Сергія Давидюка допитували, застосовуючи жорстокі побиття та катування, намагаючись отримати інформацію про потенційних бійців спротиву, диверсантів та українських військових

Коли Росія зосереджувала свої збройні сили на кордонах України на початку 2022 року, то Сергій Давидюк, заступник міського голови Нової Каховки був одним із багатьох людей, які не очікували, що президент Росії Володимир Путін розпочне повномасштабне вторгнення. Про це йдеться у спецрепортажі Радіо Свобода, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я думав, що вони пограють м’язами, і на цьому все, але помилився. 24 лютого я прокинувся, бо летіли ракети, і вони бомбардували військовий гарнізон за містом», – розповідає Давидюк, який на той час був вдома у Новій Каховці.

За кілька годин російські війська окупували це місто на півдні України та підняли російський прапор на масивній Каховській дамбі, яка у 2023 році була прорвана вибухом.

Деякі мешканці Нової Каховки втекли на територію, що контролювалася Україною, але Давидюк вирішив залишитися.

«Я сподівався, що окупація триватиме три-чотири місяці», – зазначає він.

І знову помилився. Українські війська відвоювали Херсон у приголомшливому контрнаступі восени 2022 року, але Нова Каховка залишається окупованою.

Окупанти розпочали процес «русифікації» у Новій Каховці, кооптуючи адміністраторів та намагаючись нав’язати своєрідне правління радянського зразка, використовуючи страх і контроль.

«У мене склалося враження, що вони повернули час назад, створили своєрідну машину часу. Ніби останніх 35 років розвитку та формування нової [української] держави ніколи не було», – каже Давидюк.

Коли російські війська проводили обшук, то заходили в район «із собаками, вертольотами та тепловізорами. І… блокували весь квартал, щоб ніхто не виходив і не заходив. Їм потрібні були люди, які знали регіон, «щоб переконати їх співпрацювати та встановити новий порядок».

«Деякі люди, яких я знав, не могли витримати цієї ситуації. Були навіть випадки самогубств. Люди просто не знали, що буде далі і для багатьох не було світла в кінці тунелю. Протягом року квітуче та молоде місто Нова Каховка… перетворилось на місто, що вмирає. Було багато поховань – люди помирали один за одним», – наголошує Давидюк.

Він переховувався після вторгнення, місяцями уникаючи російських окупантів, але у серпні 2022 року його схопили.

Давидюка відвезли до імпровізованої в’язниці. Протягом перших трьох днів, його викрадачі допитували, застосовуючи жорстокі побиття та методи, які вважаються катуваннями, намагаючись отримати інформацію про потенційних бійців спротиву, диверсантів та українських військових.

Знущання включали побиття, удари по м’язах та удари грубим пристроєм, відомим як «тапік» — військовий польовий телефон, дроти та електричний заряд якого використовуються для катування полонених.

«Вони наділи мені мішок на голову та облили дизельним паливом, але не підпалили. Тож я розумію, що це були засоби психічного впливу. Я сказав їм: «Вбийте, а не катуйте мене. Невдовзі мені дали відпочити», – згадує Давидюк.

Окупанти використовували ті самі методи і до інших в’язнів.

«Мене здивувало, що людей забирали [і знущалися] ні за що. Їх «перевиховували» лише за те, що вони казали «Слава Україні». У принципі, сценарій був однаковим для всіх – допити з електрошоком та побиття. Наприклад, одного чоловіка затримали за фотографування спалених військових машин. Вони прийняли його за агента [і] били його, майже як мене, деякий час… Потім побачили, що він нікуди не надсилав фотографії і відпустили його», – розповідає заступник мера Нової Каховки.

У підконтрольних Росії регіонах України таке жорстоке поводження часто відбувається у неофіційних камерах та слідчих ізоляторах.

«Російська влада піддавала українських військовополонених систематичним тортурам, включаючи сексуальне насильство та неналежні умови утримання. Тортури були масовими під час допитів та на всіх етапах полону», – йдеться у звіті Управління ООН з прав людини.

За словами Давидюка, через місяць до нього прийшли викрадачі та сказали готуватися додому. Потім його, закувавши у кайданки та із зав’язаними очима, відвезли до випадкового місця у Новій Каховці та відпустили.

Давидюк провів у місті понад два роки, перш ніж за допомогою української військової розвідки вибрався з цієї окупованої території. Він повернувся до України приблизно через три тижні після того, як виїхав із Нової Каховки, пройшовши допити, перевірку на детекторі брехні та російський «фільтраційний табір» в окупованій частині Донецької області.

«Росіяни забирають все з колишнього життя, навіть документ, який підтверджує, що ви громадянин України. Тобто, ти ніхто. Російська влада користується тим, що деякі люди повертаються на окуповану територію, оскільки бачать, що нікому не потрібні, а там у них принаймні є дім. Більшість людей живуть надією, що Україна повернеться на окуповані території. Але чим довше Росія там перебуває, тим більше людей впадають у відчай», – підсумував Давидюк.