Водночас на військово-промислових підприємствах України розміщено замовлень лише на суму близько 12 мільярдів доларів, а це означає, що існує величезна кількість надлишкових потужностей

За останні три роки союзники України по НАТО пожертвували близько 140 мільярдів доларів військової допомоги, яка допомогла стримувати Росію. Окрім отримання систем протиракетної оборони, безпілотників та звичайної артилерії, Україна розвинула власну оборонну промисловість. Велика увага приділяється виробництву ударних безпілотників – очікується, що у 2025 році буде виготовлено 2,5 мільйона безпілотників. З початку війни Україна створила оборонну промисловість з виробничою потужністю у понад 35 мільярдів доларів. Про це йдеться в аналітичній публікації Foreign Policy, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Однак, за останніми оцінками, на військово-промислових підприємствах України було розміщено замовлень лише на суму близько 12 мільярдів доларів, а це означає, що існує величезна кількість надлишкових потужностей. Київ сподівається, що західні союзники скористаються цією можливістю інвестувати у вітчизняну оборонну промисловість України, і це робить її максимально привабливою для західних інвесторів.

«Звичайно, було б краще, якби це були прямі пожертви, але ми також повинні бути реалістами. Ми знаємо, що зробити нашу оборонну промисловість максимально привабливою — це найкращий спосіб зацікавити західних союзників і надсилати сюди гроші», – зазначив Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки та співробітництва.

Заява Києва перед зовнішніми інвесторами виглядає приблизно так: «Україна досі є першою лінією оборони Заходу проти Кремля, фактично ведучи битву від імені НАТО, стримуючи просування російських військ далі на захід, у Європу. Україна виконала неймовірно вражаючу роботу, враховуючи попередні оцінки, що ми впадемо за три дні, тому Захід зацікавлений у продовженні постачання зброї Києву».

Інша частина аргументу полягає у тому, що дешевше та швидше доставити цю зброю на передову, якщо вона виробляється в самій країні. Виробляти зброю в Україні легше, оскільки за нинішнього воєнного стану країна не має бюрократичних, регуляторних чи логістичних проблем у виробництві та випробуванні зброї, які мають більшість країн НАТО.

Якщо цього недостатньо, Україна стала на кшталт «Дикого Заходу» для виробництва зброї. Саме ці слова використав один український урядовець, описуючи, як випробування зброї на реальному полі бою проти реального ворога швидше стимулює інновації, ніж лабораторії чи полігони.

«Те, що на Заході може забрати місяці, навіть роки розробки, випробувань та виробництва, тут триватиме лише тижні. Ми є найкращим випробувальним полігоном у світі, тому що помилки тут означають смерть. Ми можемо дуже швидко сказати, як ваш продукт працює чи не працює на полі бою», – сказав чиновник, який побажав залишитися анонімним, оскільки безпосередньо бере участь у воєнних діях.

Західні оборонно-промислові компанії, які бажають інвестувати або безпосередньо працювати з українською оборонною промисловістю, матимуть реальні конкурентні переваги у мінливому, високотехнологічному світі сучасного проектування зброї. Вони також зможуть з абсолютною впевненістю сказати, що працює на полі бою, а що ні.

Коли війна врешті-решт закінчиться, ті, хто скористався перевагами підходу Дикого Заходу в Україні, виявлять, що мають робочу силу з реальним досвідом бойових дій.

«Менші європейські країни, які зазвичай мають менші збройні сили, обов’язково одержимі ідеєю максимальної летальності за мінімальних витрат. З цієї точки зору, було б логічно використовувати цих людей, які знають, як виготовляти речі, які, як ми точно знаємо, працюють», — зазначило джерело в європейській оборонній промисловості.

І гроші не завадять. Європа готова витратити до 936 мільярдів доларів на власне переозброєння.

Виснажені запаси зброї потрібно буде поповнити, і не так багато країн зможуть конкурувати з Україною, коли справа доходить до виробництва спорядження людьми, які мають досвід виробництва відносно дешевої та смертоносної ефективної зброї.

Ті, хто бере участь у спільних проектах або відкриває заводи в Україні, матимуть гарні можливості для отримання великих замовлень на величезні суми грошей. Німецький збройовий гігант Rheinmetall вже зобов’язався відкрити заводи в Україні, тоді як найбільша британська оборонна компанія BAE Systems є однією з багатьох, хто створив юридичну особу в країні.

Розміщення стратегічних активів НАТО в Україні також пропонує перспективу забезпечення певного рівня безпеки без фактичного прийняття країни до альянсу.

«Якщо у вас є німецькі інженери або британські менеджери, які працюють на українських заводах над спільними проектами, ви створюєте досить потужний стримуючий фактор для Росії, яка може розпочати атаки на ці райони. Чим більше ви можете інтегрувати українську збройову промисловість в оборонну промисловість НАТО та Європи, тим більше вони беруть участь в ухваленні рішень, і тим більшим стає цей стримуючий фактор», – стверджує Вільям Альберк, колишній директор НАТО з контролю над озброєннями.

Це головна рекламна промова. А який недолік? Що ж, Україна — це країна, яка ще перебуває у стані війни і чіткого кінця їй не видно. Ми не знаємо, як Україна виглядатиме політично через п’ять років. Якщо війна закінчиться, немає чітких ознак того, як виглядатиме мирне врегулювання з точки зору території — або які активи Росія зможе захопити. І ще існує велика ймовірність того, що Росія розпочне чергове вторгнення у майбутньому.

Також є незначна проблема того, що в Україні запроваджено воєнний стан, тобто діє контроль за експортом зброї, виробленої в країні, а також немає чітких термінів, коли інвестор зможе експортувати зброю за межі країни для отримання прибутку або для використання власними військовими. Невизначеність щодо воєнного стану також включає, кому може належати будь-яка інтелектуальна власність.

Проте, незалежно від ризику, поразка України у цій війні та набрання сміливості Росією досі є найгіршим варіантом для НАТО. Багато людей вважають, що навіть пожертви надаються крізь стиснуті зуби, на сором Заходу, і що необхідність комерційних міркувань є плямою на послужному списку Заходу.

«Ми дійсно ведемо війну від імені Заходу. Якщо ми програємо, Росія не зупиниться на Україні. Без вашої підтримки ми просто не зможемо конкурувати з масштабами їхніх виробників зброї», – підсумував анонімний український чиновник.