Надмірне та неправильне використання турнікетів для зупинки кровотечі може спричинити відмирання тканин, а це означає, що рука або нога, на якій накладено джгут, більше не життєздатна та потребує ампутації

Джгут врятував багато тисяч життів та кінцівок у зонах бойових дій по всьому світу, але неправильне використання цього засобу спричиняє величезну кількість надмірних ампутацій та смертей в Україні. Про це йдеться в аналітичній публікації The Telegraph, переказ якої пропоонує Foreign Ukraine.

Капітан Ром А. Стівенс, старший офіцер медичного флоту США у відставці, який служив в Іраку, Афганістані та Східній Африці, оцінює, що з приблизно 100 000 ампутацій, проведених українським солдатам з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, 75 000 були спричинені неправильним використанням турнікетів.

«Я бачив турнікети, які залишали на кілька днів, часто через травми, які можна було б зупинити іншими методами. Потім [пацієнту] доводиться ампутувати кінцівку, тому що тканини відмерли», – розповідає.

Турнікети – це міцні пов’язки, що використовуються для зупинки катастрофічної кровотечі шляхом перекриття кровотоку, і є стандартним обладнанням для більшості сучасних армій.

Але якщо їх залишити на руках та ногах більше двох годин, вони можуть спричинити відмирання тканин, а це означає, що рука або нога, на якій накладено джгут, більше не життєздатна та потребує ампутації.

Цей засіб став стандартним обладнанням у війнах 2000-х років в Іраку та Афганістані, де швидка повітряна евакуація військових хірургічних бригад була можливою менш ніж за 60 хвилин. Якщо джгут був непотрібним, його знімали, і шкоди не було завдано.

Але в Україні, де небо переповнено дронами, поранених солдатів евакуюють наземним шляхом, що часто значно перевищує безпечний часовий проміжок для використання турнікета.

Ця критична затримка спричинила десятки тисяч ампутацій, багато з яких були непотрібними, оскільки травми взагалі не потребували джгута.

«Це також призвело до різкого зростання кількості молодих українців, які потребують діалізу. Адже коли джгут знімають після того, як він був занадто довго накладений, токсини з мертвих тканин затоплюють кров, перевантажуючи нирки», – каже Стівенс, який служив медичним волонтером у лікарнях Запоріжжя, Дніпра та Львова з моменту вторгнення РФ у 2022 році.

Він допоміг розробити військові рекомендації США щодо використання джгутів і тепер бажає, аби більше уваги приділялося оцінці, коли вони потрібні для зупинки кровотечі.

Стівенс побоюється, що їхнє успішне використання у війнах, де була можлива швидка евакуація, призвело до «культової» залежності від інструменту, який варто використовувати набагато менше.

Американський підручник з тактичної допомоги пораненим у бойових діях був розроблений для військових медиків, які діяли у зонах бойових дій у 1990-х роках, і активно пропагує використання турнікетів на війні, описуючи їх використання як «найкращий метод зупинки кровотечі, що загрожує життю».

Прийняті у НАТО та західними збройними силами на початку 2000-х років, стандарти були швидко інтегровані в українську військову та цивільну медичну підготовку після вторгнення Росії до Криму у 2014 році.

«Якщо у вас ідеальне поле бою, то джгути працюють. Але якщо ні і у вас така ситуація, як сьогодні в Україні – ви можете зіткнутися з трагедією. Сотні тисяч турнікетів були розповсюджені серед військових, цивільного населення, пожежних служб та поліції в Україні. Це стало культом, і оскільки це врятувало життя в Іраку та Афганістані, люди вважають це гарною ідеєю», – пояснив Стівенс.

У той час як більшість західних військових мають у кожному підрозділі спеціалізованих медиків, збройні сили України, які складаються переважно з призовників та цивільних добровольців, часто покладаються на медиків, які мають лише кілька тижнів або навіть днів навчання та часто не здатні розрізнити травми, що потребують джгутів, і ті, що їх не потребують.

«Українські піхотні та артилерійські батальйони недоукомплектовані. Вони не можуть замінити своїх медиків, коли отримують поранення або гинуть», – зазначає Стівенс.

Дослідження, проведене у 2022 році українським військовим судинним хірургом, доктором Владиславом Яцуном, засвідчило, що лише 24,6% поранених на війні пацієнтів, які прибули до лікарні із турнікетами, мали травми, які виправдовували їх використання для зупинки кровотечі. У всіх інших випадках використання тиснучих пов’язок було більш доцільним.

«Турнікети також часто накладають занадто високо на пошкоджені кінцівки і результатом є дуже висока ампутація, яка ускладнює подальше встановлення протеза», – каже Стівенс.

НАТО також висловило занепокоєння щодо використання джгутів в Україні. У 2024 році Альянс скерував команду медичних та військових експертів для розслідування «неприйнятно високого рівня ускладнень від використання джгутів, що призводить до ампутацій, ниркової недостатності та навіть смерті».

Експерти наголошують, що джгути продовжують рятувати багато життів і від них не варто відмовлятися. Але в Україні, де швидка евакуація ускладнена, їх варто використовувати лише за трьох обставин, коли вони абсолютно необхідні.

Перша – коли кінцівка повністю відірвана.

«У такій ситуації вам потрібен джгут, але вам потрібно накласти його якомога нижче, щоб спробувати врятувати якомога більше кінцівки», – пояснює Стівенс.

Друга – коли кінцівка настільки пошкоджена, що її неможливо врятувати – рішення, яке вимагає розсудливості та медичного досвіду.

Третя – коли у людини неконтрольована артеріальна кровотеча, яку неможливо зупинити прямим тиском чи будь-яким іншим методом.

Капітан Стівенс розповів, що джгути часто накладають солдати у панічному стані, яким не вистачає знань чи впевненості, аби спочатку спробувати інші методи.

Доктор Остап Зубач, хірург-ортопед, який працює у великій травматологічній лікарні у Львові, погоджується, що хоча турнікети можуть рятувати життя, вони також можуть бути смертельно небезпечними при неправильному використанні.

«Як лікар, я вважаю, що у правильних руках джгути – це чудова річ. Але у неправильних руках вони можуть бути дуже небезпечними», – підкреслив він.

Особливою проблемою було те, що багато солдатів не знали, як періодично тимчасово послаблювати джгут, аби продовжити час його безпечного використання.

«Стратегія використання джгутів [в Україні] просто не працює, особливо коли [солдати] не знають, як їх перевстановити. Багато наших солдатів не мають досвіду у військовій справі чи медицині», – наголосив Зубач.

Генерал-майор Анатолій Казмірчук, командувач Медичних сил Збройних сил України, запровадив «конверсію» турнікетів до програми базової військової підготовки у 2024 році після повідомлень про надмірну кількість ампутацій та втрату кінцівок на фронті.

Але і капітан Стівенс, і доктор Зубач скептично ставляться до впливу нової підготовки.

«Проблема полягає у тому, що під вогнем люди бояться знімати джгути. Вони поспішають доставити пацієнта до хірурга у лікарню і не зупиняються, щоб конвертувати його», – зазначив капітан Стівенс.

Дедалі більша кількість медиків як в Україні, так і за її межами зараз тисне на Міністерство оборони України, щоб вони відмовились від американського підручника та розробили власний набір медичних рекомендацій для використання турнікетів в українському контексті, враховуючи тривалий час евакуації.

«Вказівки – це лише вказівки. Для їх застосування потрібен здоровий глузд та професійна оцінка. В Україні немає системи для розробки вказівок. Часто вони просто беруть західні, американські, британські, натівські вказівки та перекладають їх слово в слово українською мовою. Але існує великий опір їх змінам. Українці беруть приклад з американців, але наші протоколи не були розроблені для цієї ситуації. Якщо ви повернетеся до Другої світової війни та прочитаєте, що американські хірурги казали про джгути, то дізнаєтесь, що вони небезпечні, оскільки їх часто накладають на рани, які цього не потребують, а потім не знімають, поки не стане надто пізно», – пояснив Стівенс.

І він, і доктор Зубач, наполягають, що потрібно надавати більше уваги базовій допомозі пораненим, як-от розрізання одягу для огляду рани та виявлення джерела кровотечі, використання тиснучих пов’язок та альгінатів – желеподібних пов’язок, які можуть поглинати сильну кровотечу та заповнювати рани без довгострокових ризиків, пов’язаних з джгутом.

«Солдати та медики повинні розуміти, що коли турнікет накладають на українському полі бою, це зазвичай означає ампутацію кінцівки», – підсумував Стівенс.