Жителі окупованого міста чинять таємний спротив російським окупантам, виступають проти мирної угоди з РФ за будь-яку ціну і чекають визволення українськими військовими

«Те, що показують по російському телебаченню, – це казки для дурнів. Переважна частина Маріуполя досі лежить у руїнах», – розповідає мешканець окупованого міста у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Вони ремонтують фасади будівель на головних вулицях, куди приносять камери для зйомки. Але за рогом – руїни та порожнеча. Багато людей досі живуть у напівзруйнованих квартирах, стіни яких ледве стоять», – додає Іван.

Минуло трохи більше трьох років з того часу, як Маріуполь був захоплений російськими військами після жорстокої облоги та невибіркового бомбардування – ключового етапу перших місяців повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Тисячі людей загинули, а за оцінками ООН, 90% житлових будинків у місті було пошкоджено або зруйновано.

В останні місяці відео кількох проросійських впливових осіб змальовували картину глянцевого міста, де пошкоджені споруди були відремонтовані, а життя повернулося до нормального русла.

Але BBC поспілкувалася з понад десятком людей – деякі досі живуть у Маріуполі, інші втекли після окупації – щоб скласти справжню картину того, яким є реальне життя у місті.

«Навколо багато брехні. У нас було гарне місто, але тепер воно хворе. Я б не сказала, що вони [російська влада] багато чого відремонтували. Є центральна площа – там реконструйовані лише будівлі. А також є порожні місця, де стояли будівлі. Вони розчищали завали, але навіть не відокремлювали тіла загиблих, їх просто клали у вантажівки з уламками та вивозили з міста», – наголошує 66-річна Ольга Онишко, яка втекла з Маріуполя наприкінці 2024 року і зараз живе у Тернополі.

Маріуполь також стикається з гострою нестачею води.

«Вода тече день-два, а потім її немає три дні. Ми тримаємо вдома відра та каністри з водою. Колір води такий жовтий, що навіть після кип’ятіння її страшно пити», — зазначає ще один мешканець Маріуполя.

Дехто навіть казав, що вода схожа на «кока-колу».

Сергій Орлов, який називає себе заступником мера Маріуполя у вигнанні, пояснює, що канал Сіверський Донець-Донбас, який постачав воду до міста, був пошкоджений під час боїв.

«Залишилося лише одне водосховище, яке постачало воду до Маріуполя. Для нинішнього населення міста цього вистачило б приблизно на півтора року. Оскільки окупація триває довше, це означає, що питної води взагалі немає. Вода, яку використовують люди, навіть не відповідає мінімальному стандарту питної води», — підкреслює Сергій.

Мешканці міста розповідають, що часто трапляються відключення електроенергії, продукти харчування – дорогі, а ліки у дефіциті.

«Основні ліки – недоступні. Діабетикам важко вчасно отримувати інсулін, і це шалено дорого», – повідомляє мешканець Маріуполя.

BBC звернулася до російської адміністрації Маріуполя, щоб отримати відповідь на звинувачення з приводу дефіциту та дізнатися, чи знайшли вони альтернативне джерело води. Поки що вони не отримали відповіді.

Попри труднощі, найважче, кажуть мешканці, – це спостерігати за тим, чого навчають українських дітей у школі.

Андрій Кожушина навчався в університеті Маріуполя протягом року після його окупації. Тепер він втік до Дніпра.

«Вони навчають дітей неправдивій інформації та пропаганді. Наприклад, у шкільних підручниках зазначено, що Донецька, Луганська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Одеська, Кримська та навіть Дніпропетровська області вже є частиною Росії», – каже Андрій.

Він також описав спеціальні уроки під назвою «Розмови про важливі речі», на яких учням розповідають про те, як Росія звільнила російськомовне населення цих регіонів від нацистів у 2022 році.

«Вчителів, які відмовляються відвідувати ці уроки, залякують або звільняють. Це ніби вони перепрограмують розум наших дітей», — каже мешканець Маріуполя.

Під час святкування Дня Перемоги у Другій світовій війні у травні 2025 року на знімках із центральної площі Маріуполя видно дітей та дорослих, одягнених у військові костюми, які беруть участь у парадах та виставах – традиції радянської епохи, яких Україна дедалі більше уникала, тепер нав’язуються на окупованих територіях. Маріуполь купався у кольорах російського прапора – червоному, синьому та білому.

Але деякі українці чинять таємний опір Росії, і серед ночі розписують стіни синьою та жовтою фарбами, а також розклеюють листівки з такими написами, як «Звільніть Маріуполь» та «Маріуполь – це Україна».

«Ці повідомлення призначені для моральної підтримки наших людей, аби вони знали, що опір живий», – зазначає мешканець Маріуполя.

Їхня головна мета – збір розвідувальних даних для українських військових.

«Я документую інформацію про пересування російських військових. Я аналізую, куди вони перевозять зброю, скільки солдатів в’їжджає та виїжджає з міста, а також яке обладнання ремонтується у наших промислових зонах. Я таємно фотографую і передаю світлини українській розвідці через захищені канали», – зазначає мешканець Маріуполя.

Час від часу групи опору також намагаються влаштовувати диверсії. Принаймні двічі залізнична колія до Маріуполя була порушена через те, що активісти підпалили сигнальну будку.

Це ризикована робота. Андрій змушений був втікати, коли зрозумів, що його викрили.

«Можливо, сусід доніс на мене. Але одного разу, коли я був у магазині і купував хліб, то побачив, як солдат показав моє фото касиру, запитуючи, чи знає він, хто ця людина», – каже він.

Андрій одразу ж пішов, прослизнувши повз контрольно-пропускні пункти Маріуполя, а потім проїхавши через численні міста Росії та Білорусі, перш ніж увійти до України з півночі.

Для тих, хто проживає в окупованому місті, кожен день – це випробування.

«Щодня ви видаляєте свої повідомлення, бо ваш телефон можуть перевірити на контрольно-пропускних пунктах. Ви боїтеся телефонувати друзям в Україні, щоб ваш телефон не прослуховували. Людину зі сусіднього будинку заарештували безпосередньо на вулиці, бо хтось повідомив, що він начебто передавав інформацію українським військовим. Твоє життя — як у фільмі — постійна напруга, страх та недовіра», — додає один із мешканців Маріуполя.

Поки тривають переговори між Україною та Росією, з’являються припущення, що потрібно буде поступитися територіями в обмін на мирну угоду.

«Віддати територію заради «угоди із Росією» буде зрадою. Десятки людей щодня ризикують своїм життям, аби передати інформацію Україні, а не для того, щоб якийсь дипломат у костюмі підписав папір, який здасть нас. Ми не хочемо миру за будь-яку ціну. Ми хочемо звільнення», – закликав мешканець Маріуполя.