Поєднуючи правозастосовні регуляторні заходи зі стратегічними стимулами, можна зменшити ризики, які пов’язані із поширенням інновацій воєнного часу України, одночасно підтримуючи середовище інновацій контрольованим та безпечним чином

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, незалежна Україна успадкувала від СРСР другий за величиною оборонний арсенал у Європі і незабаром стала одним з найбільших експортерів зброї до Африки та Близького Сходу, що значно вплинуло на конфлікти в цих регіонах. Оскільки український оборонний сектор зараз переживає роки безпрецедентного зростання у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії, важливо запобігти тому, щоб інноваційні військові технології України спричинили нову хвилю міжнародної нестабільності. Про це йдеться в авторській колонці Віталія Гончарука, засновника TechWise Society Foundation та Augmented Pixels Inc, а також керівника робочої групи «Штучний інтелект+Безпека» у Комітеті зі штучного інтелекту України на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

З початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, в Україні з’явились сотні компаній, що виробляють оборонне технологічне обладнання для військових зусиль. Зростання значною мірою було зумовлене приватними ініціативами, очолюваними цивільними особами, які не мали попереднього досвіду роботи в оборонній промисловості. Це призвело до появи стартап-культури, яка не потребує великого інвестиційного капіталу, оскільки більшість продуктів, розроблених з 2022 року, базуються на існуючих програмних та апаратних платформах з відкритим кодом. Витік даних є серйозною проблемою, оскільки переважна більшість людей, залучених до цього імпровізованого оборонного сектору, не пройшли перевірки безпеки, які типові для оборонної промисловості в інших країнах.

Хоча наразі кінця російському вторгненню в Україну не видно, вже очевидно, що у післявоєнний період велика кількість українських компаній оборонного сектору, які з’явилися з 2022 року, зіткнеться зі значним падінням попиту. Дійсно, навіть у сучасних воєнних умовах багато компаній вже лобіюють послаблення експортних обмежень, стверджуючи, що українська держава не в змозі розмістити достатню кількість замовлень.

Якщо ці компанії будуть змушені закритися, кваліфіковані фахівці шукатимуть роботу за кордоном. Це може призвести до витоку знань і технологій. Тим часом, країни НАТО, ймовірно, будуть зосереджені на власній оборонній промисловості та стратегічних пріоритетах, тому цілком обґрунтовано припустити, що багато українських компаній оборонного сектору зосередяться на експорті товарів до нестабільних регіонів. Потенційно дестабілізуючий вплив цих тенденцій очевидний. Тому життєво важливо вжити ефективних заходів для обмеження поширення українських технологій, даних та готової продукції оборонного сектору разом із кваліфікованими розробниками, інженерами та операторами до потенційних зон конфлікту по всьому світу.

Інновації в оборонному секторі України поділяються на дві категорії. Перша включає інновації, які легко відтворюються за допомогою легкодоступних технологій. Друга категорія включає складніші системи, що потребують кваліфікованих фахівців. Немає сенсу зосереджувати регуляторні зусилля на першій категорії. Натомість, запобігання розповсюдженню ефективніше керується за допомогою розвідувальних операцій та заходів безпеки. Превентивні зусилля повинні бути зосереджені на тих інноваціях, які є складнішими як у розробці, так і в розгортанні.

Зусилля, які спрямовані на запобігання розпалюванню конфліктів у всьому світі українськими оборонними технологіями, значною мірою залежатимуть від правозастосування. Хоча Україна досягла певного прогресу у боротьбі з корупцією за останнє десятиліття, це залишається серйозною проблемою, особливо у значно розширеному оборонному секторі країни. Тому успішний підхід до обмеження поширення українських оборонних технологічних ноу-хау повинен включати поєднання позитивних та негативних стимулів.

Позитивні стимули можуть включати відкриття ринків НАТО для українських компаній та підтримку їхніх зусиль щодо дотримання стандартів НАТО. Це, ймовірно, сприятиме культурі відповідності в усьому українському оборонно-технологічному секторі, оскільки компанії прагнуть отримати доступ до найприбутковішої клієнтської бази у світі.

Створення умов для придбання українських компаній основними міжнародними гравцями оборонної промисловості може допомогти стимулювати відповідальну корпоративну культуру серед українських компаній, одночасно зміцнюючи позиції країни у світі. Так само, розширений доступ до фінансування та спрощений спосіб отримання робочих віз та громадянства в ЄС та США допоможуть залучити та утримати таланти. Це ще більше зміцнить оборонний сектор України та заохочуватиме корпоративне дотримання вимог.

Професійні організації також можуть відіграти певну роль. Сприяння розвитку потужних галузевих та професійних асоціацій для українців в оборонному секторі заохочуватиме співпрацю, обмін знаннями та встановлення галузевих стандартів, що може ще більше стимулювати інновації та зростання в оборонній промисловості України, створюючи водночас клімат, сприятливіший для регулювання. Регуляторні заходи можуть включати розширений доступ до західних ринків оборонної промисловості зі суворими покараннями за недотримання вимог.

Ще одним важливим заходом є цілеспрямований експортний контроль. Встановлюючи надійний контроль над критично важливими компонентами, такими як процесори та спеціалізоване обладнання, Україна може обмежити доступність цих технологій у регіонах з високим потенціалом конфлікту. Варто запровадити посилені механізми моніторингу для відстеження передачі технологій та переміщення кваліфікованого персоналу. Міжнародна співпраця також має вирішальне значення. Україні варто співпрацювати із глобальними партнерами для синхронізації регуляторних стандартів та стратегій правозастосування, тим самим зменшуючи проблеми, що виникають у регіонах зі слабкими правовими механізмами.

Україна зараз визнана на міжнародному рівні провідним новатором у сфері оборонних технологій у таких сферах, як рішення штучного інтелекту, кібербезпека та війна з використанням безпілотників. Існує величезний світовий попит на такі технології, але нерегульоване розповсюдження може мати катастрофічні наслідки для міжнародної безпеки. Поєднуючи правозастосовні регуляторні заходи зі стратегічними стимулами, можна зменшити ризики, які пов’язані із поширенням інновацій воєнного часу України, одночасно підтримуючи середовище інновацій контрольованим та безпечним чином.