Причиною статичного фронту російсько-української війни стали безпілотники. У Першій світовій війні це було спричинено кулеметами, артилерією та отруйним газом

Френк Собчак, полковник армії США у відставці та професор Військово-морського коледжу США в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що використання безпілотників у російсько-українській війні створило глухий кут, який нагадує Першу світову війну. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Радіо Свобода: Почнемо з вашої думки про поточний російський наступ, який, здається, йде краще, ніж багато хто очікував. Яка реальність на полі бою?

Френк Собчак: Багато в чому це нагадує статичну війну у стилі Першої світової: Росія отримує крихітні, поступові здобутки – іноді лише квадратний кілометр на день. За даними Інституту вивчення війни, якщо Росія продовжуватиме просуватися такими темпами, їй знадобиться 300 років, щоб окупувати Україну.

Радіо Свобода: Але темпи зросли в останні тижні. Ситуація стала надзвичайно важкою поблизу Покровська та Куп’янська, де росіяни досягли тактичного прориву, а потім були відкинуті українськими військами. Яка ваша оцінка поточної ситуації?

Френк Собчак: Я б подивився на це радше стратегічно, ніж тактично. Тактично ми бачимо двох боксерів на рингу, які обмінюються ударами. Стратегічне питання: хто першим втомиться і капітулює? Це пов’язано з двома речами – оборонно-промисловою базою та силою волі. Щодо сили волі, обидві сторони залишаються надзвичайно сильними. Росія не показує нічого, що свідчить про те, що вони відмовилися від своїх максималістських військових цілей. Рішучість України також незмінна. Так, з обох сторін є тріщини та розриви, але нічого вирішального. На тактичному рівні ми бачимо застій на рівні Першої світової війни. Частково це спричинено війною воль, двома боксерами, які ще обмінюються ударами. Іншим важливим фактором, який спричиняє статичний фронт, є безпілотники. У Першій світовій війні це було спричинено кулеметами, артилерією та отруйним газом; сьогодні все зводиться до безпілотників. Їхній вплив подвійний. По-перше, розвідка, спостереження та рекогносцировка: кожна сторона зараз має набагато чіткіше уявлення про те, що відбувається за лінією фронту.

Радіо Свобода: Що значно ускладнює тактичну несподіванку?

Френк Собчак: Звичайно. Але оскільки несподіванка зараз експоненціально складніша, щоразу, коли одній стороні вдається її досягти, винагорода ще більша. Українці продемонстрували це, коли під час свого Курського наступу досягли несподіванки оперативного рівня, якщо не стратегічної несподіванки. Другий фактор полягає у тому, що безпілотники стали, у багатьох аспектах, повітряними силами для бідняків. Вони дозволили Україні досягти чогось на кшталт повітряного паритету. Росія точно не має повітряного панування, всупереч початковим прогнозам багатьох західних аналітиків. Безпілотники зрівняли умови гри. Обидві сторони можуть завдавати ефективних ударів по піхоті та бронетехніці, що робить майже неможливим масштабне скупчення військ та швидке просування.

Радіо Свобода: Тож найближчим часом не варто очікувати серйозних проривів?

Френк Собчак: Це малоймовірно. Але, вивчаючи військову історію з 10 років, у мене склалося враження, що такі війни, як ця, зазвичай йдуть дуже повільно, поки раптом не йдуть дуже швидко. Повертаючись до боксерської метафори: коли один боєць нарешті знесилений і більше не може бути пильним, саме тоді завдається нокаутуючий удар. Щойно тріщини, які ми бачимо зараз, почнуть розширюватися та руйнуватися, ми можемо побачити швидкий крах однієї з двох сторін – за умови, що війна затягнеться достатньо довго.

Радіо Свобода: Наскільки болючим буде удар, якщо Росія захопить Покровськ? Чи вважатиметься це стратегічним проривом, можливо, навіть нокаутуючим ударом?

Френк Собчак: Не думаю. Це, безумовно, дасть Росії тактичну перевагу, але не вирішальну. Ідея про те, що вони могли б використати такий прорив для широкомасштабної маневреної війни, здається мені вкрай малоймовірною, якщо тільки сама українська армія не буде розбита – а цього ніде не видно. Найімовірнішим результатом захоплення Покровська Росією буде просто тактичне просування. По-перше, Росія більше не має значних можливостей для маневрування. Вони вже спалили більшу частину своїх запасів часів Холодної війни. Величезні запаси бронетехніки, які ми колись асоціювали з радянськими військами, – це зникло. У них просто немає такої можливості, принаймні зараз. І навіть якби вони якимось чином мали, у них немає підготовки для ведення загальновійськової маневреної війни. Це дуже складне завдання. Воно вимагає навчання та підготовки на всіх рівнях [і] керівництва аж до ланцюжка командування.

Радіо Свобода: І такий вид маневреної війни, по суті, є доктриною НАТО, а не Росії.

Френк Собчак: Саме так. Російський спосіб ведення війни є протилежністю американському. Американський спосіб: відправити кулю, а не людину. Використати технології, артилерію чи авіацію для вирішення проблеми. Російський спосіб: відправити людей. Продовжувати кидати їх у м’ясорубку, поки вона не зламається. Ось чому масштабна маневрена війна для них така малоймовірна – і чому я не бачу оперативного прориву.

Радіо Свобода: Кажучи про надмірний вплив, який безпілотники здобули у цій війні, чи буде справедливо сказати, що вони відібрали корону в артилерії як королеви на полі бою?

Френк Собчак: Це чудове питання. Артилерію традиційно розглядали з точки зору маси: можна зосередити батальйони, полки, роти та доставити величезну кількість вогневої потужності в одну зону. Якщо подивитися на величезну кількість безпілотників, які зараз виробляються в Україні, то там, безсумнівно, також є «маса» – хоча кожен окремий снаряд безпілотника часто має меншу вибухову силу, ніж 152- або 155-міліметровий снаряд. Тож, з точки зору чистої вогневої потужності, артилерія, ймовірно, ще має перевагу. Але насправді ми бачимо зрушення. Особливо з боку НАТО. Існувало уявлення, що артилерія еволюціонує від масованих загороджувальних вогнів до високоточного вогню. Тепер безпілотники заповнюють цю прогалину.

Радіо Свобода: Ще один аспект, який часто обговорюється, – це вплив артилерії на наземні війська. На відміну від солдатів-людей, дрон можна збити, але він не зазнає контузії. У нього не буде нервового зриву через падіння ракет.

Френк Собчак: Абсолютно точно. І дрони також мають свій власний спосіб завдати руйнівного психологічного жаху. Подивіться відео, як росіяни панікують, втікають в укриття, пірнають у бункери – часто перший дрон прориває позицію, а потім за ним летить другий. Це особисте. У такому полюванні є жахливий характер, на відміну від невибіркового артилерійського вогню. Тим не менш, я гадаю, ви також можете «контузувати» людські екіпажі, які керують дронами та направляють їх.

Радіо Свобода: Якщо наведення та щосекундні операції поступово перейдуть до рук штучного інтелекту – що, здається, є бажаною динамікою – чи це рішуче схилить чашу терезів на користь дронів?

Френк Собчак: Так, безумовно. Ми на порозі революції у війні, де штучний інтелект забезпечуватиме термінальне наведення для дронів. Поки що ми не бачили дронів з повним контролем штучного інтелекту, де людина повністю поза лінією. Але ключове слово тут — «поки що». Оскільки боротьба триває, оскільки країни стають дедалі відчайдушнішими у цьому боксерському матчі на виснаження, варіанти, які колись здавалися недоречними та нерозумними, можуть виглядати найкращими.

Радіо Свобода: Наскільки поява дронів полегшила гостру нестачу солдатів, від якої страждає Україна?

Френк Собчак: Це відіграло дуже важливу роль. Дрони стали центральним елементом оборонно-промислової бази України. Навіть розмовляючи про виробництво до мільйона дронів на рік. Такий масштаб безумовно допоміг би компенсувати нестачу солдатів.

Радіо Свобода: А як щодо росіян? Наскільки добре вони встигають за змінами та адаптуються?

Френк Собчак: Росіяни показали себе досить адаптивними. Старий стереотип про Росію як суто м’ясорубку часів Першої чи Другої світової війни недооцінює їхню здатність до інновацій, і ми зараз це бачимо. Водночас їхня промислова база більша. Вони розробили власні системи, такі як «Рубікон», і нарощують виробництво безпілотників-перехоплювачів. Це може стати реальною проблемою для України, якщо вона не адаптується та не залишатиметься на крок попереду в інноваційних перегонах. Важливіше стратегічне питання полягає у тому, чи продовжать союзники Росії активізуватися. Північна Корея надала РФ мільйони артилерійських снарядів і десятки тисяч солдатів. Чи буде це продовжуватися? Чи продовжить Іран постачати озброєння у тому ж обсязі, тепер, коли у нього є інші турботи? Це неясно. І, чесно кажучи, найважливішим фактором залишається те, що роблять Сполучені Штати. Відверто кажучи, успіх України залежить від США. А політика США з 2014 року була, скажімо так, нестабільною.

Радіо Свобода: Давайте поговоримо про угоду, яку президент США Дональд Трамп уклав з НАТО – європейці купують зброю у США, щоб передати її Україні. Чи має вона ті ж обмеження, що й раніше? Чи можемо ми побачити, наприклад, крилаті ракети «Томагавк» у такому пакеті?

Френк Собчак: Дійсно схоже, що використання НАТО як агента для купівлі, а потім і постачання зброї, здається, є новою політикою США. Чи матиме це ті ж обмеження, що й раніше, ще належить з’ясувати, але якби мені довелося гадати, я не думаю, що це суттєво змінить рівняння. Чи будуть включені «Томагавки», також під питанням, але я б сказав, що немає жодної системи зброї, яка б змінила хід подій на користь будь-якої зі сторін. Суть конфлікту полягає у національній волі, оборонно-промисловій базі та людських ресурсах. Перемога однієї чи іншої сторони настане лише тоді, коли один із цих боксерів першим знепритомніє.

Радіо Свобода: І схоже, що Україна також не збирається сидіти склавши руки. Київ просуває власне виробництво нової ракети «Фламінго» – системи, яку багато хто вважає аналогічною, а в деяких аспектах навіть кращою за американські. Наскільки значним це може бути для балансу сил на полі бою?

Френк Собчак: Хоча нова українська ракета «Фламінго», безумовно, є тактичною інновацією, я б відніс її до категорії крилатих ракет «Томагавк» з попереднього питання. Жодна окрема система зброї навряд чи суттєво схилить баланс сил на користь будь-якої зі сторін.