Сергій і Тетяна Воронкови повідомляли розташування російських систем радіоелектронної боротьби та військової техніки, які допомагали українській армії виявляти та знищувати окупантів за допомогою безпілотників та артилерії

Невдовзі після анексії Криму у 2014 році Сергій і Тетяна Воронкови вирішили покинути Росію. Подружжя, яке довго критикувало президента Володимира Путіна, засуджувало дії Росії перед друзями та знайомими. Згодом вони вирішили переїхати в Україну, звідки родом була Тетяна. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У 2019 році Сергій і Тетяна врешті-решт оселилися у Новолюбимівці, селі з населенням близько 300 осіб на південному сході Запорізької області. Подружжя завело чотирьох собак і почало розводити худобу, а 55-річний Сергій знайшов роботу землевпорядником – це була його спеціалізація ще під час служби в Радянській армії.

Вони сподівалися на спокійне життя. Але коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, спокій нового життя був порушений першими російськими ракетами, що пролетіли над їхнім будинком. Подружжя швидко опинилося на окупованій території та вирішило стати інформаторами України. Далі було затримання, допит, втеча до Європи – і лист подяки від української армії.

Саме коли російський конвой вперше проїжджав повз їхній будинок, Тетяна вирішила діяти. Вона забігла всередину та написала повідомлення знайомому у Києві, який, на її думку, мав зв’язки в українських службах безпеки. Контакт надіслав їй посилання на чат-бота у месенджері Telegram, який повідомив, що з ними зв’яжеться людина з унікальним ідентифікатором.

Потім подружжя попросили надати місцезнаходження та деталі російських систем радіоелектронної боротьби та військової техніки, які вони бачили, зокрема ракетні системи й танки. Ці місця розташування допоможуть українській армії виявляти та знищувати російські війська в цьому районі за допомогою безпілотників та артилерії.

«Ми не вважали це державною зрадою. Ніхто не нападав на Росію. Це була боротьба зі злом», — каже Тетяна, яка разом зі Сергієм наполягає, що надана ними інформація не призвела до жодних ударів по цивільному населенню чи цивільній інфраструктурі.

Протягом двох років Сергій збирав координати, а Тетяна передавала їх зі свого телефону, видаляючи усі сліди повідомлень згодом, коли доступ до Інтернету в їхньому селі дозволяв їм це робити.

Але всьому цьому настав кінець: Сергія затримали у квітні 2024 року озброєні люди, коли він купував насіння для садівництва у Токмаку.

Допит у ямі

Сергія відвели до покинутого будинку та помістили у холодну підвальну яму – шириною близько двох метрів та глибиною три метри – де він спав навпочіпки.

Наступного дня його допитали, чи передавав він інформацію про російські позиції українцям. Сергій каже, що під час допиту йому на голову надягали пакет і погрожували розправою.

Спочатку заперечуючи свою причетність, Сергій зізнався на четвертий день полону, побоюючись, якщо до нього застосовуватимуть насильство, він може випадково викрити інших.

Поки все це відбувалося, Тетяна відчайдушно шукала інформацію про його місцезнаходження. Вона подорожувала по району і телефонувала до лікарень та моргів, а син подружжя, який ще жив під Москвою, зв’язувався з різними органами влади.

Через десять днів після арешту Сергія силовики обшукали будинок Воронкових і викопали 4400 доларів, які подружжя заховало у своєму саду. Невдовзі після цього Тетяні повідомили, що її чоловік «сидить у підвалі» ФСБ.

Кілька тижнів потому, після 37 днів у полоні, Сергія змусили зізнатися у сприянні Україні перед камерою. Але, як не дивно, його звільнили через два дні, хоча майже всі документи, включаючи паспорт, конфіскували.

До сьогодні Сергій і Тетяна не розуміють, чому його звільнили. Протягом кількох тижнів після звільнення Сергія, подружжя вважає, що за ними стежили: до їхнього будинку постійно під’їжджали машини, а незнайомці запитували, чи продають вони щось.

Вважаючи, що їх ніколи не залишать у спокої, подружжя почало планувати, як втекти. Після консультацій із правозахисниками, Сергій і Тетяна вирішили поїхати до Литви. Але для цього їм спочатку потрібно було повернутися до Росії, щоб отримати для Сергія новий паспорт.

Їхні сусіди з Новолюбимівки допомогли, купивши у них худобу та побутову техніку. Подружжю навіть вдалося знайти новий прихисток для своїх собак, що, за словами Сергія, було його найбільшим занепокоєнням.

Втеча з рятувальним колом

Подружжя вирушило у дорогу на своїй машині. Побоюючись, що їх можуть зупинити та допитати російські військові, вони вигадали історію про те, що поїхали на пляж подихати свіжим повітрям, оскільки Тетяна, начебто хворіє на астму. Вони навіть взяли солом’яний капелюх і рятувальне коло, щоб зробити історію переконливішою. Але зрештою їх не зупинили.

Спочатку подружжю відмовили у в’їзді до Росії, але врешті-решт вони змогли в’їхати після того, як Сергій отримав довідку, яка підтверджувала подання заяви на отримання нового паспорта. Після затримок з отриманням паспорта та невдалої спроби виїхати з Росії через Білорусь, Сергій купив підроблений паспорт через Telegram.

Потім подружжя змогло поїхати автобусом до Білорусі та перетнути кордон, використовуючи підроблений документ Сергія. Звідти вони перетнули кордон до Литви, країни-члена Європейського Союзу та близького союзника України, хоча Сергія було затримано за зберігання підроблених документів. Пізніше литовський суд визнав його винним у використанні підробленого паспорта.

Подружжя зараз живе у притулку у Литві. Українська армія надіслала їм листа подяки – на прохання їхнього колишнього куратора у Києві. Їхній син, який залишається в Росії, перестав спілкуватися з батьками, дізнавшись про цей випадок. Мати Сергія, якій 87 років, досі живе у Росії та підтримує війну та Путіна. Але, незважаючи на це, подружжя непохитне у тому, що ніколи не повернеться до Росії.