Мофрес, регіональний офіцер «Репортерів без кордонів» в Україні

Російські удари по цивільних готелях в Україні, які спрямовані на перешкоджання незалежному висвітленню війни, зросли: вісім у 2022 році, п’ять у 2023 році, 14 у 2024 році та чотири за перші два місяці 2025 року. Більше того, ці атаки повторюються за певними схемами:

27 із 31 атак сталися в регіонах поблизу фронту, зокрема у Харкові, Донецьку, Одесі та Дніпрі;
23 атаки сталися вночі, між 20:00 та 8:00 ранку, коли готелі найбільш заповнені;

Щонайменше 15 ударів було завдано ракетами, запущеними зі систем 9К720 «Іскандер», відомих своєю точністю. Деякі мають похибку лише близько 20 метрів.

Перервані репортажі

Ці удари змінили умови роботи українських та іноземних репортерів. Результати опитування місцевих та іноземних журналістів в Україні, проведеного для цього звіту:

З 2023 року 64% українських журналістів та 43% іноземних кореспондентів уникають проживання у готелях поблизу фронту;
13% усіх опитаних журналістів були змушені скоротити або призупинити відрядження в цих регіонах;
64% українських та міжнародних журналістів повідомляють про логістичні перешкоди для своїх репортажів через труднощі з доступом до безпечного житла;
44% журналістів страждають від стресу або психологічної травми після нападів на готелі.

Журналісти тепер користуються транспортними засобами без розпізнавальних знаків, відмовляються від написів «преса» на бронежилетах та вимикають геолокацію, аби їх не помітили, що зараз є стратегією виживання. Деякі редакції обмежують ночівлі у готелях, надають перевагу приватному житлу і навіть забороняють своїм репортерам відвідувати певні зони. Українські журналісти адаптуються найшвидше завдяки своїм знанням цієї галузі.

Російська дезінформація, яка виправдовує удари по готелях

Журналістів називають найманцями, готелі перетворюють на військові бази… Щоб виправдати свої напади на цивільні готелі, Кремль спирається на добре усталений дезінформаційний наратив, що поширюється на всіх рівнях, від Міністерства оборони Росії до прокремлівських Telegram-каналів, деякі з яких є анонімними. Однак, згідно із висновками звіту, зокрема, заснованими на свідченнях свідків 31 нападу на 25 готелів, лише один готель використовувався українською армією — інші 24 були цивільними об’єктами.

Випадок Раяна Еванса ілюструє цю стратегію дезінформації. 24 серпня 2024 року росіяни завдали удару по готелю «Сапфір» у Краматорську, вбивши радника з безпеки Reuters, який з 2022 року понад 20 разів їздив до України, та поранивши двох його колег-журналістів, американця Дена Пелещука та українця Івана Любиш-Кирдея. У готелі не було військовослужбовців. Москва звинуватила Еванса у тому, що він був «колишнім агентом MI6» — це твердження заперечують як його родина, так і роботодавець. Україна з того часу звинуватила російського генерала Олексія Кіма у наказі про удар по цивільній інфраструктурі у Краматорську.