Кампанії ізраїльської розвідки Моссад із вистеження та вбивства високопоставлених нацистів стануть моделлю для українських спецагентів протягом наступних 10-30 років, оскільки вони шукатимуть росіян, відповідальних за воєнні злочини

Ніколи не важко спровокувати російських державних пропагандистів на спалахи люті, оскільки це їхня фірмова риса. Незважаючи на це, гості московської телевізійної студії, здається, були більш ніж зазвичай розлючені заявою полковника Романа Костенка, народного депутата України та колишнього командира спецпідрозділу. Наприкінці квітня 2025 року він заявив, що кампанії ізраїльської розвідки Моссад із вистеження та вбивства високопоставлених нацистів стануть моделлю для українських спецагентів протягом наступних 10-30 років, оскільки вони шукатимуть росіян, відповідальних за воєнні злочини. Про це йдеться в аналітичній публікації Давида Кириченка, молодшого наукового співробітника Товариства Генрі Джексона на сторінках Центру аналізу європейської політики, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Будь-яка мирна угода буде лише початком для української розвідки. Ці люди будуть покарані, де б вони не були. Вони боятимуться не лише покинути територію Російської Федерації, але й вийти з дому», – заявив Костенко.

Українці вже дотримуються цієї обіцянки, здійснивши серію гучних вбивств високопоставлених офіцерів у Росії.

Після того, як наприкінці квітня 2025 року внаслідок вибуху автомобіля загинув генерал Ярослав Москалик, який часто розповідав російському президенту про війну в Україні, речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Україна «продовжує свою участь у терористичній діяльності всередині нашої країни». Це було сухим применшенням принизливого факту, що Україна роками успішно проводила складні розвідувальні операції всередині Росії, деякі з яких були спрямовані проти високопоставлених російських офіцерів, пов’язаних з агресивною війною Кремля.

Наприкінці грудня 2024 року генерал-лейтенант Ігор Кирилов загинув у Москві внаслідок вибуху скутера, через день після того, як СБУ висунула йому звинувачення у використанні забороненої хімічної зброї. Юрій Котєнок, російський військовий репортер, похмуро заявив, що українська розвідка «відчуває повну безкарність у Росії».

Василь Малюк, який очолює СБУ, відкрито говорив про роботу, яку має виконувати його організація.

«Позиція служби безпеки чітка та однозначна: кожен злочин агресора має бути покараний», – сказав він.

Успіхи Києва мають глибоке коріння та набагато сильніші позиції для діяльності всередині Росії, ніж більшість іноземних розвідувальних служб. Багато українців не лише вільно розмовляють російською мовою, це їхня рідна мова. Багато хто має там родичів і друзів, і добре знає країну. Російська культура та поведінка добре відомі.

Ці переваги безжально використовувалися для ударів по важливих цілях та окремим особам, не лише високопоставленим офіцерам, але й командирам ВМС, кораблі яких обстрілювали ракетами цивільні громади, та підрозділам, пов’язаним із такими нападами. Значні ресурси виділяються на виявлення воєнних злочинців, таких як командир полку, звинувачений у вбивстві 13 мирних жителів під час різанини у Бучі.

Збір розвідувальних даних, полювання та вбивства є кульмінацією схеми, яка сягає корінням у часи першого вторгнення Росії в Україну у 2014 році. Після революції Євромайдану та втечі колишнього президента Віктора Януковича до Росії, українські розвідувальні служби були в хаосі. За часів його президентства Москва мала теплі стосунки з Києвом, а стара гвардія знищила офіси головного відомства, СБУ, а багато документів було втрачено або вивезено до Росії. Україна була змушена відбудовуватися з нуля, часто вербуючи молодих чоловіків із заходу України, які ніколи не жили за радянської влади.

Як СБУ, так і Головне управління розвідки (ГУР), яке в основному зосереджене на розвідувальній діяльності за кордоном, потребували підтримки. ЦРУ обережно ставилося до тісної співпраці з СБУ через її радянську спадщину, історію корупції та причетність до економічних злочинів, тому, хоча СБУ й отримувала певну допомогу, ГУР була більшим бенефіціаром підтримки західної розвідки.

У 2015 році тодішній керівник ГУР, генерал Валерій Кондратюк, пішов на значний ризик, щоб надати ЦРУ інформацію про росіян. Матеріали, як повідомляється, були високоякісними та кращими, ніж ті, що США отримували за довгий час. Колишній офіцер розвідки США розповів, що «доступ українців був настільки значним. Це був найкращий друг росіян протягом багатьох років. Вони знали речі, про які ми, чесно кажучи, просто не мали уявлення».

Після розпаду Радянського Союзу і терактів 11 вересня 2001 року, США змістили свою увагу з Москви. Це зробило інформацію, надану Кондратюком, ще ціннішою.

У підсумку, ЦРУ розвинуло глибше партнерство з ГУР, за словами американського дипломата, який на той час перебував у Києві.

«ГУР була нашою маленькою дитиною. Ми надали їм нове обладнання та навчання», – сказав інший американський чиновник.

Кремль добре знає про можливості української розвідки та зв’язки зі США, за словами Марка Галеотті, співробітника Королівського об’єднаного інституту служб (RUSI) та експерта з питань Росії.

«Російські служби безпеки ставляться до цього зі значною професійною повагою, навіть якщо з такою ж неприязню. Кремль розглядає Україну як посередника США, а СБУ та ГУР, зокрема, як інструменти ЦРУ та британської MI6», – наголошує Галеотті.

Диверсійна місія під керівництвом підрозділу 2245 ГУР в окупованому Криму у серпні 2016 року призвела до перестрілки з російськими службами безпеки у місті Джанкой, унаслідок якої, як повідомляється, загинули два офіцери ФСБ. Адміністрація Барака Обами розглядала можливість призупинення співпраці із ЦРУ через побоювання ескалації із Москвою, унаслідок чого Кондратюка було звільнено. Джо Байден, який на той час був віце-президентом США, попередив керівництво України: «Це не може повторитися».

Росія відповіла нападами на українських оперативників. Максим Шаповал, ключова фігура в рейді на Крим 2016 року, був убитий у 2017 році. Два роки по тому російський агент спробував убити Кирила Буданова, тодішнього молодого офіцера ГУР, а нині керівника, використовуючи замінований автомобіль — спроба провалилася, оскільки пристрій передчасно здетонував.

У 2015 та 2016 роках ГУР отримала завдання ліквідувати ключових лідерів бойовиків, що підтримувалися Росією, на окупованому Донбасі. Серед цілей були Михайло Толстих («Гіві»), Арсен Павлов («Моторола») та Олександр Захарченко, кожен з яких був причетний до воєнних злочинів або звірств. Методи вбивств включали бомбардування та цілеспрямовані ракетні удари. Після повномасштабного вторгнення у 2022 році атаки в тилу ворога стали зухвалішими.

Ці вбивства, багато з яких скоєно за допомогою автомобільних бомб або цілеспрямованих обстрілів, відображають стратегію Києва щодо помсти та психологічного тиску, яка не завжди вітається у західних країнах, і це пов’язано з очевидними ризиками помсти та помилкової ідентифікації. Наприклад, вбивство Дарії Дугіної, доньки кремлівського ідеолога та прихильника геноциду українців Олександра Дугіна, у серпні 2022 року, розлютило американських чиновників.

«Але побоювання щодо червоних ліній Кремля та погрози ескалації у разі нападів на російській території, що є рушійною силою обережності Заходу, виявилися безпідставними. Ці вбивства допомагають це продемонструвати. Вони показують, що Україна може досягти високопоставлених цілей будь-де в Росії, і ця здатність має потенціал викрити внутрішні розломи у режимі Путіна. Ці вбивства не є просто тактичними, вони можуть виявити глибинну нестабільність у російській політичній системі та поставити під сумнів сприйняття непохитної влади Путіна», – підсумувала Олександра Устінова, народна депутатка України від партії «Голос».