Перемога Росії зумовить не лише розвал України, але й спровокує нові багатомільйонні потоки біженців та надихне Путіна захоплювати країни Балтії

Богатир, Вільне поле, Олександропіль, Михайлівка та Малинівка. У Німеччині ці назви населених пунктів не викликають жодного резонансу, емоцій, страху чи жаху. Вони нікого не пригнічують, хоч, без перебільшення, повинні не давати німцям спокійно спати вночі. Це назви деяких українських сіл, нещодавно захоплених російськими військами. Здалеку ця війна здається замороженою; події на лінії фронту майже ніколи не з’являються у німецьких новинах, але це ілюзія. Сотні солдатів з обох боків гинуть щодня. Російські війська просуваються, зазнаючи великих втрат, але безперервно. Українській армії доводиться лінія за лінією змінювати свої позиції, неодноразово рити нові окопи, бетонувати нові бункери, відновлювати укриття та шляхи постачання. Територія України зменшується, квадратний кілометр за квадратним кілометром потроху щодня. Про це йдеться в аналітичній публікації Die Zeit, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Які наслідки це мало б Європи, якби оборона України впала? Війни, які здаються затяжними протягом тривалого часу, можуть раптово віднайти нову динаміку. Фронти, які були стабільними протягом багатьох років, прориваються та розриваються протягом кількох годин. Руйнування, раніше обмежені більш-менш чітко визначеними областями, виливаються у глибинку, раптово, без особливого попередження. Вони охоплюють цілі ландшафти, міста та політичні системи.

Якщо переговори про припинення вогню виявляться тим, чим вони, ймовірно, є, тобто розвагою для Дональда Трампа? Якщо Україна раптово програє після багатьох років війни на виснаження? Якщо фронт розвалиться?

Деякі спостерігачі на передовій кажуть, що небезпека всеосяжного російського прориву невелика. Інші водночас наполегливо застерігають від цього. Цей сценарій стане ще вірогіднішим або майже неминучим, якщо постачання зброї в Україну припиняться чи скоротяться. То якими можуть бути наслідки? Що саме означатиме поразка України для Німеччини?

Мільйони людей втечуть

Україна не просто розвалиться, а може розпастись на кілька частин. Уряд може впасти через переговори про капітуляцію. Армія може розділитися на групи, які воюватимуть проти Росії. Країна стане некерованою. Один фронт стане багатьма фронтами. Війна між двома державами стане громадянською війною.

У будь-якому разі мільйони людей втратять свої будинки. Вони втікатимуть. Населення України складає 44 мільйони людей. Скільки людей втече? 10 мільйонів? Половина? Навіть більше? Хто жив в Україні останніми роками знає жахи російського режиму. Куди втікають ці люди? У Польщу, Чехію і насамперед до Німеччини. Ніхто не зможе зупинити зневірених на кордонах.

Ударна хвиля не обмежиться Україною. Вона прокотиться майже всіма колишніми радянськими республіками. Володимир Путін неодноразово ставив під сумнів державність Естонії, Литви, Латвії, Молдови, Казахстану та республік Середньої Азії. У російських телевізійних ток-шоу регулярно лунають заклики повернути країни Балтії до складу царської імперії після перемоги над Україною.

А за правління Дональда Трампа зовсім неясно, чи дотримає НАТО обіцянки взаємодопомоги. Він кілька разів привселюдно заявляв, що не почне війну з Путіним через країни Балтії. Також зовсім неясно, чи буде в Європи політична воля та військовий потенціал, щоб захистити країни Балтії у надзвичайній ситуації. 6,5 мільйонів людей в Естонії, Латвії та Литві поставлять собі ці питання. Багато хто дасть відповідь: я вивезу свою сім’ю у безпечне місце, поки не стало занадто пізно. Бігти. Куди? В іншу країну ЄС. Куди, швидше за все, вирушить більшість із них: до Німеччини. Те саме стосується жителів східних прикордонних регіонів Польщі, Словаччини та Румунії. Вони вже мають відчуття, що живуть близько до лінії фронту.

Партія «Альтернатива для Німеччини» закликає до припинення міграції та постачання зброї в Україну. Але одна вимога поглинає іншу. Той, хто хоче зупинити міграцію, має зробити все можливе, аби підтримати Україну. Або, навпаки, той, хто хоче утихомирити Росію, припинивши допомогу Україні, має підтримувати міграцію. Той, хто хоче запобігти постачанню зброї для України, має звільнити спортзали у Саарбрюккені, Ерфурті та Бохумі для українських біженців. Той, хто хоче принести Україну у жертву Путіну, має зарезервувати парки у Готі, Хемніці, Меммінгені, Ольденбурзі, Емдені та Аннаберг-Буххольці для наметових таборів. Бо вони прийдуть.

Наслідком для Німеччини стане фактичний параліч держави. Мільйони нових біженців мають забезпечити житлом, продуктами харчування та медичною допомогою; муніципальні адміністрації виявляться на межі краху. І ці біженці залишаться, бо країна, з якої вони втікали, більше не існує. Соціальні конфлікти спалахнуть у ще більших масштабах, ніж ми вже бачимо. Проблеми міграції за останні 10 років будуть мізерними порівняно з цією кризою.

Світ дізнається, що агресія окупається

З перемогою над Україною Путін отримає контроль над тим, що зараз є одним із найважливіших центрів озброєння в Європі. Це поставило б Росію у становище, схоже на становище гітлерівської Німеччини у 1939 році після захоплення Чехословаччини, тоді одного з найважливіших центрів виробництва зброї.

Перемігши Україну, Росія могла б використовувати своє виробництво зерна як зброю. Поразка України показала б решті країн світу, що агресія окупається. Це могло б ще більше спонукати Китай атакувати Тайвань, а інші країни вести війни, як це вже відбувається у Конго, на який напала Руанда; у Лівії, де розгоряються нові конфлікти; і Сомалі, на яке Ефіопія погрожує напасти. Перемога Росії посилила б пропагандистський тиск на всі демократії світу. Нове міжнародне право було б просто законом найсильніших. Ті, хто слабші, повинні звинувачувати лише себе.

Путін бачить свою історичну можливість

Той, хто мріє, що Путін буде задоволений тим, чого досяг на даний момент ціною сотень тисяч росіян, є мрійником. Час на його боці. Той, хто на Заході вірить, що Путін дотримуватиметься своїх обіцянок, діє всупереч усьому минулому досвіду. Він зухвало порушив так багато договорів. Він стурбований відновленням Радянського Союзу, поразкою лібералізму та вириванням Європи зі сфери впливу США — тепер він має історичну можливість.

Для України потрібно зробити набагато більше, ніж було зроблено досі. Не можна допустити прорив військової греблі. Який сенс у копіткому переозброєнні Бундесверу, коли Україна ще воює? Національна оборона – це конституційний мандат, але цей мандат краще виконується, якщо фронт в Україні тримається. Кожен танк, який простоює в арсеналах Бундесверу, становить загрозу безпеці Німеччини.

І щодня, коли танки виробляються в Німеччині, — це втрачений день, бо пріоритет — не танки, а безпілотники, а Німеччина їх не має. Бундесвер нагадує армійські частини Другої світової війни, які воювали верхи на конях.

Просто змиритись із долею?

І справа не лише у зброї. Новий уряд Німеччини має терміново створити координаційний офіс для допомоги Україні. Існує так багато приватних осіб, які хочуть допомогти, але часто діють дуже неефективно. Так багато намірів допомоги не дають результату. Організації з надання допомоги, незалежно від розміру, повинні координуватися урядом.

І справа не тільки в їжі та вовняних ковдрах. В Україні не вистачає робітників для будівництва захисних споруд за лінією фронту, для копання окопів, будівництва укриттів та імпровізованих бункерів для населення. Чому б не запровадити своєрідний соціальний рік, програму захисту для України, в рамках якої державне агентство набирає добровольців? Чому німецькі помічники досі не застраховані німецьким урядом? Існує так багато способів підтримати Україну.