В умовах дедалі більшого використання інформації як зброї, досвід України у протидії кібератакам РФ підкреслив необхідність впровадження медіаграмотності у систему освіти в європейських країнах, щоб забезпечити громадянам здатність критично сприймати інформацію та бути менш вразливими до російської пропаганди

Розвідники низки європейських країн б’ють на сполох і попереджають, що російські кібероперації зростають за кількістю та стають сміливішими, а потенційними цілями є транспортні вузли та критична інфраструктура. Кремль використовує тактику гібридної війни, щоб залишатися нижче порогу, який би спровокував єдину та потенційно приголомшливу реакцію Європи. Це призвело до сплеску диверсій, кібератак, політичного втручання та дезінформаційних кампаній, з особливим акцентом на країнах поблизу Росії. Про це йдеться в авторській колонці Максима Безносюка, директора незалежної платформи UAinFocus на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Гібридна війна Росії проти Європи відображає тактику, яку Кремль використовував в Україні після вторгнення у 2014 році. Реакція України на часто безпрецедентні виклики, що виникають внаслідок гібридної війни Росії, є важливим уроком для європейських країн.

Український досвід підкреслює серйозність гібридної загрози з боку РФ та важливість комплексної реакції. Загальний меседж для західних політиків чіткий: Москва розглядає гібридну війну як важливий інструмент російської зовнішньої політики та розширюватиме свою кампанію. Європа не може чекати на подальшу ескалацію гібридних атак Росії, перш ніж створювати передові можливості, які необхідні для протидії цій загрозі.

З початку російської агресії проти України 11 років тому по всьому ЄС з’являється дедалі більше повідомлень про атаки у стилі гібридної війни з боку Росії. Ця тенденція набула додаткового імпульсу після повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року.

Типові інциденти включають кібератаки, які спрямовані на інфраструктуру, диверсії, зокрема підпали та спроби зірвати військову допомогу, призначену для України. Москву також звинувачують у інвестуванні мільярдів доларів у складні кампанії у соціальних мережах, щоб вплинути на результати виборів по всій Європі. Гібридні операції Кремля зосереджені у Центральній та Східній Європі, серед основних цілей – Польща, Румунія та країни Балтії.

Ще понад 10 років тому українці навчились справлятись з усім спектром інструментів гібридної війни Росії. Атака на Україну розпочалася у лютому 2014 року, коли російські солдати без розпізнавальних знаків анексували Кримський півострів під час блискавичної операції, яка супроводжувалася масованою хвилею цілеспрямованої дезінформації.

Подальші зусилля Росії щодо дестабілізації та підкорення решти території України включали поєднання звичайної військової агресії, диверсій, кібератак, дезінформаційних кампаній та підтримки проросійських суб’єктів в Україні. Завдяки цьому тривалому впливу російської гібридної війни, Україна змогла розробити контрзаходи, які допомогли зміцнити стійкість та зменшити вплив гібридних операцій Росії.

Реакція України була результатом спільних зусиль за участю уряду, громадянського суспільства та приватного сектору. У кіберсфері ключову роль відіграли зусилля щодо покращення цифрової безпеки України, а запуск популярної платформи «Дія» та створення Міністерства цифрової трансформації допомогли просунути важливі реформи цифрового управління.

Це покращило здатність України підтримувати державні послуги в умовах актів кіберагресії та покращило взаємодію з населенням. Прогрес України у цифровій сфері був визнаний на міжнародному рівні, і вона за останні 7 років піднялася зі 102-го на 5-е місце у щорічному Індексі онлайн-послуг ООН.

Координаційні структури України, такі як Центр стратегічних комунікацій та Міністерство цифрової трансформації, забезпечують швидке та добре скоординоване реагування уряду, ЗМІ та цифрових каналів. Це пропонує низку переваг в умовах гібридної війни. Наприклад, це дозволяє українському уряду синхронізувати позиції з проактивним наративним налаштуванням під час протидії дезінформаційним кампаніям Кремля.

Україна також скористалася перевагами децентралізованого підходу, що включає цифрових волонтерів, громадянське суспільство та державно-приватні партнерства. Широкий спектр громадських технологічних груп та дослідників відкритого коду активно працюють в Україні, виявляючи та протидіючи російській дезінформації. Ці заходи дозволили ефективно викривати російські наративи, координувати повідомлення між урядом та громадянським суспільством, а також підтримувати узгодженість під час військових операцій.

З 2014 року Україні вдалося зменшити початкову перевагу Росії на інформаційному фронті гібридної війни. Хоча російська тактика дезінформації продовжує розвиватися та залишається важливим аспектом вторгнення, Україні вдалося дедалі більше використовувати інформацію для формування міжнародної думки та впливу на дипломатичні результати.

Наразі європейській реакції на гібридну війну Росії не вистачає інституційної гнучкості та координації між державним сектором і громадянським суспільством, що є очевидним в Україні. Натомість ЄС і НАТО розробили низку паралельних структур, таких як Об’єднаний відділ розвідки та безпеки НАТО та Оперативна група ЄС зі стратегічних комунікацій East StratCom. Хоча ці агентства продовжують робити вагомий внесок у боротьбу з російською гібридною війною, вони ще не продемонстрували такої оперативної координації у режимі реального часу, як в Україні.

Українську модель боротьби з російською гібридною війною неможливо повністю відтворити, але вона може слугувати практичним орієнтиром для побудови адаптивних та інтегрованих відповідей на Заході. Враховуючи унікальний досвід України, можливо, є сенс створити тристоронню консультативну структуру разом з ЄС і НАТО, щоб забезпечити швидку оцінку гібридних загроз і координацію відповідей.

Досвід України у протидії російській гібридній війні також підкреслив роль громадянського суспільства. Європейським країнам варто збільшити підтримку таких ініціатив, як журналістські розслідування, платформи перевірки фактів і технічні наглядові органи, які можуть служити допоміжними елементами в європейській оборонній екосистемі. В умовах дедалі більшого використання інформації як зброї, досвід України також підкреслив необхідність впровадження медіаграмотності у систему освіти, щоб забезпечити європейським громадянам здатність критично сприймати інформацію та бути менш вразливими до російської пропаганди.