Йоханнес Кольц разом із волонтерами з Німецько-українського товариства Eifellicht також навчав дітей в Ізюмі малювати мультфільми

Заходячи до сувенірного магазину Йоханнеса Кольца на Якобштрасе у Трірі (Німеччина), відразу впадають у вічі бронежилети, що лежать на підлозі перед входом. Серед полиць, повних чашок, вивісок із типовими для Тріра висловами та вітрин із персонажами мультфільмів, ці бронежилети здаються майже недоречними. Але для Кольца вони – постійне нагадування про минулі дні – і про подорож, яку він не скоро забуде. Разом із волонтерами з Німецько-українського товариства Eifellicht він провів десять днів в Ізюмі на Харківщині, лише за 40 км від лінії фронту. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання SWR, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

В Україну з тисячами олівців та альбомів

Вчетверте Німецько-українське товариство вирушило до Ізюма, міста-побратима Тріра, з кількома фургонами, завантаженими велосипедами, лікарняними ліжками, засобами гігієни та іншими життєво необхідними пожертвами для повсякденного життя в Україні.

Також 2700-кілометрову подорож із Тріра до Ізюму подолали 1000 альбомів для малювання та понад 5000 кольорових олівців – матеріали, які художник-карикатурист Йоханнес Кольц використав для малювання з дітьми, аби боротися зі страхом.

За допомогою олівців та альбомів, Кольц хотів дати дітям трохи відпочити від воєнних буднів. Декілька безтурботних годин, щоб вони могли зітхнути і розслабитися серед руїн і сирен повітряної тривоги.

«Я був творчим помічником», – каже з усмішкою Йоханнес Кольц.

Діти в Україні зазнали чимало труднощів

Робота та малювання з дітьми — не новина для Йоганнеса Кольца. Він уже провів безліч курсів у Трірі, але малювання в Україні було іншим.

Спокійно малюючи персонажів мультфільмів, він відчував, що українські діти вже багато чого пережили і стали дорослими не по віку. Але з кожною хвилиною настрій ставав розслабленим, а атмосфера – безтурботною.

Сам факт того, що діти змогли зустрітися на уроках малювання та разом малювати, був для них чимось особливим. Тут немає звичайної шкільної програми – уроки відбуваються виключно онлайн.

Йоханнес Кольц і українські діти через мовний бар’єр ледве могли спілкуватися один з одним, але це не мали значення. Справа була не у словах, а у загальному досвіді.

Зворотний шлях ознаменував початок процесу

Для Йоханнеса Кольца зворотний шлях в Україну ознаменував початок процесу. У перші кілька днів після повернення він раз у раз ловив себе на думці, що дивиться в небо у пошуках дронів або ракет. Навіть перша ніч у своєму ліжку в Німеччині здавалася незвичною і шум будівництва на вулиці викликав тривожне почуття.

Кольц не очікував, що подорож в Україну так сильно вплине на нього.

«Я ніколи не думав, що це так мене вразить», – зізнався німецький художник.

Він поки не знає, чи втілить свій досвід в одному із малюнків. У будь-якому випадку Кольц багато чому навчився у дітей з України. Їхня теплота і подяка глибоко зворушили його. Він забрав із собою ту солідарність, яку там відчув.