Наразі у 12-ій бригаді спецпризначення «Азов» батальйону безпілотних систем Національної гвардії України використовують лише 5% оптоволоконних дронів на фронті

На полі бою як Україна, так і Росія використовують оптоволоконні кабелі замість радіохвиль для з’єднання FPV-дронів з їхніми операторами. Це робить їх стійкими до глушіння та інших форм радіоелектронної боротьби, а також допомагає пом’якшити вплив рельєфу місцевості, який також може перешкоджати радіокеруванню. Командир 12-ї бригади спецпризначення «Азов» батальйону безпілотних систем Національної гвардії України, який використовує позивний «Ясь», в ексклюзивному інтерв’ю The War Zone розповів про фактичне використання оптоволоконних FPV-дронів як зброї і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

The War Zone: Який ваш досвід використання оптоволоконних кабелів на FPV-дронах?

Ясь: Мені дуже пощастило, адже один із членів нашої команди зробив можливим впровадження цієї технології у нашому підрозділі. Ця ідея є чудовою, оскільки ви працюєте у повній радіотиші і вас не може виявити жодна радарна система [пасивні датчики]. А будь-яка радіоелектронна боротьба означає, що згодом вони просто неефективні. Водночас, використання оптоволоконних кабелів, як і з будь-яким FPV-дроном, має свої особливості експлуатації, і якщо пілот недостатньо кваліфікований, це призведе до значних втрат у такому обладнанні та системах.

The War Zone: Який відсоток цілей, уражених дронами з оптоволоконним керуванням?

Ясь: Я б сказав, що приблизно 50-відсоткова ймовірність того, що повністю функціональний дрон, який виконує бойове завдання, вразить свою ціль. І я також хотів би зазначити, що ця технологія досить крихка. Будь-яка помилка у користуванні цим дроном може призвести, наприклад, до ненавмисного вибуху або до втрати керування. Це досить дивно, але у нас також були такі проблеми з втратою керування. Помилки також можуть призвести до розриву волокна, але тим не менш, у нас було кілька успішних ударів за допомогою оптоволоконних дронів.

The War Zone: Чи є якісь інші недоліки оптоволоконних кабелів, якими ви можете поділитися?

Ясь: Коли виробники дуже поспішають продавати свою технологію і нещодавно розроблений продукт, саме цей сегмент систем викликає найбільше проблем.

The War Zone: Як так?

Ясь: Ну, проблема полягала у тому, що на початку розробки цієї технології більшість виробників не виготовляли компоненти для дрона самостійно; вони, по суті, купували оптоволоконні системи у Китаї та просто перепродували китайські компоненти. Ми купували технологію, не розуміючи належним чином, як її розгортати. А ще була проблема з радіосигналами, тому нам довелося самостійно вимикати їх, бо виробники не розуміли цих особливостей. А ті виробники, які просто перепродували компоненти та дрони з Китаю, виявилися неефективними з точки зору своїх систем. Але з часом – не всі, але принаймні деякі – прислухалися до нас, звертали увагу на наші відгуки, і з часом вони прийшли до кращих продуктів, що, у свою чергу, може призвести до 50-відсоткової ймовірності успішного удару, і навіть вище.

The War Zone: Який відсоток ваших дронів використовує оптоволоконні кабелі?

Ясь: Я б сказав, що це менше 5%.

The War Zone: Чому? Хіба ця технологія масово не використовується як в Україні, так і в Росії?

Ясь: Популярність цієї технології є ключовою причиною, чому ми не можемо гарантувати достатню кількість дронів, які використовують її. Ми розуміємо, що з точки зору якості, будь-який хороший виробник, який надає своїм клієнтам високоякісну продукцію – і це лише базовий ринковий принцип – завжди матиме багато клієнтів. А в Україні є кілька хороших виробників оптоволокна для таких дронів, і у них досить довгий список очікування. І тоді у нас виникає дилема, коли доводиться чекати два-три місяці – це досить тривалий період часу, а придбання неякісних систем не є для нас варіантом.

The War Zone: Скільки коштують дрони з оптоволоконним кабелем?

Ясь: Що ж, ціна на дрони з дальністю польоту до 10 кілометрів зараз досить низька. Вона становить приблизно 1200 доларів. Але знову ж таки, ключова проблема із забезпеченням достатньої кількості цих дронів полягає в їхньому загальному дефіциті.

The War Zone: Яка максимальна дальність польоту ваших оптоволоконних дронів?

Ясь: Все залежить від котушки для оптоволоконного дрону, яка використовується. Ми ефективно використовували дрони із дальністю польоту до 15 кілометрів. Я знаю про успішне розгортання 20-кілометрових дронів. Але водночас ми знаємо, що ворог вже використовує дрони з дальністю польоту до 30 кілометрів.

The War Zone: Як ви подолаєте цей розрив?

Ясь: Мені досить важко сказати, бо я звичайна людина і здебільшого займаюся використанням систем, і вважаю, що планування та масштабування цих технологій потрібно здійснювати на державному рівні. І я б дуже хотів сказати, що в цьому плані все ідеально, але, на жаль, це не так. Тож держава наразі не забезпечує стабільне постачання таких дронів. І тому нам досить важко наздогнати ворога щодо більшості систем. Я б не сказав щодо всіх, але принаймні щодо багатьох систем ворог ставить процеси на державний рівень. Так, у нас вже є налагоджені процеси на державному рівні, з простими дронами, з радіокерованими дронами тощо, але що стосується оптоволоконних дронів, то ще багато роботи попереду.

The War Zone: Який рівень успішності ваших радіокерованих дронів?

Ясь: Я думаю, що нам потрібно розділити це конкретне питання на дві частини. Перша – це фактичне досягнення цілей. І, як ви згадали, для оптоволоконних дронів ймовірність досягнення цілі становить 50% і вище. А для радіокерованих дронів, через різні причини, включаючи проблему перевантаження частоти та різні інші фактори, ймовірність може бути набагато нижчою. Наприклад, вона може зменшитися до 30% тощо. Але є також історія фактичного ураження цілі. Тож не лише досягнення, але й ураження цілей. І тут вступають у гру інші фактори. Наприклад, можна сказати, що коли ворог активно рухається, а особовий склад супротивника ховається в укриттях, підвалах та бліндажах, ймовірність ефективного ураження цілі буде набагато нижчою, ніж, наприклад, якщо ми розгортаємо наші дрони просто неба. І те саме стосується розгортання дронів для ураження ворожої техніки. Тож знову ж таки, існує вища ймовірність досягнення цілі. Тому для радіокерованого дрона не є проблемою досягти цілі. Але є, наприклад, проблема з перевантаженням частоти, і ми намагаємося вирішити її за допомогою внутрішньої координації між підрозділами, щоб не перевантажувати одну конкретну частоту. Але є й інші аспекти.

The War Zone: Наприклад?

Ясь: Якщо ми заглибимося у деталі, то можемо сказати, що ці інші фактори включають тактику супротивника, знешкодження наших безпілотників, а також, безумовно, заходи радіоелектронної боротьби, які застосовує ворог. Безпілотники, які зараз надаються державою, зазвичай не здатні працювати на відстані більше 5-8 кілометрів від лінії зіткнення. Що стосується заходів радіоелектронної боротьби (РЕБ) супротивника, то вони досягли досить високого рівня ефективності, оскільки їм часто вдається придушувати та глушити наш радіосигнал. Ми намагаємося використовувати кращі та потужніші деталі для наших ретрансляторів, щоб забезпечити покриття для безпілотників та мати можливість продовжувати ефективно їх розгортати.

The War Zone: Наскільки потужно Росія веде радіоелектронну війну?

Ясь: Ну, я думаю, що сила будь-якого елемента російської армії полягає не в якості обладнання, а в його кількості. Тож РФ має безсумнівну перевагу у чисельності, і це особливо стосується радіоелектронної боротьби. Наприклад, вони винаходять контрзахід, вчаться глушити наш канал управління і швидко масштабують це рішення. Вони швидко розподіляють це між своїми військовими. Тож потім ми переходимо на інший канал. Ми переходимо на інші частоти, але коли вони дізнаються, як їх налаштувати, то також масштабують це рішення. Те саме стосувалося нашої відеотрансляції. Тож вони вчаться створювати перешкоди на стандартних частотах і впроваджувати контрзаходи в інші системи зв’язку. Я хотів би сказати, що на даний момент російська радіоелектронна боротьба, безсумнівно, є однією з провідних у світі. Тому я не хочу недооцінювати ворога.

The War Zone: Як ще ви намагаєтеся покращити можливості радіозв’язку ваших безпілотників на лінії видимості та за її межами?

Ясь: Я можу розділити це на дві частини. Перша — це боротьба з радіотінню. І зазвичай, як на мене, найкращий спосіб вирішення цієї проблеми — запускати ретранслятори та розміщувати їх безпосередньо над цілями, які потрібно уразити. Наприклад, ми використовуємо цю тактику, коли потрібно розгортати безпілотники всередині будівель. Коли ми відправляємо безпілотники до будівлі, то фактично приземляємо ретранслятор на її даху, а потім розгортаємо інший безпілотник.  Щодо лінії видимості, я думаю, це насправді питання в інтенсивності передачі. Розгортається дедалі більше дронів і виникає проблема перевантаження деяких частот. Нам потрібно вирішити ці проблеми і експериментувати з випромінювачами та приймачами. А що стосується деяких ідей, які зараз обговорюються, – таких як використання аеростатів для встановлення ретрансляторів – особисто мені ця ідея не подобається. Вона не дуже ефективна.