Наразі в Україні працює кілька державних та приватних компаній, які отримали контракти на виробництво цих боєприпасів: було запущено кілька виробничих ліній, але лише одна досягла виробничої потужності приблизно у 10 000 снарядів на рік

Незважаючи на швидкий розвиток вітчизняної оборонної промисловості, Україна досі не в змозі самостійно задовольнити потреби власних військових у боєприпасах калібру 155 мм. Цією перешкодою є не лише технологічні та логістичні проблеми, але й суперечливе правове регулювання та обережність посадовців із закупівель. Про це йдеться в аналітичній публікації польського видання Biznes Alert, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

За три роки повномасштабних бойових дій, Україна досягла значного прориву у виробництві артилерії. Від окремих прототипів самохідних гаубиць калібру 155 мм (модель «Богдана») до масового виробництва та регулярних постачань на фронт. В останні місяці до збройних сил України також надходили буксирувані версії. Однак цей успіх у сфері артилерійських систем не призвів до повної незалежності у постачанні боєприпасів.

Західні партнери – насамперед Сполучені Штати та країни Європейського Союзу – постачають Україні боєприпаси стандарту НАТО, але їхня доступність обмежена. Тому у 2024 році Україна розпочала спроби налагодити власне виробництво боєприпасів калібру 155 мм. Поки що масштабного ефекту, як очікували влада та армія, не спостерігається.

Власне виробництво, але зовнішні компоненти

Наразі в Україні працює кілька державних та приватних компаній, які отримали контракти на виробництво цих боєприпасів. За даними джерел, одна компанія розробила власну конструкцію снаряда, інші ж використовували іноземні моделі та отримали відповідні ліцензії. Було запущено кілька виробничих ліній, але лише одна досягла виробничої потужності приблизно у 10 000 снарядів на рік. Тим часом потреби збройних сил оцінюються у сотні тисяч снарядів.

Найамбітнішим проектом була ініціатива компанії «Українська бронетехніка», яка у співпраці із чехо-словацькою групою CSG планувала виробляти п’ять типів боєприпасів НАТО, включаючи калібр 155 мм. CSG надала документацію та доступ до ключових компонентів, тоді як «Українська бронетехніка» інвестувала у вітчизняну виробничу інфраструктуру. Згідно із планом, від 55% до 70% вартості кожного снаряда мало залишатися в Україні.

Держава призупиняє виробництво

Незважаючи на готовність заводів, держава уклала контракт лише на невелику частину проекту – на імпорт компонентів із Чеської Республіки. Коштів для запуску масового виробництва в Україні бракувало. Проблема полягає не у відсутності технологій чи довіри до виробників, а радше в обмеженнях правової системи. Чинні правила змушують чиновників вибирати найдешевші пропозиції, навіть якщо вони не підтримують місцеву економіку, не гарантують надійність і не будують промисловий суверенітет. Постанова № 1504 «Зброя перемоги», ухвалена наприкінці 2023 року, досі не впроваджена на практиці.

Ринок продавця, а не покупця

Як представники українських компаній, так і посадовці зазначають, що система державних закупівель працює за логікою споживчого ринку, а не оборонної промисловості. У воєнних умовах продавець диктує умови, а можливість виробляти продукцію на внутрішньому ринку стає стратегічною перевагою. Тим часом деякі українські заводи залишаються незавантаженими, хоча могли б працювати на повну потужність.

Для західних корпорацій, таких як CSG та німецький Rheinmetall (який будує завод в Україні разом з «Укроборонпромом»), Україна є ринком майбутнього. Для самої України це питання виживання. Тому питання вже не у тому, «чи», а у тому, «коли» держава знайде спосіб справді підтримати місцевих виробників. Це може визначити не лише хід війни, але й майбутнє української оборонної промисловості.

Польща збільшує внутрішнє виробництво 155-мм боєприпасів

Польща також активізує зусилля, які спрямовані на те, щоб стати незалежною від імпорту артилерійських боєприпасів стандарту НАТО. Ключову роль у цьому процесі відіграє Mesko, компанія з групи PGZ, яка вже виробляє перші партії цього типу ракет і планує збільшити виробничі потужності приблизно до 150 000 одиниць на рік до 2027 року.

Одночасно на заводі у Пьонках триває будівництво модульної лінії з виробництва боєприпасів. Уряд виділив на це приблизно 3 мільярди злотих, а додаткові 2,4 мільярда злотих мають бути виділені PGZ у рамках запитуваного фінансування. У 2024 році також було підписано рамкову угоду на постачання 300 000 одиниць 155-мм снарядів до Збройних сил Польщі.

Польща також розробляє прототип власного снаряда у співпраці з Військовим інститутом технологій озброєння та PGO. Очікується, що випробування будуть завершені до 2026 року. Крім того, тривають переговори щодо передачі технологій із іноземними партнерами, включаючи турецьку компанію MKE. Ця діяльність відповідає планам НАТО стосовно досягнення потужності виробляти 2 мільйони 155-мм снарядів на рік до кінця 2025 року.

Чому 155-мм снаряди такі важливі?

155-мм артилерійські снаряди відіграють ключову роль на сучасному фронті в Україні, стаючи основою як ефективних оборонних, так і наступальних можливостей збройних сил. Цей калібр, який стандартний для армій НАТО, став основою трансформації української артилерії після 2022 року. Гаубиці, такі як американська M777, французька CAESAR, німецька PzH 2000, польська Krab та українська Богдана, були розроблені спеціально для цього боєприпасу.

155-мм снаряди забезпечують не лише високу вогневу потужність, але й дальність стрільби від 30 до навіть 50 кілометрів для керованих версій, що дозволяє ефективно знищувати цілі глибоко у ворожих лініях. Завдяки сумісності із сучасними системами наведення (наприклад, GPS), вони значно точніші, ніж їхні пострадянські 152-мм аналоги. В окопній війні, такій як та, що відбувається на Донбасі, артилерія відповідає за 70-80% втрат, завданих ворогу. Тому дефіцит цього типу боєприпасів може безпосередньо вплинути на бойову готовність і, як наслідок, на хід усього військового конфлікту. Тому виробництво 155-мм боєприпасів, як в Україні, так і в Європі, стало пріоритетом не лише з військової точки зору, але й зі стратегічної та політичної точок зору.