Якщо президент США Дональд Трамп хоче припинити війну в Україні, тоді йому потрібно запропонувати Кремлю певні стимули: перспективу покращення відносин зі Сполученими Штатами та запевнення, що Україна не вступить до НАТО. Але йому також доведеться продемонструвати Росії негативні наслідки продовження її агресивної війни: посилення економічних санкцій та постачання зброї Україні для самозахисту

Навіть за постійної підтримки з боку Сполучених Штатів та Європи, Україна має обмаль перспектив залучити додаткові людські ресурси та військовий потенціал для перемоги над російськими військами та відновлення своєї територіальної цілісності. Дійсно, Росія з кінця 2024 року досягає стабільних, хоча і невеликих та дорогих, успіхів на полі бою. І час не на боці України. Про це йдеться в аналітичній статті Чарльза Купчана, старшого наукового співробітника Ради з міжнародних відносин та професора міжнародних відносин Джорджтаунського університету, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Президент Трамп уже чітко висловив своє розчарування постійною потребою України в американській зброї, критикуючи президента України Володимира Зеленського на зустрічі в Овальному кабінеті у лютому 2025 року. У Великій Британії та більшості країн-членів ЄС (винятки – Угорщина та Словаччина) підтримка потужної військової та економічної допомоги Україні залишається стабільною. Але це може змінитися, якщо ультраправі партії, такі як «Альтернатива для Німеччини» (AfD) у Німеччині, «Національне об’єднання» у Франції та «Реформна Велика Британія», продовжуватимуть набирати політичної сили. Війна, яка тягнеться роками, цілком може означати, що Україна втратить значно більше території на користь Росії та ризикує стати недієздатною державою.

Однак, навіть якщо Трамп має рацію, намагаючись припинити війну дипломатичним шляхом, він не досяг жодного прогресу у цьому напрямку. Росія розпочала новий літній наступ, завдаючи по Україні найбільших за час війни ударів безпілотників та балістичних ракет, і не виявляючи жодних ознак готовності до перемовин. Навпаки, Кремль, схоже, лише виконує дипломатичні дії, продовжуючи досягати своїх максималістських військових цілей: демілітаризації, нейтралізації й так званої денацифікації України. Президент Росії Володимир Путін рішуче налаштований підкорити Україну.

Якщо у Трампа є хоча б якийсь шанс припинити війну в Україні, тоді йому доведеться нав’язати Росії більшу ціну за продовження її агресивної війни. Трамп запропонував Путіну пряник — пропонуючи перспективу відновлення політичних та економічних відносин між Сполученими Штатами та Росією та знявши з порядку денного членство України в НАТО. Але тепер Вашингтону потрібно поєднати ці стимули з більшим примусом, посиливши економічні санкції проти Росії та чітко давши зрозуміти, що Сполучені Штати надаватимуть Україні військову допомогу, необхідну для самозахисту. Відкинувши початкові дипломатичні спроби Трампа та продовжуючи витрачати багато російських життів і ресурсів лише на поступові здобутки на полі бою, Путін продемонстрував, що він припинить атакувати Україну лише тоді, коли вважатиме свої максималістські воєнні цілі недосяжними. Тому Україні необхідно накопичити військові ресурси, аби загальмувати подальше просування Росії та донести до Кремля, що її мета підкорення України – недосяжна.

Пропозиція щодо припинення війни, яку висунула адміністрація Трампа, має значний потенціал. Припинення вогню набуде чинності вздовж нинішньої лінії фронту, залишаючи Росії контроль над приблизно 20% території України, яку вона зараз окупує. Але 80% території України, які ще вільні, повинні стати безпечною та суверенною державою, якщо ця угода має бути прийнятною. Досягнення такого результату вимагатиме від країн-членів НАТО надання Києву зброї, необхідної для того, щоб Росія не могла захопити більше українських територій. Україна не відмовиться від відновлення своєї територіальної цілісності, але відкладе досягнення цієї мети на майбутнє.

Пряник: відновлення відносин між США та Росією та закриття дверей до членства України в НАТО

Зусилля Трампа щодо припинення війни є бажаним контрастом із підходом його попередника. Президент США Джо Байден проводив політику підтримки України «стільки, скільки потрібно». Але ця відкрита мета залишила адміністрацію без надійної стратегії, яка б відповідала реалістичним цілям та доступним засобам. Трамп зменшив цілі США та прагне до відповідної та досяжної мети: припинення вогню. Тепер йому потрібно збільшити засоби, якщо він хоче забезпечити цей результат. Трамп повинен змінити аналіз витрат і вигод Путіна, зробивши поточну агресію Росії дедалі дорожчою, водночас пропонуючи російському президенту привабливі переваги, якщо він погодиться припинити війну.

Перспектива побудови добрих стосунків із Трампом та припинення економічної та дипломатичної ізоляції Росії, мабуть, є найпривабливішим пряником, який Трамп може запропонувати Путіну. Російський диктатор прагне визнання як лідера великої держави, і зустрічі на вищому рівні і торговельні угоди з президентом США можуть поставити галочку в цьому питанні. Росія та Захід, ймовірно, не матимуть змістовно нормальних відносин до постпутінської ери, але Трамп може забезпечити Путіну хоча б певну реабілітацію. Ця реабілітація, у свою чергу, дасть Путіну «західний» варіант, який може бути дедалі привабливішим як спосіб захисту від зростаючої економічної та стратегічної залежності Росії від Китаю.

Трамп також може запропонувати Путіну ефективне припинення спроб України вступити до НАТО. Хоча протидія адміністрації Трампа вступу України до альянсу є суперечливою, це правильний крок. Росія має цілком законні підстави заперечувати проти інтеграції України до НАТО; надання Києву членства поставить під загрозу величезний військовий потенціал по той бік кордону Росії з Україною довжиною понад тисяча кілометрів. Відповідно, Путін набагато швидше погодиться на припинення вогню, коли буде впевнений, що НАТО після цього не прийме Україну до своїх лав.

Росія навряд чи єдина, хто хоче тримати потужні військові загрози подалі від своїх кордонів. Великим державам, незалежно від їхньої ідеологічної спрямованості, не подобається, коли інші великі держави, не кажучи вже про найсильніший у світі військовий альянс, заходять у їхні сусідні країни. Генерал Кіт Келлог, спеціальний посланець Трампа з питань України та Росії, мав рацію, нещодавно назвавши заперечення Росії проти вступу України до НАТО «справедливим занепокоєнням» і стверджуючи, що «вступ України до НАТО не обговорюється». Формалізація цієї позиції Трампом допомогла б запевнити Путіна, що він успішно вирішив принаймні деякі із «корінних причин» війни, і це допомогло б переконати його погодитися на тривале припинення вогню.

Звичайно, вилучення членства України в НАТО з переговорів зруйнувало б її надії, адже вона страждає від російської агресії та, зрозуміло, прагне приєднатися до альянсу. Але Вашингтон повинен відверто сказати Києву; консенсус у НАТО щодо запрошення України буде недосяжним у найближчому майбутньому. Зіткнення з цією реальністю допомогло б переконати Путіна відступити та дозволило б Києву розглянути реалістичні варіанти гарантій безпеки України.

Однак, так само, як немає консенсусу в альянсі щодо запрошення України до членства, немає також консенсусу щодо офіційного закриття дверей. Ця відсутність згоди пояснює, чому у декларації, оприлюдненій на червневому саміті НАТО в Гаазі, це питання замовчали. Відповідно, саме Вашингтон та його однодумці, а не НАТО як колективний орган, повинні чітко дати зрозуміти, що Україна не на шляху до членства. Тим часом НАТО має повторювати свою звичну позицію, що його двері залишаються відкритими. Це означає, що РФ не має права вето на розширення альянсу і він є відкритим для претендентів на Балканах. І, можливо, колись Україна також приєднається, але лише у майбутньому, у зовсім іншому геополітичному ландшафті.

Батіг: Санкції проти Росії та зброя для України

Дипломатична непохитність Путіна чітко показала, що одних лише пряників не буде достатньо для припинення вогню на умовах, прийнятних для України. Поки переговори з Росією тривають, Трамп має у своєму розпорядженні два основні інструменти для посилення свого тиску на Москву: розширення економічних санкцій та відновлення військової допомоги Україні. Хоча додаткові економічні санкції можуть допомогти стримати військові зусилля Росії, їхній ймовірний вплив буде обмеженим. Тому Трампу варто зосередитися на забезпеченні того, щоб Україна мала зброю, необхідну для самозахисту.

Посилення санкцій проти Росії

Західні уряди мають низку варіантів затягування економічного тиску на Росію. Законопроект Сенату США щодо санкцій проти Росії, який отримав понад 80 співавторів, містить численні положення, включаючи розширені санкції проти російських банків, заборону США на імпорт російського урану і тарифи щонайменше у 500% на весь імпорт з Росії.

Інші варіанти включають заборону всім російським фінансовим установам на доступ до фінансової системи США. Вашингтон може розширити санкції проти російських нафтогазових компаній та запровадити вторинні санкції проти банків у Китаї, Індії та інших країнах, які ведуть бізнес із російськими компаніями, що перебувають під санкціями. Едвард Фішман, провідний експерт із санкцій, пропонує імпортерам російської енергетики секвеструвати у власних банках доходи, які вони заборгували Росії, та вивільняти такі кошти лише для обмеженого, невійськового використання. Стівен Сестанович, експерт з питань Росії та стипендіат Ради з міжнародних відносин, рекомендує знизити ліміт ціни на російську нафту у 60 доларів за барель, аби ще більше обмежити можливості Москви фінансувати війну. Експорт енергоносіїв є основним джерелом доходів для російського уряду, який виділяє близько 40% свого бюджету на військові витрати. У 2022 році G-7 погодилася запровадити ліміт ціни на російську нафту у 60 доларів, тому зниження цього ліміту ще більше зменшить ці доходи та накладе додаткові обмеження на військові зусилля РФ. Зрештою, Сполучені Штати та Європа можуть конфіскувати приблизно 300 мільярдів доларів, які вони мають у заморожених російських активах, та використати ці кошти для підтримки України.

Посилення санкцій у цьому напрямку, безумовно, підвищить економічні витрати від агресії Росії проти України. Посилення обмежень також стане сигналом для Путіна, що Сполучені Штати та їхні союзники залишаються непохитними та єдиними у своїй рішучості перешкодити спробам Росії підкорити Україну. Однак потенційний вплив посилення санкцій не варто переоцінювати.

З трьох основних напрямків зусиль Заходу у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії – озброєння України, зміцнення східного флангу НАТО та запровадження економічних санкцій проти Росії – санкції стали найслабшою ланкою. Після початкового запровадження далекосяжних обмежень у 2022 році росіяни використали різні лазівки для накопичення твердої валюти. Вони швидко знайшли нових покупців для свого експорту енергоносіїв, а також торгових партнерів, які могли б допомогти Росії закуповувати товари, необхідні для її військово-промислового комплексу. Гальмуючий вплив санкцій на російську економіку також компенсувався високим рівнем внутрішніх витрат, що супроводжував воєнну готовність країни.

Звичайно, вищезазначені варіанти, які спрямовані на позбавлення Росії доходів від експорту енергоносіїв, можуть паралізувати російську економіку та її військові зусилля. Але ці варіанти просто нереалістичні. Запровадження 500-відсоткового тарифу на Китай за купівлю російських енергоносіїв, ймовірно, призведе до розпаду світової економіки. Так само важко уявити, що банки у Китаї та Індії добровільно конфіскують доходи від продажу російського викопного палива. Китай уже чітко дав зрозуміти, що готовий бути економічним рятівником Росії, а Індія віддана стратегії «багатостороннього альянсу», яка виключає покарання Росії. Трамп уже зазначив, що неоднозначно ставиться до посилення санкцій проти Росії. Якщо він погодиться на це, то наступні кроки Вашингтона, ймовірно, будуть поетапними за своєю природою, а не ядерними варіантами, які можуть змінити правила гри.

Також справедливо, що санкції потребують часу, аби створити реальні економічні труднощі. Як зазначає Фішман, санкції – це марафон, а не спринт… Найбезпечніше припущення полягає у тому, що Москва може продовжувати фінансувати воєнні зусилля ще принаймні кілька років, якщо Путін цього забажає. Але ще кілька років – це занадто довгий термін у війні, яка вже спричинила незліченну кількість руйнувань та вбила або поранила близько 1,5 мільйона росіян та українців.

Ця війна має закінчитися якомога швидше. Посилення санкцій проти РФ може допомогти досягти цієї мети. Але саме готовність Сполучених Штатів та Європи надати Україні зброю, необхідну для самозахисту, дає найбільшу надію на припинення вогню найближчим часом.

Озброєння України

Путін відкинув зусилля США щодо припинення вогню, явно надаючи перевагу продовженню війни. Кремль прагне окупувати більше території України, як мінімум отримати контроль над усіма чотирма регіонами, які Росія офіційно анексувала. Москва продовжує говорити про усунення «корінних причин» війни в Україні, що означає усунення того, що вона помилково називає «неонацистським режимом» у Києві, демілітаризацію України та забезпечення її геополітичного нейтралітету, а також відведення сил НАТО зі східного флангу альянсу.

Усі ці умови є неможливими. Ні Україна, ні її європейські прихильники не приймуть припинення вогню, яке не гарантує, що вільна Україна буде суверенною та безпечною. Особливо після вторгнення в Україну, постійної загрози, яку Росія становить для європейської безпеки, та нещодавнього вступу Фінляндії та Швеції до НАТО, скорочення присутності альянсу на його східному фланзі неможливе. Навпаки, країни-члени НАТО збільшують витрати на оборону, розгортають додаткові сили у прифронтових країнах та готують плани на випадок надзвичайних ситуацій для захисту кожного сантиметра території альянсу.

З огляду на великий спектр воєнних цілей Росії, Путін обмежуватиме їх лише тоді, коли у нього не буде іншого вибору. Таким чином, припинення вогню на умовах, прийнятних для України та її прихильників, передбачає зобов’язання країн-членів НАТО, особливо Сполучених Штатів, надати Україні військові засоби для самозахисту сьогодні та на невизначений термін.

Адміністрація Трампа ще не вказала, чи має намір звернутися до Конгресу США із проханням про додаткове фінансування для підтримки України після того, як закінчаться асигнування, що залишилися від адміністрації Байдена. Проте Трамп повинен зробити це найближчим часом, надіславши Кремлю сигнал про те, що Вашингтон має намір об’єднатися з європейськими союзниками, аби переконатися, що Україна має необхідну зброю.

Цікаві фактори повинні, і, ймовірно, підштовхнуть Трампа до цього зобов’язання. Трамп дедалі більше розчарований Путіним як через його небажання вести переговори добросовісно, так і через його постійні напади на Україну. Трамп цілком може усвідомити, що йому потрібно протистояти Путіну батогом, а не лише пряником.

Витрати на підтримку України також зменшуються. Значна частина бойових дій зараз відбувається з використанням безпілотних літальних апаратів, які Україна може виробляти самостійно. Зосередження уваги на війні за допомогою дронів, а також на статичних лініях фронту, означає, що українські військові більше не витрачають артилерію, бронетехніку та іншу зброю, надану Сполученими Штатами та їхніми союзниками. Дійсно, Україна зараз виробляє близько 40% озброєння, необхідного їй на передовій, і ця частка зростатиме зі зростанням військово-промислової бази.

Угода про корисні копалини, яку Сполучені Штати та Україна підписали наприкінці квітня 2025 року, створивши інвестиційний фонд, через який Вашингтон отримуватиме компенсацію за майбутню військову допомогу, також допоможе Трампу заручитися політичною підтримкою для подальшої допомоги Києву. Під час своєї передвиборчої кампанії Трамп висловлював скептицизм щодо допомоги Україні, тоді як його кандидат у віце-президенти, сенатор Дж. Д. Венс (республіканець від штату Огайо), відкрито виступив проти пакету допомоги у розмірі 61 мільярда доларів, який Конгрес зрештою схвалив у квітні 2024 року. Одним із пунктів зовнішньої політики Трампа «Америка понад усе» є те, що уряд США повинен витрачати більше грошей платників податків на вирішення проблем удома і менше на проблеми у віддалених країнах — одна з причин, чому Трамп розформував Агентство США з міжнародного розвитку. Угода про корисні копалини обходить цю політичну перешкоду для допомоги Україні, враховуючи майбутню військову допомогу США як капітальний внесок до інвестиційного фонду корисних копалин.

Порівняно з економічними санкціями, які потребують часу, аби принести результат, військова допомога приносить результати швидко. Тепер, коли українські війська повністю навчені використовувати складну американську зброю, таку як перехоплювачі ППО Patriot, високомобільні авіаційні ракетні системи (HIMARS) та армійські тактичні ракетні системи (ATACMS), її можна ефективно використовувати у момент розгортання. Оскільки адміністрація Трампа прагне якомога швидше припинити війну, негайне блокування подальшого просування Росії є перспективним способом переконати Путіна відмовитися від своїх максималістських воєнних цілей і погодитися на припинення вогню, яке залишить вільну Україну суверенною та безпечною.

Кінець гри: Стабільна та безпечна Україна як держава-член ЄС

Нагальною метою Сполучених Штатів та їхніх союзників має бути підтримка в Україні збройних сил, здатних зупинити зусилля Росії захопити більше української території та забезпечити Україну всім необхідним для самозахисту у довгостроковій перспективі. Києву потрібно не лише зупинити росіян, але й накопичити військовий потенціал, необхідний для стримування та, за необхідності, поразки майбутньої російської агресії.

Зазираючи у майбутнє, Вашингтон повинен закладати дипломатичну основу для розгортання міжнародних миротворчих та моніторингових сил вздовж лінії припинення вогню. Аби забезпечити підтримку як Росії, так і України, ці багатонаціональні сили в ідеалі мали б діяти під мандатом Організації з питань співробітництва в безпеки в Європі (ОБСЄ) або ООН. До складу таких сил повинні входити солдати із країн, які прагнули відігравати роль посередника, зокрема, Індія, Південна Африка та Туреччина. Ці миротворчі та моніторингові сили повинні мати менш обмежувальні правила застосування, ніж моніторингова місія ОБСЄ, створена у 2014 році. Вони контролюватимуть відведення сил з лінії фронту, патрулюватимуть лінію зіткнення та розслідуватимуть порушення. Дрони, камери та інші датчики допоможуть контролювати лінію зіткнення, яка простягається на тисячу кілометрів.

Після встановлення стабільного припинення вогню, Європейський Союз повинен контролювати відбудову України. ЄС повинен розробити чітку дорожню карту вступу, яка допоможе Україні, яка вже є кандидатом на членство у союзі, впровадити болісні політичні та економічні реформи, необхідні для вступу. Боротьба із корупцією та допомога Україні у реформуванні її економіки сприятимуть політичній стабільності та стійкості суспільства. Зрештою, вступ України до ЄС принесе зі собою гарантії безпеки, передбачені статтею 42.7.

На момент вступу України до ЄС вона має бути стабільною та безпечною демократією. До того часу Росія, ймовірно, вступить у постпутінську еру і більше не матиме агресивних намірів щодо України. Якщо так, то Україна може відновити свою територіальну цілісність, але за столом переговорів, а не на полі бою.

Рекомендації

Сполучені Штати та їхні європейські союзники повинні зробити кілька конкретних кроків для припинення війни в Україні:

• Адміністрація Трампа повинна продовжувати зусилля щодо посередництва у припиненні вогню в Україні. Ні Росія, ні Україна не мають військового потенціалу, аби перемогти один одного. Ця війна закінчиться за столом переговорів, а не на полі бою.
• Як стимул для Путіна, адміністрація Трампа має запропонувати Кремлю перспективу поступового послаблення економічної та дипломатичної ізоляції Росії. Вашингтон повинен чітко зняти з розгляду питання членства України в НАТО, що полегшило б переконання Путіна припинити війну.
• Аби підвищити ціну продовження агресії Росії, адміністрація Трампа має співпрацювати зі своїми європейськими партнерами, аби посилити економічні санкції та забезпечити, щоб Україна у найближчому майбутньому отримувала військову та економічну допомогу, необхідну для самозахисту та відновлення.
• Пропозиція, яка виникла за підсумками дипломатичних зусиль Трампа, є доцільною: припинення вогню, при якому Росія утримуватиме приблизно 20% території України, яку вона зараз окупує. Але ця угода прийнятна лише за умови, що решта 80% території України стануть суверенною, безпечною та процвітаючою демократією.
• Аби підготуватися до тривалого дипломатичного завершення війни, Вашингтон повинен очолити зусилля з підготовки міжнародних миротворчих та моніторингових сил до їх розгортання вздовж лінії припинення вогню.
• Після встановлення стабільного припинення вогню, ЄС повинен взяти на себе ініціативу з нагляду за відбудовою, а Україна повинна пришвидшити свій вступ до ЄС.

Висновок

На саміті НАТО у Гаазі у червні 2025 року країни-члени НАТО домовилися збільшити витрати на оборону до 5% валового внутрішнього продукту (ВВП), що є значним збільшенням порівняно із попередньою цільовою позначкою у 2%. Це рішення є адекватною реакцією на європейський порядок безпеки, якому знову загрожує Росія. Однак майбутнє трансатлантичної безпеки також залежить від припинення агресії Росії проти України та забезпечення того, аби вільна Україна стала історією успіху. Досягнення цієї мети вимагатиме від країн-членів НАТО надання Україні озброєння для самозахисту, переконавши Путіна погодитися на припинення вогню, блокуючи російські збройні сили від завоювання іншої території. Путін зупиниться лише тоді, коли його зупинять.