28 вересня 2025 року у Молдові відбудуться парламентські вибори і Росія намагатиметься зірвати та загальмувати непростий шлях країни до членства в Євросоюзі, посприявши перемозі лояльних політичних партій

Коли молдавани підуть на парламентські вибори 28 вересня 2025 року, це буде вже третє голосування менш ніж за рік — після референдуму щодо майбутнього членства в ЄС та президентських виборів восени 2024 року. Про це йдеться в авторській колонці Стефана Вольфа, професора міжнародної безпеки з Бірмінгемського університету на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

У нещодавніх виборах проєвропейські сили здобули перемогу з мінімальним відривом — завдяки високій явці серед молдавської діаспори, передусім у Західній Європі та Північній Америці. І в обох випадках значну роль відігравало російське втручання. У майбутньому парламентському голосуванні ця ситуація навряд чи зміниться. Молдова є надто важливим полем бою у кампанії Росії з відновлення сфери впливу у стилі Радянського Союзу у Східній Європі.

Затиснута між членом ЄС і НАТО — Румунією — на заході та Україною на сході, Молдова має власні амбіції щодо вступу до Європейського Союзу. Але наявність невизнаного Придністров’я, де розміщена російська військова база та «миротворчі сили», а також проросійське налаштування його населення, ускладнюють шлях до членства.

Більше того, євроскептичний та проросійський уряд після наступних виборів може дати Кремлю змогу збільшити свою військову присутність у регіоні, що створить загрозу не лише для України, а й для Румунії. Хоча це й не буде повною аналогією із «незатоплюваним авіаносцем» Калінінградом, проросійський уряд у Молдові стане серйозною стратегічною перевагою для Москви.

Тому не дивно, що президентка Молдови Майя Санду та її український колега Володимир Зеленський не мають сумнівів у тому, що подальша дестабілізація регіону — один із головних пріоритетів Росії. Побоювання щодо ескалації з боку Москви у передвиборчі місяці не є новими або безпідставними.

Ще після незаконної анексії Криму у 2014 році з’явилися тривожні сигнали, що Молдова та Придністров’я можуть стати наступною ціллю Кремля. Ці побоювання знову активізувались, коли Москва — дещо передчасно — оголосила про початок другої фази війни проти України у квітні 2022 року.

Хоча плани Росії щодо захоплення всього півдня України поки що не реалізувалися, вони досі залишаються на порядку денному Кремля. І наявність прикладів операцій під чужим прапором у Придністров’ї та спроби перевороту у Молдові не обіцяють нічого доброго перед виборами.

Вибори на межі зриву — не новина для Молдови. Країна поділена не лише фізично — по річці Дністер — але й на території, підконтрольній уряду, думки щодо її майбутньої геополітичної орієнтації залишаються розділеними.

Оскільки до 1991 року Молдова не мала досвіду незалежної державності, частини її території у різні часи належали до України, Румунії та Радянського Союзу. Російська мова тут є дуже поширеною, і хоча кількість трудових мігрантів до Росії поступово зменшується, вони досі відіграють важливу роль у надходженні грошових переказів — на їхню частку припадало понад 12% ВВП країни у 2023 році.

Тому значна частина молдован не прагне повністю розривати зв’язки з Росією. Це не означає, що вони підтримують агресію Росії проти України або виступають проти зближення з Європейським Союзом. Але, як показали референдум і президентські вибори у жовтні 2024 року, якщо людей змушують робити вибір між РФ та Європою в умовах російських залякувань та підкупу виборців, то проєвропейська більшість залишається нестійкою.

І це попри значну підтримку з боку ЄС: зокрема, 1,9 мільярда євро фінансової допомоги для сприяння реформам у межах процесу євроінтеграції. Також протягом останніх чотирьох років ЄС надав Молдові майже 200 мільйонів євро військової допомоги, включно з пакетом у 20 мільйонів євро на зміцнення протиповітряної оборони.

Євросоюз також надав кілька пакетів екстреної допомоги населенню Молдови під час повторюваних енергетичних криз, викликаних Росією. Відтоді Кишинів і Брюссель погодили комплексну енергетичну стратегію, яка має зробити країну невразливою до російського шантажу.

Ця боротьба за вплив між Росією та ЄС триває вже давно — і поки що не принесла остаточних і тривалих результатів.

Нинішня президентка Молдови Майя Санду перемогла на виборах у 2020 році над своїм опонентом Ігорем Додоном із результатом 58% проти 42%, що дорівнює приблизно 250 тисячам голосів, які розділили кандидатів у другому турі. Її Партія дії і солідарності (ПДС) — здобула майже 53% голосів на парламентських виборах 2021 року та отримала 63 мандати у 101-місцевому парламенті. Згідно з актуальними соціологічними опитуваннями, ПДС залишається найсильнішою політичною силою з рівнем підтримки від 27% до 37%.

У перенасиченому політичному просторі, де розчарування та сумніви є домінантними емоціями виборців, Санду та ПДС залишаються найменш непопулярним вибором. Вони відносно успішно впоралися з наслідками війни в Україні — зокрема з потоком біженців, збереженням стабільних відносин із Придністров’ям і керуванням країною в умовах постійної кризи вартості життя та енергетичної нестабільності. Антиурядові протести 2022–2023 років зрештою зійшли нанівець.

Російське втручання у вибори 2024 року зрештою не змогло позбавити проєвропейські політичні сили перемоги на президентських виборах і на референдумі щодо майбутнього членства в ЄС. Але це навряд чи зупинить Кремль від нових спроб втручання напередодні парламентських виборів у вересні 2025 року.

Москва намагатиметься зірвати та загальмувати вже й без того непростий шлях Молдови до членства в Євросоюзі. Ослаблений проєвропейський уряд після парламентських виборів став би для Росії дуже зручним інструментом впливу.

На Молдову та її європейських союзників чекає незвично гаряче літо.