Такий транзит є однією з невеликих ланок у розлогому ланцюгу, який забезпечує українську армію артилерійськими снарядами та кулями, у цьому випадку від заводу у Боснії, що належить державі, з впливовим американським партнером-міноритарієм, до празької компанії, яка перебуває на передовій чеської ініціативи з підтримки оборони України

Навіть після того, як Росія публічно звинуватила Сербію у зраді, вона схвалила транзит через свою територію майже 1000 артилерійських снарядів з Боснії від імені чеської компанії для забезпечення Збройних сил України. Зокрема, 12 червня 2025 року Міністерство внутрішніх справ Сербії схвалило транзит 132 піддонів з товарами із Боснії та Герцеговини, дозволивши їм в’їзд через невеликий прикордонний перехід у селі Сремська Рача, поблизу річки Сава. Про це йдеться у журналістському розслідуванні BalkanInsight, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Згідно з офіційними документами, піддони мали бути завантажені 155-міліметровими артилерійськими снарядами, загалом 960 штук; вантажівки мали вирушити на північ і в’їхати до Угорщини через прикордонний перехід Хоргош.

Вантаж було замовлено чеською оборонною та аерокосмічною компанією Omnipol a.s, однією з п’яти фірм, які були обрані Прагою для постачання артилерійських снарядів українській армії; Однак маршрут, яким мали пройти вантажівки, стає дедалі чутливішим.

Наприкінці травня 2025 року Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР) розкритикувала Сербію за непряме постачання боєприпасів до України, звинувативши тамтешніх виробників «та їхніх покровителів» у прагненні «нажитися на крові братніх слов’янських народів».

Заява СЗР стала надзвичайним публічним докором президенту Сербії Александару Вучичу, який, принаймні публічно, відмовився висловити однозначну позицію у російсько-українській війні.

Хоча Вучич наголошував на підтримці територіальної цілісності України, він відмовився погодитися із західними санкціями проти Росії, знаючи, що це ризикує відчужити його найпалкіших націоналістичних прихильників.

Але за лаштунками сербські артилерійські снаряди та кулі потрапляють до Києва через посередників та сертифікати «кінцевого користувача», в яких кінцевий пункт призначення вказано в іншому місці. Вучич визнав це в інтерв’ю Financial Times у червні 2024 року.

Сербія також дозволяє транзит боєприпасів, виготовлених в інших країнах, через свою територію до держав та компаній, які постачають українську армію, і це ще більше підриває твердження Вучича про нерозривний зв’язок із Москвою на тлі безпрецедентних протестів проти його 13-річного правління.

Цей транзит є однією з невеликих ланок у розлогому ланцюгу, який забезпечує українську армію артилерійськими снарядами та кулями, у цьому випадку від заводу у Боснії, що належить державі, з впливовим американським партнером-міноритарієм, до празької компанії, яка перебуває на передовій чеської ініціативи з підтримки оборони України.

«Публічні докази того, що Сербія дозволяє постачати боєприпаси до України, та попередження Росії не є добрими, коли йдеться про збереження іміджу, який Вучич роками створював на батьківщині», – вважає Вук Вуксанович, старший науковий співробітник Белградського центру політики безпеки.

Балансування

Те, що Сербія постачає озброєння Україні уже давно не є таємницею: у лютому 2023 року, через рік після повномасштабного вторгнення Росії, місцеве видання Mash повідомило про використання українською армією 122-мм ракет «Град» сербського виробництва; через кілька тижнів Reuters повідомило про витік секретного документа Пентагону, який свідчить, що Сербія погодилася постачати зброю Україні або вже надіслала її; потім у червні 2024 року Financial Times повідомила, що з 2022 року сербські виробники експортували боєприпаси приблизно на 800 мільйонів євро до західних країн, які згодом опинилися в Україні через треті країни.

Все змінилося 23 червня 2025 року, коли Вучич оголосив про припинення експорту зброї та боєприпасів. Дехто розглядав це як відповідь на міжнародне обурення військовими операціями Ізраїлю в Газі, які залежать від значних поставок сербської зброї. Але ця заява пролунала того ж дня, коли російська СЗР опублікувала другу сенсаційну заяву, в якій стверджувалося, що традиційні відносини між Сербією та Росією «підриваються жадібністю та боягузливим багатовекторним опортунізмом», причому сербські виробники зброї добре усвідомлювали, що «ракети та снаряди будуть використані для вбивства російських солдатів та мирних жителів у російських поселеннях».

Не вражений закулісним союзом Сербії зі Сполученими Штатами та ЄС, Вуксанович заявив, що Росія вирішила завдати удару, поки Вучич став негативним фігурантом студентських протестів, які вимагають дострокових виборів.

Однак перший гнівний сигнал Росії на адресу Сербії не завадив Бєлграду схвалити транзит боєприпасів, виготовлених в інших країнах, союзникам України.

12 червня 2025 року, приблизно через два тижні після першого попередження Росії, Міністерство внутрішніх справ Сербії, як і міністерства оборони та закордонних справ, дало зелене світло на транзит 960 артилерійських снарядів HE M107 боснійського виробництва.

Дозвіл було надано на період з 12 червня по 11 липня через прикордонний перехід Сремська Рача та вздовж автомагістралей E70 та E-75 на північ до Угорщини.

У документах кінцевим споживачем продукту є Міністерство оборони Чехії, провідний постачальник зброї та боєприпасів до України.

З Боснії через Сербію

Згідно з документами, артилерійські снаряди продавала Podin d.o.o., компанія, яка займається нерухомістю, базується у невеликому містечку Груде, на південному заході Боснії і має ліцензію на експорт військової техніки.

Експерти зброї кажуть, що один боснійський 155-мм артилерійський снаряд HE M107 коштує від 2000 до 3500 євро, за умови, що покупець готовий почекати.

«Якщо ви хочете отримати це негайно, ціна може зрости до 5000-8000 євро», – зазначив експерт з оборонних технологій Берко Зечевич із Сараєво.

Назва виробника залишається незрозумілою, як і причина, чому невелика фірма зареєстрована посередником у сфері нерухомості.

У транзитних документах, зазначено лише те, що вміст вантажу виготовляється «Боснією та Герцеговиною».

Якщо вантаж не походить із боснійських запасів, джерела в оборонній промисловості кажуть, що найімовірнішим виробником є Pretis, завод, який заснований, коли Боснія ще була частиною соціалістичної Югославії.

Pretis базується у Вогошчі, передмісті боснійської столиці Сараєво, лише за 1,5 кілометра від Bucan transport d.o.o., однієї з транспортних компаній, зазначених у транзитних документах як перевізник артилерійських снарядів через Сербію.

За даними боснійського видання Klix.ba, Чеська Республіка імпортувала понад 30 000 артилерійських снарядів від Pretis. Хоча Pretis належить боснійській державі, американська компанія Regulus Global, яка закуповувала зброю та боєприпаси для України, а раніше для Сирії, володіє 41,5% акцій через офшорну компанію.

Regulus також володіє 25,7% акцій іншого боснійського виробника зброї під назвою Binas d.d. У Regulus стверджують, що поставили Україні понад 100 000 одиниць 155-мм артилерійських снарядів, хоча компанія бере участь у судовому спорі у Лондоні щодо контракту на 1,7 мільярда доларів на продаж таких снарядів українському уряду.

Боснійський «король-сонце»

Компанія Podin d.o.o., експортер боєприпасів, належить Лілянко Палацу, який, за повідомленнями місцевих ЗМІ, має бізнес-інтереси у нерухомості, будівництві та сонячній енергетиці, і вважається близьким до головної боснійсько-хорватської політичної партії «Хорватський демократичний союз» (ХДС).

Його ім’я також згадувалося у справі стосовно звинувачень у тому, що Здравко Мамич, колишній директор футбольного клубу «Динамо Загреб», підкупив суддю у Боснії, аби той заблокував його екстрадицію до сусідньої Хорватії після засудження за ухилення від сплати податків та розкрадання прибутку від трансферів гравців. За словами боснійських прокурорів, один із хабарів – наручний годинник вартістю 15 000 євро – був переданий судді Палацем «як подарунок», хоча йому не було висунуто звинувачень у зв’язку з цією справою.

Чеська ініціатива щодо поставок боєприпасів

Як і Сербія, Боснія не експортує зброю чи боєприпаси безпосередньо до України через опір боснійських сербів під керівництвом проросійського лідера Мілорада Додіка, президента Республіки Сербської.

Натомість боєприпаси боснійського виробництва продаються країнам НАТО, зокрема Чеській Республіці, яка очолила ініціативу щодо боєприпасів для України у лютому 2024 року у відповідь на уповільнення поставок військової допомоги США.

За даними Biznis.info, експорт оборонного сектору Боснії різко зріс у першому кварталі 2025 року, причому Чеська Республіка стала найбільшим покупцем після Сполучених Штатів.

В рамках артилерійської ініціативи, Omnipol була однією з п’яти чеських компаній, яким надано ексклюзивне право на посередництво у контрактах на боєприпаси, хоча критики поставили під сумнів прозорість проекту на тлі повідомлень про те, що деякі фірми мають зв’язки з урядовцями та стягують комісійні, набагато вищі, ніж комісійні українських державних брокерів з продажу зброї.

Тим не менш, президент Чехії Петр Павел оголосив у лютому 2025 року, що ініціатива під керівництвом Праги поставила Україні 1,6 мільйона снарядів.

«Боснію навряд чи можна звинувачувати у тому, що її боєприпаси потрапляють до України, незважаючи на сертифікат «кінцевого користувача», в якому пунктом призначення зазначено Міністерство оборони Чехії. Такі угоди координуються європейською частиною НАТО. Якщо й відбувається перенаправлення, то не за правилами і не має нічого спільного з Боснією та Герцеговиною. (…) Це факт, що правила, що будувалися протягом 40 років, розпалися [за останні кілька років]», – наголосив Зечевич.

Сумнівний торговець зброєю зі США

Regulus Global є відомим американським торговцем зброєю, який підтримував повстанців у Сирії до падіння президента Башара Асада, а також українську армію. За даними Financial Times, українська державна компанія «Спецтехноекспорт» подала арбітражний позов до Лондона, звинувативши Regulus Global у порушенні умов угоди на суму 1,7 мільярда доларів. «Спецтехноекспорт» стверджує, що сплатила 162,6 мільйона доларів авансів та депозитів для виконання частини контракту, а також здійснила інші платежі на суму 14 мільйонів доларів, і вимагає повернення грошей. Regulus Global відхилила позов.

У 2016 році на американську компанію подали до суду через смерть інструктора Командування спеціальних операцій Пентагону, який начебто надав небезпечні боєприпаси, які вибухнули. Зрештою, справу було врегульовано. У 2010 році Міністерство юстиції США звинуватило колишнього президента Regulus Лі Толлесона та 22 керівників інших компаній у спробі підкупити міністра кабінету міністрів у Габоні, щоб той уклав контракт на постачання зброї на 15 мільйонів доларів. Звинувачення проти Габону були зняті у 2012 році.