Українські спецслужби надсилають свої повідомлення через складні комбінації зображень, заяв, дій, оперативних деталей та постановочних актів насильства, спрямованих на ворогів, союзників, скептиків та внутрішнє населення

Операція «Павутина» – так українська спецслужба (СБУ) назвала свою атаку з використанням понад 100 безпілотників на чотири бази Військово-повітряних сил Росії, які розташовані у глибині Росії, від Мурманська до Алтайського краю. Операція мала не лише військову складову, але й психологічну та комунікативну. Про це йдеться в аналітичній публікації Адріана Генні, наукового співробітника Інституту сучасної історії (IfZ) Мюнхен-Берлін та викладача розвідувальних досліджень у Дунайському університеті Кремс, а також Крістофера Нерінга, директора з розвідки в Інституті кіберрозвідки у Франкфурт-на-Майні на сторінках швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна надсилає свої повідомлення через складні комбінації зображень, заяв, дій, оперативних деталей та постановочних актів насильства, спрямованих на ворогів, союзників, скептиків та внутрішнє населення. Дослідники називають це «стратегічним сигналом», коли розвідувальні служби використовують таємні операції — такі як диверсії чи вбивства — як засіб комунікації. Держави роблять ці секретні дії видимими для громадськості чи, принаймні, для обраної групи реципієнтів, надсилаючи політичні сигнали: наприклад, рішучості, сили чи попередження.

Спосіб, яким Україна передавала ці повідомлення, складний та багатовимірний. І він свідчить про довгострокове планування. Рішення завдати удару серед білого дня, а не вночі, на відміну від попередніх атак, справді спричинило більший ризик і зусилля. Однак це посилило психологічний вплив атаки і дозволило уявити світовій громадськості найкращі зображення.

По-перше, СБУ опублікувала відеозаписи атак, фотографії підготовки, а також прес-релізи та заяви президента України Володимира Зеленського та керівника спецслужби Василя Малюка практично у режимі реального часу. Все це було підготовлено заздалегідь. Інструментарій розповіді був невід’ємною частиною операції навіть на етапі планування.

Поєднання атаки та комунікації, а також швидкий темп забезпечили повне домінування в інформаційному просторі. Упродовж кількох годин лише Україна говорила з позиції сили. Її зображення обійшли весь світ і задали рамки того, як світ сприйняв цю атаку.

«Стратегічний сигнал» вже використовувався у російсько-українській війні і до спецоперації «Павутина». Наприклад, у грудні 2024 року українські агенти вбили російського генерала Ігоря Кирилова, який відповідав за застосування хімічної зброї в Україні, у самому центрі Москви. Кирилову було висунуто звинувачення українським судом лише за день до інциденту. Київ згодом назвав це «спецоперацією СБУ», натякаючи на термінологію Путіна. Кремлівський лідер давно називав російське вторгнення в Україну «спеціальною військовою операцією».

Послання операції з вбивства Кирилова було зрозумілим: воєнних злочинців буде притягнуто до відповідальності. Операція була спрямована на те, щоб вселити страх і жах в архітекторів російської агресивної війни. Таким чином, використання розвідувальних операцій як засіб комунікації не є принципово новим для України. Проте ретельно зрежисована, всеосяжна медійна постановка піднімає стратегію на раніше невідомий рівень.

А потім постало питання про час атаки, що також є свідченням перформативної комунікації. Згідно з власними заявами Україна готувала операцію «Павутина» протягом 18 місяців. Зрештою, її було проведено за день до другого раунду переговорів між українською та російською делегаціями у Стамбулі. Більше того, Київ обрав 1 червня 2025 року День військово-транспортної авіації Росії, що посилило символічний вплив: «Ви навіть у свято не можете забезпечити безпеку своїх ВПС», — таке було послання російським військовим.

Очевидно, що головною метою «Павутини» було завдати серйозного військового удару по російським ВПС. Але не менш важливим було направити свої стратегічні повідомлення різним цільовим аудиторіям. Ця «сигналізація» стала наріжним каменем війни. Операція «Павутина» — її хореографія, час, зброя та особовий склад, а також публічно поставлена ​​вистава — також була сигналом у комунікаційному просторі: Москві не лише показали її вразливість, а й обплутали її липким павутинням страху.

Президенту США Дональду Трампу сигналізували саме про силу, якою він захоплюється. НАТО сигналізували про те, що Україна є ефективним партнером. А українцям сигналізували, що їхня держава не чекає пасивно, доки її доля вирішуються іншими світовими гравцями.