Концентрована і скоординована кампанія проти восьми визначених цілей, включаючи як об’єкти критичної інфраструктури (Волго-Донський канал, Кримські мости, ключові залізничні вузли), так і промислові активи (завод безпілотників у Татарстані, військово-морські бази), може ефективно змусити Росію перекидати збройні сили з одного театру військових дій на інший, відмовитись від деяких наступальних операцій або знизити темпи наступу

Інститут Ґудзону — аналітичний центр, який вважається однією з інтелектуальних основ консервативного руху в США у сферах зовнішньої політики та національної безпеки — опублікував у серпні 2025 року детальний звіт «Вихід з глухого кута: російські цілі, які Україна повинна атакувати». Автори дослідження, Люк Коффі та Джан Касапоглу, представили список із восьми стратегічних цілей, які Україна повинна атакувати, щоб послабити російську військову машину, збільшити політичні витрати окупації та створити умови для виходу з глухого кута на фронті. Про це розповідає Foreign Ukraine з посиланням на польське видання Defence24.

В Інституті Ґудзону припускають, що концентрована та скоординована кампанія проти восьми визначених цілей, включаючи як об’єкти критичної інфраструктури (Волго-Донський канал, Кримські мости, ключові залізничні вузли), так і промислові активи (завод безпілотників у Татарстані, військово-морські бази), може ефективно змусити Росію приймати складні стратегічні рішення, зокрема перекидання сил з одного театру військових дій на інший, відмову від деяких наступальних операцій або зниження темпів наступальних дій.

Список восьми стратегічних цілей виглядає таким чином:

1. Волго-Донський канал

Інститут Ґудзону зазначає, що 101-кілометровий канал з’єднує Каспійське море з Азовським та Чорним морем, слугуючи критично важливим логістичним маршрутом для російського ВМС та військового транспорту. Канал особливо важливий, враховуючи закриття Туреччиною проток Босфор і Дарданелли для російських військових кораблів — наразі це один з небагатьох маршрутів, через які Москва може зміцнити Чорноморський флот суднами Каспійської флотилії. Пошкодження шлюзів 8 та 9, розташованих у найвищій точці каналу, може паралізувати морські перевезення в цьому районі на місяці, затримуючи доставку зброї, боєприпасів та обладнання з Ірану. У Фонді Карнеґі за міжнародний мир зазначають, що зниження стоку річки Волга вже обмежує судноплавство, що у поєднанні із нападом може спровокувати екологічну кризу у Каспійському морі та порушити стратегічний торгівельний зв’язок між Росією та Іраном. Модернізація каналу, в який Москва інвестує 1 мільярд доларів, підвищує його значення та одночасно робить його ще більш привабливою ціллю.

2. Завод безпілотників «Шахед» у Татарстані

За даними Інституту Ґудзону, завод у Єлабузі (Татарстан) виробляє від 170 до 190 безпілотників «Шахед» на день, що дозволяє Росії здійснювати масовані атаки на українську інфраструктуру. Це перший в історії спільний російсько-іранський промисловий проект такого масштабу в секторі бойових безпілотників. Дрони на цьому заводі модернізуються з використанням російських навігаційних компонентів та систем глушіння GPS. Знищення або виведення з ладу заводу може значно зменшити інтенсивність атак. Альтернативним рішенням може бути атака на Нижньокамську електростанцію, яка забезпечує роботу заводу, що може зупинити виробництво без ризику значних втрат цивільної робочої сили.

3. Маршрути імпорту сухопутних товарів з Китаю

Згідно зі звітом Інституту Ґудзону, переправи Маньчжурія-Забайкальськ та Суйфеньхе-Пограничний обробляють понад 90% сухопутної торгівлі Росії з Китаєм. Через цей перехід транспортуються мікропроцесори, компоненти військової оптики, прецизійні підшипники та компоненти безпілотників, які мають вирішальне значення для російського військового виробництва. Диверсія залізничної інфраструктури з російського боку, такої як мости, розподільчі вузли і трансформаторні станції, може затримати поставки на тижні або навіть місяці. Якщо такі дії проводити таємно, вони дозволять уникнути прямої дипломатичної кризи з Пекіном, водночас фактично компрометуючи російську логістику.

4. Мости, що з’єднують Крим з Росією

Інститут Ґудзону наголошує, що Керченський, Чонгарський, Сиваський та Генічеський мости є ключовими артеріями постачання, що дозволяють Росії перекидати війська, обладнання та паливо з Криму на окупований південь України. Кримський міст через Керченську протоку є найкраще захищеною інфраструктурою в регіоні, але навіть його тимчасове пошкодження може паралізувати постачання. Німецькі ракети «Таурус», завдяки своїм точним детонаторам та великим боєголовкам, були б ідеальним інструментом для остаточного виведення з ладу цього мосту. Тим часом мости Чонгар та Сиваш, розташовані ближче до фронту, менш захищені, тому їх легше зруйнувати — їхня втрата змусить росіян використовувати довші та менш ефективні маршрути через Маріуполь та Мелітополь.

5. Мости та залізничні вузли у Західному військовому окрузі

За даними Інституту Ґудзону, російська залізнична мережа щодня перевозить 20 000-30 000 тонн боєприпасів та палива, включаючи 680 тонн рідкого палива для кожної дивізії. Атаки на залізничні мости, трансформатори і тягові підстанції можуть не лише тимчасово зупинити рух, але й спричинити довгострокові логістичні збої. Російські залізничні війська можуть ремонтувати звичайні колії протягом кількох годин, але знищення великого мосту чи підстанції вимагає тижнів роботи та важкої техніки.

6. Військово-морська база, яка будується в Абхазії (Очамчира)

Згідно зі звітом Інституту Ґудзону, нова база Чорноморського флоту в Абхазії має недостатню безпеку та залежить від місцевої енергетичної та паливної інфраструктури. База розташована в районі, вразливому до ударів безпілотників дальньої дії та немає укріплених укриттів або розосередженої інфраструктури. Атака на етапі будівництва може затримати її відкриття на багато місяців або навіть повністю зруйнувати плани щодо переміщення частини флоту за межі досяжності українських ракет з Криму.

7. Придністров’я

Цей анклав відрізаний від російської підтримки, а його невеликий військовий контингент покладається на застаріле обладнання та обмежені запаси. Місцевий аеропорт не працює, а єдині наземні сполучення проходять через Молдову та Україну. Захоплення Придністров’я може зменшити загрозу десантного нападу на Одесу, а також перешкодити Росії об’єднати сили у сценарії, що передбачає захоплення півдня України.

8. Бази Тихоокеанського флоту РФ

За даними Інституту Ґудзону, удар по базах Тихоокеанського флоту змусить Росію розпорошити свої сили та інвестувати у захист віддалених регіонів, що обмежить ресурси, які доступні на українському фронті. Бази у Владивостоці, Петропавловську-Камчатському та Великому Камені мають обмежений захист від безпілотників та високоточної зброї. Розглядається використання контейнерних морських безпілотників, які можуть наблизитися до цілі під виглядом цивільного транспорту, а потім здійснити несподівану атаку.