Прогрес північнокорейських військ на фронті за допомогою безпілотників, має потенційні наслідки не лише для російсько-української війни, але й для миру на Корейському півострові

Протягом понад трьох років повномасштабної війни Росії проти України, лінія фронту також слугувала своєрідною жорстокою аудиторією в реальному часі. І Україна, і Росія робили помилки та вчилися на них. Так само і Північна Корея, яка восени 2024 року відправила 11 000 елітних солдатів на підтримку російських військових у Курській області, куди українці здійснили несподіване вторгнення минулого літа. Прогрес північнокорейських військ на фронті за допомогою безпілотників, має потенційні наслідки не лише для російсько-української війни, але й для миру на Корейському півострові. Про це йдеться у спеціальному репортажі Громадського радіо США, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У Сумській області українські солдати розповіли, як північнокорейці пройшли шлях від величезних втрат до вивчення радіоелектронної війни.

«Вони перейшли від використання тактики Другої світової війни до управління на полі бою за допомогою безпілотників. І вони дуже швидко навчилися», – розповідає капітан Олег Ширяєв, командир 225-ї окремої штурмової бригади ЗСУ.

Росія зараз відновила контроль майже над усією Курською областю. Зусилля щодо припинення вогню зайшли у глухий кут, тому українська розвідка попередила, що Росія може розгорнути північнокорейських солдатів у новому наземному наступі влітку 2025 року. Зокрема, КНДР має резерви, щоб відправити до 150 000 додаткових військовослужбовців на війну проти України.

«Якщо війна в Україні продовжиться, а Північна Корея відправить більше солдатів, то їхні знання про поле бою можуть становити загрозу для Південної Кореї. Чим більше північнокорейських солдатів навчають бойовим діям за допомогою безпілотників, тим більше зростає ризик того, що вони можуть використовувати ці військові навички проти Південної Кореї», – зауважує Ча Ду Хьон, віце-президент Інституту політичних досліджень Асан у Сеулі.

Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки Міноборони України повідомив, що Росія погодилася надати північнокорейцям технології та ноу-хау щодо створення далекобійних безпілотників типу «Шахед» та покращення точності балістичних ракет малої дальності.

Початкове розгортання

У Сумах на початку 2025 року кілька українських солдатів, які воювали з північнокорейськими солдатами у Курській області, розповіли про свій досвід.

Владислав, 31-річний солдат 8-го полку спеціальних операцій ЗСУ у грудні 2024 року помітив надзвичайно велике формування ворожих солдатів на кадрах з безпілотника. Він був упевнений, що це були не росіяни, «судячи з їхньої поведінки на полі бою, того, як по-різному вони рухались, а також загальної тактики».

Незважаючи на розмір групи — «20, 30 солдатів» — війська рухалися разом, навіть у відкритих полях, де їх могли помітити дрони. Ці солдати виглядали підготовленими, швидкими та маневрували.

«Тож це набагато дисциплінованіший спосіб бою, аніж у росіян», — підкреслює Влад.

Однак пересування такими групами у відкритих полях залишало цих солдатів беззахисними та легко помітними для дронів. Північнокорейці також ризикували своїм життям, щоб забрати тіла побратимів з цих полів.

«Я ніколи не бачив, щоб росіяни так робили», — наголошує Влад.

Спочатку були легкими мішенями

26-річний Андрій, який командує підрозділом повітряного спостереження у 61-й бригаді ЗСУ також помітив, що північнокорейські солдати, спочатку не звертали уваги на дрони у Курській області.

«Наприклад, український бомбардувальник-дронів на прізвисько «Баба Яга» був справжнім жахом для російських військових, а північні корейці просто продовжували виконувати своє завдання, не звертаючи на них уваги. Вони йшли прямо, без жодного прикриття, через поле. Вони навіть не ховалися, якщо десь поруч був артилерійський вогонь. Вони не ховалися і від наших FPV-дронів», – розповідає Андрій.

Північнокорейці спочатку рухалися великими групами, тому були легкими мішенями для артилерії, «і якщо деякі з них виживали, FPV-дронам було легше їх знайти.

35-річний Володимир, який очолює розвідувальний підрозділ у 61-й бригаді ЗСУ, помітив, що вночі північнокорейські солдати загорталися у майларові пончо, також відомі як космічні ковдри, щоб їх не виявляв український тепловізор.

«Можливо, вони неправильно їх використовували, можливо, це була бракована партія, але коли вони це одягали, то їх було видно здалеку. Спочатку росіяни ставилися до північнокорейців як до гарматного м’яса. Якби північнокорейці гинули, то росіян би вбивали менше. Наш підрозділ намагався захопити одного пораненого північнокорейського солдата, який відокремився від своєї групи та сховався у покинутих будинках. Ми не змогли його спіймати, бо він був молодим і у дуже хорошій фізичній формі. Йому вдалося перелізти через паркан і наші 50-річні солдати намагалися погнатись за ним, але поки вони спустилися, його вже не було. Пізніше солдати помітили його, коли він біг зі своїм рюкзаком та спорядженням, хоча був поранений. Коли солдат зрозумів, що його загнали у кут, і помітив, що українські війська наближаються, він витягнув гранату та підірвав себе», – згадує Володимир.

Ча Ду Хьон, сеульський аналітик з питань безпеки, каже, що північнокорейські солдати так вчиняють, турбуючись про свої родини вдома, адже у Пхеньяні вважають полонених солдатів – зрадниками.

«Їхні родичі та сім’ї часто страждають від наслідків і до них погано ставляться у північнокорейському суспільстві», – пояснює він.

Щоденники, безпілотники… та прогрес

Українські солдати зібрали речі деяких північнокорейських солдатів, загиблих у бою. Серед них були російські військові квитки, де імена були написані російською мовою, але підписані солдатами корейською мовою, а також застарілі мобільні телефони, SIM-картки та інструкції з надання першої допомоги, видані Росією, але написані корейською мовою.

Також були щоденники. Один з них містив рукописні уривки з промови, яку лідер Північної Кореї Кім Чен Ин виголосив перед військовими офіцерами у листопаді 2024 року. Також у щоденниках були інструкції про те, як залишатися подалі від артилерійського вогню та як виявляти та знищувати дрони.

Максим, український оператор дрона, вважає, що північнокорейці, здається, сприйняли такі інструкції близько до серця. Він помітив, як вони спокійно стояли у полях і «дуже точно» стріляли по дронах з гвинтівок.

«Вони кілька разів збивали мої дрони», — зізнається він.

До березня 2025 року російські та північнокорейські солдати витіснили українські війська з більшої частини Курської області.

«Ми наказали нашим солдатам уникати прямих зіткнень з північнокорейськими військами. Ми встановили міни і сподівались, якщо вони почнуть штурм, то можуть потрапити у наші пастки», – повідомляє Ширяєв.

Ча Ду Хьон з Інституту політичних досліджень Асан вважає, що Північна Корея мала підстави для участі у війні проти України.

«Тепер вона може стверджувати, що не втручається в агресивну війну Росії проти України, а радше допомагає країні-товаришу, яка зазнала вторгнення», – зазначає Хьон.

За його словами, Північна Корея може послатися на двосторонній договір, підписаний двома державами під час візиту президента РФ Володимира Путіна до Пхеньяна у червні 2024 року, який включає пакт про негайну військову допомогу, якщо будь-яка з країн зіткнеться зі збройною агресією.

Але Ча Ду Хьон очікує, що Пхеньян не погодиться скерувати свої війська на окуповану територію в Україні, якщо не отримає натомість від Кремля, «технології потенційно передового виробництва ядерної зброї».

«З точки зору Пхеньяна, якщо він зможе отримати передові технології та системи озброєння, то може бути готовий розгорнути війська в Україні, навіть за значну ціну. Однак, якщо компенсація полягатиме лише у постачанні енергоносіїв та продовольства, Північній Кореї потрібно ретельніше зважити це рішення», – пояснює Ча.

За даними розвідувального агентства Південної Кореї, Росія наразі надає Північній Кореї «технічне керівництво щодо розвідувальних супутників та ракет-носіїв, а також фізичні активи, такі як безпілотники, засоби радіоелектронної боротьби та зенітно-ракетні системи SA-22».

Росія також модернізує різні галузі промисловості та залучає північнокорейських робітників, які не можуть працювати за кордоном через санкції.

На думку Буданова, цих північнокорейських робітників можна спокусити підписати контракти з російськими військовими.

«І це будуть не воїни із Північної Кореї. Це будуть російські воїни, але північнокорейської національності», – наголошує Буданов.

За словами Ширяєва, Росія не змогла б повернути окуповану територію у Курській області без північнокорейців.

«Вони навчилися на передовій, як вести сучасну війну. Це – факт», – підсумовує Ширяєв.