Люба Шипович стала співзасновницею некомерційної організації Dignitas, яка займається навчанням солдатів та інтеграцією передових технологій у військові операції Збройних сил України

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у лютому 2022 року, українці з цілого світу мобілізувались, аби захистити свою батьківщину. Дехто взяв до рук зброю, а інші зробили свій внесок, пропонуючи власні технічні здібності. Зараз, на четвертому році війни, стійкість України не згасає, значною мірою завдяки її волонтерам і технологічним піонерам, які змагаються, щоб перевершити Росію в інноваціях на полі бою. Про це йдеться у спецрепортажі британського видання LBC, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Серед них – Люба Шипович, інженер-програміст та підприємець у сфері технологій, яка керувала технологічною компанією у Нью-Йорку. Вона покинула Сполучені Штати та повернулася до України на початку повномасштабного вторгнення, щоб приєднатися до спротиву. До 2023 року Люба стала співзасновницею Dignitas, некомерційної організації, яка займається навчанням солдатів та інтеграцією передових технологій у військові операції України. Зараз Шипович зосереджується на наземній робототехніці – працює над тим, щоб українські військові могли швидко впроваджувати та розгортати безпілотні наземні системи (БНП) на передовій. Їхня остання ініціатива — «Роботи перемоги».

Після років виснажливої ​​війни, Україна стикається зі серйозною нестачею людських ресурсів. Росія, населення якої більш ніж утричі перевищує її, і яка живиться доходами від нафти і газу, може запропонувати вищу оплату праці для залучення нових рекрутів, що дає їй значну перевагу у поповненні своїх лав.

Росія може дозволити собі хвилю за хвилею посилати солдатів гинути на українську землю. Україна не може зрівнятися з цим чисельно. Вона повинна звернутися до технологій, але доставити їх на фронт непросто. Опір залишається, особливо серед офіцерів, навчених у Радянському Союзі, яким часто важко зрозуміти чи довіряти цим новим можливостям.

Саме тут Шипович відіграє важливу роль. Щомісяця вона їздить до бригад на передовій, слухає командирів, визначає їхні больові точки та знаходить способи підтримки розгортання наземних роботів. Dignitas допомагає навчати армію використанню таких технологій, як наземні роботи.

«Ми навчаємо військових технологіям, забезпечуємо їх та просуваємо системне впровадження інновацій на полі бою. Ми відрізняємося від традиційних благодійних організацій тим, що не просто збираємо кошти та жертвуємо спорядження, але й створюємо і тестуємо рішення, доводимо їхню цінність, а потім виступаємо за їх впровадження на урядовому рівні», – розповіла Шипович.

Вона має здатність впливати на Генеральний штаб Збройних сил України і відіграє певну роль у формуванні, планування та розподілі ресурсів на найвищому рівні. Деякі бригади мають більше ресурсів, ніж інші. Але навіть ті, що мають дуже обмежену підтримку, виконують вражаючу роботу, щодня розробляючи рішення, щоб залишатися у робочому стані.

Оператори 3-ї штурмової бригади ЗСУ розповіли, що наземні роботи зараз використовуються для медичної евакуації майже щодня. Інші підрозділи покладаються на роботів, щоб виконувати більшу частину логістичного навантаження, доставляти припаси та зменшувати ризики для солдатів.

Олександр, командир взводу наземних роботизованих комплексів батальйону «Антарес» Рубіжської бригади ЗСУ, розповів, як волонтери допомагають Україні адаптуватися на полі бою.

«Такі волонтери, як Dignitas, служать мостом між розробниками технологій та військовими. Вони допомагають швидко тестувати нові рішення, адаптувати їх до реальних умов на полі бою та швидко впроваджувати те, що дійсно працює на передовій. Це не просто гуманітарна допомога. Це розвиток бойових можливостей у режимі реального часу. Наземні роботизовані платформи уже доводять свою ефективність у логістиці, евакуації та вогневій підтримці. Протягом 2026 року їхня роль лише зростатиме. Вони знижують ризики для особового складу, автоматизують рутинні або небезпечні завдання та підвищують загальну тактичну гнучкість підрозділів», – підкреслив Олександр, який відомий під позивним «Привид».

Руслан з позивним «Лайт», оператор безпілотних літальних апаратів батальйону «Булава» 72-ї механізованої бригади ЗСУ, зізнався, що його підрозділ нещодавно уникнув смертельних випадків серед водіїв, хоча деякі були поранені. До прийняття роботів на озброєння, вони втратили чотири машини лише у травні 2025 року, ще кілька було пошкоджено. Втрати зросли, оскільки ворог тепер цілиться на логістику глибше у тилу, зосереджуючись на операторах FPV-дронів як на більш цінних цілях, аніж на піхоті. Російські війська використовують оптоволоконні FPV-дрони для засідок на маршрутах постачання, ховаючись, поки не з’являться машини.

«Це вже не наукова фантастика, а інструмент війни», – каже Олександр.

Одна нещодавня операція показала, наскільки далеко просунулися технології. У Харківській області бійці 3-ї штурмової бригади ЗСУ успішно виконали місію без жодного піхотинця на землі. Використовуючи лише FPV-дрони та наземних роботів, вони атакували ворожі позиції, руйнували укріплення та захоплювали російських солдатів, які капітулювали перед машинами.

Решту російських військовослужбовців було спрямовано на українські позиції за допомогою дронів, що летіли над головою, а потім взято у полон.

«Це перший підтверджений успішний штурм у сучасній війні, проведений виключно за допомогою безпілотних платформ», – зазначили у 3-й штурмовій бригаді ЗСУ.

На нещодавній демонстрації роботизованих систем під Києвом Володимир Ровенський, офіцер Департаменту розвитку наземних систем управління безпілотними системами Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, зазначив, що 22 бойові підрозділи уже використовують наземних роботів.

За його словами, 47% усіх завдань, що виконуються цими системами, пов’язані з логістикою та евакуацією, 25% зосереджені на інженерних завданнях, 12% – це бойові операції, а решта – спеціальні завдання. Він наголосив, що технологічна перевага визначатиме наступний етап війни.

«Наше головне завдання – забезпечити армію роботизованими комплексами, які можуть замінити піхоту. Кінцева мета – побачити наземних роботів, розгорнутих у великих масштабах по всій лінії фронту», – наголосив Ровенський.

На думку Шипович, «ідея про те, що роботи можуть повністю замінити піхоту, є одночасно правдивою та хибною.

«Сьогодні вони не можуть цього зробити, але це має бути нашою метою. Ми повинні витягнути людей з окопів та з лінії фронту. Роботи можуть виконувати брудну та небезпечну роботу. Сьогодні 99% наземних безпілотників, що використовуються військовими, виготовлені в Україні. Інші країни вивчають наш підхід, адже те, що працювало в американських лабораторіях, нежиттєздатне на війні. Українські інженери створюють майбутнє війни не лише для України, але й для всього світу», – запевняє Шипович.

Вона зосереджена не лише на роботах, а багато часу розмірковує про штучний інтелект і про те, як застосовувати його у безпілотниках на полі бою та інтегрувати у наземних роботів, щоб зробити їх ще ефективнішими.

«Технології – це все», – підсумувала Шипович.