Усуваючи бар’єри для доступу до роботи та зосереджуючи інвестиції на зусиллях з перекваліфікації, Україна може розкрити цей робочий потенціал та забезпечити стійке економічне відновлення

Україна стикається зі значними проблемами на ринку праці, оскільки повномасштабне вторгнення Росії загострює структурні проблеми, що існують з 1990-х років. Заголовки новин суворі: 6,8 мільйона біженців покинули Україну, ще 3,3 мільйона людей залишаються на окупованих територіях, а 4,9 мільйона є внутрішньо переміщеними особами. З 2022 року 1 мільйон громадян було мобілізовано до армії. У цьому контексті повернення біженців часто розглядається як ключ до задоволення потреб України у робочій силі. Інститут глобальних змін імені Тоні Блера нарахував 3 мільйони людей в Україні, яких можна було б залучити до робочої сили для стимулювання економічного зростання. Їх дослідження засвідчило, що розкриття цього потенціалу вимагатиме усунення бар’єрів для працевлаштування для недостатньо представлених груп – наприклад, жінок, людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб. Це дослідження ґрунтується на інтерв’ю з понад 40 українськими та міжнародними експертами, порівняльному аналізі європейських економік та опитуванні понад 2500 безробітних, зайнятих та економічно неактивних українців. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цим дослідженням.

Реалізація цієї можливості покладатиметься на міжнародний бізнес та організації третього сектору, які підтримають поточну роботу уряду в цій галузі. Зокрема, зусилля мають бути зосереджені на:

• Розвитку провідних світових технічних навичок та цифрової інфраструктури України для модернізації екосистеми зайнятості, включаючи впровадження можливостей підбору робочих місць та навичок на основі штучного інтелекту.
• Визначенні та масштабуванні найуспішніших зусиль з перепідготовки, що проводяться урядом та донорами, шляхом запровадження прозорої ринкової оцінки, яка дозволяє підприємствам ефективно вирішувати проблеми з прогалинами у навичках.
• Завершенні поточних зусиль щодо ухвалення нового Трудового кодексу, зосереджуючись на покращенні прав працівників та, зокрема, підтримці гендерної рівності.
• Усуненні конкретних бар’єрів для працевлаштування, з якими стикаються недостатньо представлені групи, включаючи доступність робочих місць для людей з інвалідністю.

Розкриття людського капіталу має вирішальне значення для майбутнього України, незалежно від того, як розгортатиметься війна. Якщо вона продовжиться, то інтеграція цих осіб зміцнить стійкість, допомагаючи підтримувати оборонні зусилля, зберігаючи при цьому економічну стабільність. Якщо ситуація на полі бою покращиться або мирні переговори просунуться, інклюзивна робоча сила прискорить відбудову, стимулюватиме інвестиції та сприятиме соціальній згуртованості.

Виклики, які стоять перед ринком праці України

Ринок праці України наразі стикається з подвійним викликом: високим рівнем безробіття та великою кількістю вакансій, яка створює проблеми як для шукачів роботи, так і для роботодавців.

З моменту повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року, близько 15 мільйонів українців – понад третина населення – були переміщені через війну або опинилися під російською окупацією. З них 6,8 мільйона покинули Україну як біженці, 4,9 мільйона були внутрішньо переміщеними особами, а 3,3 мільйона залишаються на окупованих територіях.

Це серйозно порушило ринок праці та загострило його довгострокові структурні проблеми. Активність найму персоналу знизилася на початку 2022 року через війну. Відтоді вона значною мірою відновилася до довоєнного рівня (55 000 вакансій на тиждень), але безробіття за той самий період зросло з 12% у першому кварталі 2022 року до 13% у третьому кварталі 2024 року. Традиційно чоловічі сектори, такі як важка промисловість та будівництво, непропорційно зіткнулися зі скороченням робочої сили, причому подібні тенденції спостерігаються у таких професіях, як водіння та інженерія.

Ці проблеми частково пов’язані з географією. Аналіз регіональних показників вакансій виявляє високий рівень вакансій на заході країни та високий рівень безробіття на сході. Кількість людей, які вважають дефіцит вакансій перешкодою для працевлаштування, була на 18% вищою на сході, ніж у центрі країни. Галузі, де переважно працюють чоловіки та які зазнали найбільшого дефіциту, також, як правило, зосереджені на сході.

Але невідповідність у навичках також є проблемою. Понад 25% безробітних українців називають дефіцит належних навичок – основною перешкодою для пошуку роботи. Тим часом 40% підприємств наразі стикаються з нестачею талантів, що на 26% більше, ніж у листопаді 2022 року, коли показник становив 14% після повномасштабного вторгнення РФ.

На галузевому рівні спостерігається значна різниця у конкуренції за робочі місця. Існує великий інтерес до секторів з високим рівнем зростання, таких як інформаційно-комунікаційні технології (39 зацікавлених шукачів роботи на одну посаду, згідно з аналізом TBI щодо кількості відкритих вакансій та відповідей шукачів роботи на опитування щодо типу роботи, яку вони хочуть отримати), і майже всі ключові сектори мають більший інтерес, ніж кількість наявних вакансій.

Однак це не відображається на заявках – лише 22% респондентів зверталися до роботодавців протягом двох тижнів до опитування. Частково це пов’язано з проблемою навичок. Варто докласти зусиль для швидкого підвищення кваліфікації людей, аби заповнити посади у секторах, які будуть ключовими для підтримки відновлення України.

Гостра нестача кваліфікованої робочої сили є перешкодою для зростання бізнесу та інвестицій. Якщо її не вирішити, то вона завадить здатності України підтримувати оборону та загальмує економічне відновлення після війни.

Структурні проблеми

Вирішення поточних проблем на ринку праці означатиме подолання давніх структурних проблем. Населення України неухильно скорочується з 1994 року через старіння та негативні тенденції чистої міграції протягом 19 з останніх 30 років.

Безробіття залишається стабільно високим, становлячи у середньому 9% між 1995 і 2021 роками. Це непропорційно вплинуло на вразливі групи. Згідно з останніми даними за 2021 рік, 84% людей з інвалідністю були безробітними, порівняно із 50% в Європейському Союзі. Тим часом, безробіття серед внутрішньо переміщених осіб (ВПО, 36%) більш ніж удвічі вище, ніж серед населення загалом (13%).

Існує розрив в участі між чоловіками та жінками у 15%, причому жінки називають труднощі з поєднанням роботи та сімейних обов’язків, а також традиційні погляди на «чоловічі» професії, такі як гірничодобувна промисловість чи будівництво, основними стримуючими факторами.

Крім того, Трудовий кодекс України, який не оновлювався з часів брежнєвського Радянського Союзу, більше не відображає реальності ринку праці. Численні незначні зміни мали незначний вплив на розмір неформальної економіки України або на забезпечення гнучкого графіку роботи.

Ці виклики підкреслюються порівняно із Польщею. У період 1991-2021 років, ВВП України на душу населення зріс у 3,2 рази, тоді як ВВП Польщі збільшився у вісім разів. Ця разюча розбіжність підкреслює масштаб проблеми економічного зростання України.

Значний розрив між двома країнами є також у таких показниках, як інклюзивність робочої сили (з 2,5% вище, ніж у Польщі у 1995 році, до 6% нижче у 2021 році) та безробіття (з 8% нижче у 1995 році до 6,5% вище у 2021 році).

Це особливо стосується неформальної економіки України (яка становить 46% від загального ВВП). Це вдвічі більше, ніж у Польщі. Дані Пенсійного фонду засвідчили, що приблизно 20% українських працівників досі не має офіційного контракту. Хоча ця частка знизилася на 5% з 2014 року, це підкреслює стійкі масштаби неформальної діяльності.

Середня місячна зарплата в Україні до повномасштабного вторгнення РФ становила приблизно третину від середньої зарплати у Польщі (532 долари проти 1477 доларів).

Заповнення дефіциту робочої сили домашніми талантами

Враховуючи різке скорочення населення, спричинене повномасштабним вторгненням РФ, є спокуса розглядати повернення біженців як швидке вирішення проблем людського капіталу в Україні. Однак лише 55% біженців мають намір повернутися до України. З них 62% не впевнені, коли це станеться.

Економічні можливості в ЄС (66%) майже так само важливі, як і проблеми безпеки в Україні (74%), для формування цього рішення. Багато біженців уже вивчили місцеві мови в європейських країнах, до яких вони переїхали, і влаштували своїх дітей до шкіл. Оскільки Директива про тимчасовий захист продовжена до березня 2027 року, існує також кілька національних програм підтримки для подальшої інтеграції українців у робочу силу країн, що їх приймають.

Хоча підтримка контактів із громадянами за кордоном матиме вирішальне значення для майбутнього України – і, безумовно, є центральною частиною Плану внутрішньої стійкості – Україні варто зосередити свою увагу у короткостроковій перспективі на наявних внутрішніх ресурсах для полегшення проблем із робочою силою.

Аналіз Інституту імені Тоні Блера показав, що Україна має невикористаний трудовий потенціал всередині країни. Якщо донори та державні органи впровадять належним чином реалізовані заходи для пошуку роботи для тих, хто її потребує, понад 3 мільйони працівників можуть бути залучені на ринок праці у короткостроковій та середньостроковій перспективі. Підтримка у чотирьох ключових сферах – цифрове забезпечення відповідності робочих місць та навичок, масштабування ініціатив з перекваліфікації, модернізація трудового законодавства та підтримка недостатньо представлених груп у працевлаштуванні – може допомогти розкрити цю можливість.

Ці 3,1 мільйона нових працівників належатимуть до таких груп людей:

• Економічно неактивні – 2,3 мільйона: Найбільший потенціал має мобілізація економічно неактивних груп. Повне усунення розриву у зайнятості та участі між чоловіками та жінками (15%) залучить до роботи ще 0,8 мільйона людей. Зменшення розриву із середнім показником по ЄС для людей з інвалідністю та людей похилого віку додасть 0,7 та 0,1 мільйона до робочої сили відповідно. Приведення рівнів зайнятості молоді та переселенців у відповідність до загального населення сприятиме ще 0,1 та 0,5 мільйона працівників.
• Безробітні – 0,8 мільйона: Досягнення амбітної мети залучення робочої сили для скорочення рівня безробіття із 13% до середнього показника ЄС у 5,9% забезпечить роботу ще 0,8 мільйона людей, що фактично скоротить безробіття більш ніж наполовину.

Забезпечення робочих місць для працівників у ключових секторах, що мають вирішальне значення для відновлення України, залежить від мобілізації приватних інвестицій – чи то через нові стартапи, чи то шляхом масштабування провідних національних компаній, чи то шляхом залучення глобальних компаній до України. Цільовий капітал та спрощений вихід на ринок можуть спричинити стабільний потік безпечних, високоякісних робочих місць для тих, хто шукає роботу.

Україна має чотири переваги, які можуть посилити зусилля щодо покращення свого людського капіталу:

• Існуючий імпульс у зусиллях уряду та донорів: Уряд уже значно інвестував у програми розвитку людського капіталу, від ваучерів на навчання до грантів на підприємництво. Міжнародні донори виділили мільярди на подальшу підтримку, наприклад, через Альянс навичок, спільну ініціативу, яка включає таких партнерів, як Світовий банк, Організація економічного співробітництва та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку та німецьке агентство розвитку GIZ. Також тривають зусилля щодо реформування системи догляду за дітьми та цифровізації як Державної служби зайнятості, так і центрів зайнятості, а новий Трудовий кодекс знаходиться на завершальній стадії розробки.
• Мотивоване населення: Дослідження Інституту імені Тоні Блера виявило мотивоване населення, яке бажає знайти роботу та готове перекваліфікуватися або переїхати, щоб її забезпечити. 39% безробітних українців готові змінити професію, а 25% – переїхати у межах України. У таких групах, як ВПО, ця частка ще вища: 54% готові перекваліфікуватися, і така ж частка готова переїхати на роботу (знову). 28% безробітних респондентів опитування заявили, що готові негайно перекваліфікуватися, а для працівників, які перебувають поблизу лінії фронту, цей показник зріс до 40%.
• Швидка модернізація урядової екосистеми: майбутні зусилля з розвитку людського капіталу повинні боротися з поведінкою пошуку роботи, яка ще не повністю формалізована. 48% респондентів опитування заявили, що знайшли роботу через друзів; лише 15% використовували платформи пошуку роботи.
• Поточні зусилля щодо інтеграції в ЄС: Поточний процес вступу до ЄС надає Україні зовнішній імпульс для модернізації значної частини свого трудового законодавства. Він також забезпечує уряд групою експертів по всій Європі, які можуть підтримати це.

Якщо мирні переговори просунуться або ситуація на полі бою покращиться, розвиток інклюзивної робочої сили прискорить відбудову, стимулюватиме інвестиції, сприятиме соціальній згуртованості та мотивуватиме більше українців повертатися з-за кордону.

Забезпечення можливостей працевлаштування для 3 мільйонів людей

Реалізація можливостей розвитку людського капіталу в Україні вимагатиме постійної підтримки з боку міжнародних партнерів для збереження імпульсу поточних зусиль та пріоритезації найефективніших заходів. Міжнародні партнери можуть найкраще підтримати уряд, узгоджуючи його існуючі пріоритети та зосереджуючись на досягнутих короткострокових діях та швидких результатах. На практиці це означає:

1. Розвиток провідних у світі технічних навичок та цифрової інфраструктури України для модернізації екосистеми зайнятості. Оскільки 46% безробітних називають дефіцит вакансій – основною перешкодою для працевлаштування, а ще 26% – недостатню кваліфікацію (це були друга й третя за поширеністю відповіді після низьких зарплат), міжнародні партнери можуть розвивати існуючі успіхи електронного урядування в Україні, фінансуючи цифровізацію служб зайнятості. Уряд України вже розпочав цей шлях, розробивши платформу для підбору робочих місць та навичок на основі штучного інтелекту, і шукає міжнародної підтримки. Платформа не лише сприятиме кращим зв’язкам між шукачами роботи, роботодавцями та постачальниками освітніх послуг, але й збиратиме дані про ринок праці для підтримки кращої політики у часи війни та післявоєнного відновлення. Іноземні уряди могли б поділитися відповідним досвідом, пов’язаним з трансформацією таких установ, як Державна служба зайнятості та Державна служба праці, щоб ці органи могли ефективніше надавати свої послуги, не залучаючи роботодавців та працівників до надмірної кількості непотрібної паперової роботи.

2. Визначення та масштабування найуспішніших урядових та донорських ініціатив щодо перепідготовки шляхом запровадження прозорої ринково-орієнтованої оцінки. Це гарантувало б, що фінансування дозволить підприємствам ефективно вирішувати проблеми з кваліфікацією. Зацікавленість донорів та уряду у людському капіталі України призвела до того, що значні кошти були виділені для відповідних програм. Це включає Альянс з кваліфікації донорів, міжнародних організацій та підприємств, призначений для координації програм, пов’язаних з кваліфікацією, які разом становлять 700 мільйонів євро. Крім того, Державна служба зайнятості вже надає шукачам роботи ваучери для покриття витрат на професійне навчання, але пропозиція досить обмежена. Міжнародні партнери можуть піти далі у своїх зусиллях, аби забезпечити, щоб витрачені донорські кошти призводили до отримання людьми роботи. Об’єднання ресурсів у спільний фонд, розширення участі роботодавців у розробці навчання та використання технологій, таких як цифрова служба зайнятості, для оцінки впливу може забезпечити прозору ринково-орієнтовану оцінку. Найуспішніші курси й надалі підтримуватимуться та, за необхідності, масштабуватимуться, тоді як фінансування тих, що мають меншу рецензію, можна успішніше розподілити на інші сфери.

3. Підтримка існуючих зусиль щодо реформування трудового законодавства шляхом заміни Трудового кодексу, який діє з 1971 року, сучасним законодавством для створення правової бази, яка заохочує економічно неактивних українців шукати роботу. Очікується, що новий кодекс гарантуватиме рівну оплату праці для жінок, посилить захист працівників від дискримінації за ознакою статі або інвалідності та спростить гнучкий графік роботи. Реформування трудового законодавства України, яке необхідне для вступу до ЄС, підвищить довіру інвесторів, зрештою підвищивши заробітну плату та зробивши роботу привабливішою. Уряд України вже провів переговори із соціальними партнерами, щоб новий Трудовий кодекс відображав взаємовигідний компроміс між роботодавцями та працівниками. Важливо, щоб міжнародні партнери та інші уряди продовжували підтримувати процес розробки як через технічну допомогу, так і через громадську адвокацію. Це особливо важливо, коли йдеться про забезпечення відповідності законодавству ЄС (спільні закони, права та обов’язки, які приймають держави-члени).

4. Усунення конкретних бар’єрів для працевлаштування, з якими стикаються недостатньо представлені групи (жінки, люди з інвалідністю, переселенці), особливо стосовно догляду за дітьми. Уряд України уже досяг значного прогресу в цій галузі. Хартія стійкості людського капіталу, яка визначає принципи для створення безбар’єрного робочого місця, розробляється разом із 20 великими роботодавцями. Державна служба зайнятості також компенсуватиме роботодавцям коригування, що зроблять робочі місця доступнішими для людей з інвалідністю. Однак для багатьох жінок доступ до догляду за дітьми залишається складним. У дослідженні людського капіталу проведеного Інститутом імені Тоні Блера, 43% респонденток визначили труднощі з поєднанням роботи та сімейних зобов’язань як перешкоду для роботи. Це була друга за величиною причина (після невпевненості у тому, що вони можуть виконати фізичні вимоги до роботи – 69%). Аби вирішити цю проблему, уряд України ухвалив новий закон про дошкільну освіту, який гарантує безкоштовний доступ до неї для всіх дітей. Однак, враховуючи, що попит на догляд за дітьми ще перевищує пропозицію у багатьох сферах, міжнародні партнери повинні фінансувати додаткові потужності, зокрема за допомогою інноваційних моделей, таких як міні-дитячі садки (менші домашні дитячі садки) та дитячі садки на робочому місці.

Україна не може чекати на мир, аби вирішити свої проблеми на ринку праці. Два зовнішні стимули – війна та переговори про вступ до ЄС – вимагають від України та її міжнародних партнерів зробити сміливі кроки до динамічного та інклюзивного ринку праці, і швидко. Понад 3 мільйони людей в Україні готові вийти на ринок праці за умови правильної політики та підтримки, тому основи для цього вже існують. Усуваючи бар’єри для доступу до роботи та зосереджуючи інвестиції на зусиллях з перекваліфікації, які вже дають результати, Україна може розкрити свій робочий потенціал та забезпечити стійке економічне відновлення.