Похорон супроводжується військовими маршами, реквіємами та плачем у виконанні двох військових духових оркестрів, які поперемінно виступають у Львові та численних селах області – музика служить прощальним привітанням та знаком гідності загиблим солдатам

За офіційними даними, з початку російської агресії у 2022 році загинуло понад 31 000 українських військовослужбовців, і це число, ймовірно, ще більше. Похорони проходять по всій країні, і кількість військових кладовищ неухильно зростає, тоді як бої на Донбасі стають запеклішими. У Львові знаходиться найбільше військове кладовище України – «Цвинтар Слави». Похорони там відбуваються практично щодня, іноді по кілька разів на день. Про це йдеться у спецрепортажі Швейцарської телерадіокомпанії, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Похорон супроводжується військовими маршами, реквіємами та плачем у виконанні двох військових духових оркестрів, які поперемінно виступають у Львові та численних селах на заході України. Музика служить прощальним привітанням та знаком гідності загиблим солдатам.

«Кожна церемонія символізує гідність»

Військовим оркестром диригує Роман Вовк. Цей стрункий чоловік із сивим волоссям і пильним поглядом вшанував пам’ять полеглих своєю музикою більш ніж на 500 похоронах з початку російської окупації.

«Цей ритуал важливий, тому що наші герої заслуговують на почесті, усвідомлюючи ціну, яку вони заплатили за Україну. Кожна церемонія символізує гідність кожного солдата», – каже Роман Вовк.

Кожен траурний обряд у Львові розпочинається у Гарнізонному храмі Святих Апостолів Петра та Павла у центрі міста. Потім траурна процесія рухається містом під звуки духового оркестру.

Після прибуття на цвинтар оркестр виконує гімн України. Прапор із труни передають сім’ї – це момент, коли багато родичів починають несамовито плакати.

Українські жалобні марші лунають, допоки труну не несуть до могили. Обличчя музикантів залишаються безпристрасними, їхні погляди дисципліновано спрямовані вперед – хоча ці моменти важко переносити.

Втрата Ольги

Важка атмосфера висить над Марсовим полем цілий рік. Родичі відвідують могили, покладають квіти, обіймають хрести і плачуть. Серед них – Ольга Юркевич, мати солдата Степана, який загинув у листопаді 2024 року.

«Мій син, як і багато українських чоловіків, служив в армії. Він хотів жити у незалежній країні — і загинув. Так багато наших дітей гине на війні. Мені так їх шкода. Україна сповнена горя. Росія завдала нам величезних страждань», – наголошує Ольга.

Село навколішках

На початку серпня 2025 року оркестр грає у селі Чорнушовичі, приблизно за 30 кілометрів від Львова. Все село зустрічає труну загиблого солдата. Сотні людей схиляють коліна біля дороги, доки катафалк їде до церкви.

Є майже всі 600 мешканців. Оркестр Романа Вовка марширує перед труною. Декілька дітей несуть український прапор.

Діти збирають гроші для армії – музикою

Браїлівський дитячо-юнацький оркестр також іноді грає на похороні полеглих солдатів. Проте найчастіше колектив під керівництвом Віталія Тодосюка виступає, аби зібрати гроші для української армії.

«Наша місія у цій війні – підтримувати армію. Ми збираємо пожертви та виконуємо народні і патріотичні пісні. Ми зібрали понад 4 мільйони гривень. На ці гроші вже закуплено 28 одиниць військової техніки та обладнання для армії», – повідомив Тодосюк.