Українські військові використовують рідкісну систему ППО «С-300В1» для знищення російських ракет і літаків

С-300В1 — це потужна система протиповітряної та протиракетної оборони, яка була введена в експлуатацію наприкінці Холодної війни і призначена для знищення балістичних ракет на відстані до 100 км та літаків на відстані 75 км

Міністерство оборони України нещодавно показало відеозаписи використання дуже рідкісної системи протиповітряної та протиракетної оборони С-300В1, яка у кодуванні НАТО позначена як SA-12 Gladiator/Giant. Про це йдеться в інформаційній публікації польського видання Defence24, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Зазначимо, що С-300В1 — це потужна система протиповітряної та протиракетної оборони, яка здатна знищувати різні типи ракет. Вона введена в експлуатацію колишнім СРСР наприкінці Холодної війни і використовує два типи ракет: або 9М82 (дві на пускову установку), або 9М83 (чотири на пускову установку), у двох схожих, але дещо різних пускових установках.

Перші, важчі ракети, призначені переважно для ураження балістичних цілей на відстані до 100 км, тоді як легші 9М83, за допомогою яких було знято систему, можуть уражати літаки на відстані 75 км або балістичні ракети на відстані 25 км.

Варто підкреслити, що С-300В — це зовсім інший комплекс, ніж С-300П та похідні від нього С-300ПМУ/С-400 тощо. С-300В використовує напівактивні ракети з радіолокаційним наведенням (у поєднанні з іншими методами), це інша система наведення, ніж С-300П, яка використовує командний метод або, у новіших версіях, так званий метод супроводу цілі для ракети.

Хоча С-300П – це система, яка створена для військ протиповітряної оборони країни, С-300В була створена для забезпечення ефективної оборони мобільних угруповань збройних сил СРСР на оперативному рівні. Вона замінила старі системи SA-4 Ganef (2K11 Krug), що знаходилися на озброєнні і також деякий час використовувалися у Збройних силах Польщі. Цікаво, що елементи С-300В розміщені на гусеничному шасі, подібному до танка Т-80, і це забезпечує більшу мобільність.

Найголовніше, що С-300В менш поширена, ніж С-300П, і також експортувалася у незначній кількості. Однак, як бачимо, українським військовим вдається підтримувати у робочому стані хоча б один комплект цієї системи та забезпечити хоча б мінімальне постачання бойових засобів.