Близько 95% автомобілів, що використовуються українською армією, постачаються волонтерами, і здебільшого вони надходять з Європейського Союзу та Великої Британії, а також із країн Близького Сходу

Українські військовослужбовці під час війни проти Росії змушені менше покладатися на важку броньовану техніку та більше на цивільні позашляховики, зокрема йдеться про Toyota Hilux, Nissan Navara (виробництво якого в Європі припинилося у 2021 році) та особливо Mitsubishi L200, який також зняли з виробництва чотири роки тому. Про це йдеться у спецрепортажі Politico, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я б сказав, що L200 об’єктивно найкращий з усіх, навіть незважаючи на похмуре число 200 у його назві. Незважаючи на це, даний автомобіль врятував багато життів», — зазначає Андрій Іванов, командир батальйону безпілотних систем «Злий сапсан».

Натомість, американським позашляховикам потрібні комплектуючі, які українським майстерням важко отримати, що робить їх менш популярними серед військових.

«Колись нам доводилося чекати 30 днів, щоб доставити до України лише один вирішальний болт», – розповідає Руслан Андрюк, виконавчий менеджер Nesemos Veteran Auto Hub – підприємства, яке наймає ветеранів війни для ремонту автомобілів.

Використання цивільних автомобілів стає візитною карткою російсько-української війни.

«Автомобілі – це все! Це спосіб поповнення позицій зброєю; це спосіб евакуації поранених з оточення. Мобільні підрозділи ППО використовують цивільні пікапи, коли переслідують російські безпілотники. Ви можете перевозити до 10 осіб, залежно від моделі позашляховика. І їх набагато легше ремонтувати. Вони легші за броньовані машини та їх набагато швидше можна евакуювати у разі нападу», – пояснює Андрюк.

За перші два роки війни, Україна імпортувала понад 100 000 автомобілів, переважно вживаних, для солдатів, що змусило уряд скоротити бюрократичну тяганину для реєстрації транспортних засобів та класифікувати їх як гуманітарну допомогу.

«Зараз це переважно Велика Британія, можливо, Норвегія. Ми виснажили усі ринки вживаних автомобілів у Польщі у перші місяці 2022 року. Але краще шукати ці машини серед фермерів у Великій Британії», – підкреслює Марія Ксондзик, генеральний директор Nesemos Veteran Auto Hub.

Окрім імпорту, українці пожертвували понад 3000 автомобілів для потреб збройних сил з лютого 2022 року.

Близько 95% автомобілів, що використовуються українською армією, постачаються волонтерами, і здебільшого вони надходять з Європейського Союзу та Великої Британії, а також з країн Близького Сходу.

І це не лише українські волонтери. Наприклад, польський волонтер Матеуш «Ексен» Водзінський, з початку війни поставив українським військам 323 вживані автомобілі.

Українські солдати називають ці автомобілі корч (судома, як біль у м’язі) через те, що ці транспортні засоби витримують на передовій війни, борючись з екстремальними бездоріжжям, нічними погонями та навіть атаками дронів.

Солдати часто змушені оплачувати ремонт цих машин власними або пожертвованими грошима.

Зцілення коліс

До запуску Nesemos Veteran Auto Hub у 2023 році, Ксондзик та її команда, як і сотні інших українських та європейських волонтерів, шукали позашляховики по всій Європі. Наразі вони доставили понад 250 авто.

Однак питання не лише у доставці транспортних засобів до фронту. Вони також потребують ремонту й технічного обслуговування, послуг, до яких важко отримати доступ на полі бою. Цивільні гаражі також часто опиняються у глухому куті, як виправити дефекти, пов’язані з війною — так і народився Nesemos Auto Hub.

«Одного разу солдати привезли до нас Ford, який не рухався, і вони не могли зрозуміти, чому. Виявилося, що вони заправляли його бензином, змішаним з водою. Щойно ми очистили машину та заправили її звичайним бензином, вона була готова до експлуатації», — згадує Андрюк.

Nesemos Veteran Auto Hub вже відремонтував понад 500 автомобілів.

«Європейський ринок популярніший серед українців, тому що там легше та швидше знаходити запчастини. Іноді українським солдатам потрібно відремонтувати машину протягом 24 годин, щоб вони могли вирушити на завдання», – повідомляє Андрюк.

Термін служби позашляховика в Україні залежить від належного технічного обслуговування, завдань, для яких він використовується, і, перш за все, — чистої удачі.

«Давайте будемо відвертими, сьогодні усі логістичні маршрути вздовж лінії зіткнення схожі на місячний пейзаж. Тож вам навіть не потрібна атака FPV-дрона, щоб втратити колесо разом з усіма важелями, тягами та стабілізаторами. Неможливо звикнути до ям, які щодня з’являються на дорозі у трьох нових місцях. Ми їздимо переважно у темряві. Це збільшує ризики бути ураженим», – розповідає Іванов.

Українські військові автомобілі часто стають мішенями для керованих бомб, FPV-дронів та артилерії.

«Автомобілі горять, ламаються щодня. Вони є, так би мовити, витратним матеріалом. Все, що рухається, все, що має більше, ніж людський підпис, є пріоритетною ціллю», — стверджує Іванов.

Фінансування ремонту

Підрозділ Іванова, як і багато інших в українській армії, має власну службу ремонту автомобілів і витрачає до 200 000 гривень на місяць на їх технічне обслуговування.

Волонтери Nesemos Veteran Auto Hub допомагають ремонтувати автомобілі, коли солдати не можуть самостійно це профінансувати. Окрім збору пожертв для латання військових машин, Veteran Auto Hub також ремонтує цивільні автомобілі та використовує зароблені кошти для субсидування своїх послуг для солдатів.

«Завдяки цивільним особам ми можемо дозволити собі виконувати роботи з обслуговування автомобілів для військової частини. У нас часто бувають військові частини, де на балансі є 200 автомобілів, але лише 10 з них працюють. Потрібно багато часу та бюрократії, щоб змусити державу фінансувати дорогий ремонт. А час – це найголовніше на фронті», – резюмує Ксондзик.