Кірі Скляровій ще належить пройти довгий шлях до одужання, але лікарі налаштовані оптимістично

У ніч на 9 липня 2025 року Борис Тодуров, директор Київського інституту серця, отримав телефонний дзвінок від колеги з лікарні Охматдит на іншому кінці української столиці. Раніше того ж вечора 4-річна дівчинка померла від черепно-мозкових травм внаслідок нещасного випадку, і її батьки погодилися пожертвувати органи для трансплантації. Про це йдеться у репортажі Громадського радіо США, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

У Тодурова була пацієнтка — Кіра Склярова, 12-річна дівчинка з Луганської області, якій терміново потрібне було нове серце. Дитячі хвороби сильно послабили її власне серце.

«Вона довго була у списку очікування, і лише за день до цього ми імплантували їй механічне серце, але їй потрібна була трансплантація», — розповідає він.

Йому довелося ризикувати власним життям, щоб завершити операцію.

Тіло донора знаходилося за кілька кілометрів від Інституту серця, який того вечора зазнав одного з найсильніших російських обстрілів з початку повномасштабної війни у ​​2022 році.

«Скрізь були російські ракети та дрони, оголошували тривогу, але у нас був шанс врятувати життя, тому ми ним скористалися», – заявив Тодуров.

Дівчина з розбитим серцем

Родина Кіри після російського вторгнення на Донбас у 2014 році переїхала до Києва. У 2019 році у дівчинки розвинулася важка пневмонія, яка зрештою призвела до запалення серця.

Їй поставили діагноз – постміокардитний стан. Протягом наступних шести років Кіра проходила суворий режим лікування та часто потрапляла до лікарень.

Оскільки її стан погіршувався, особливо в останні шість місяців, лікар записав її у список очікування на нове серце.

8 липня 2025 року команда лікарів вирішила, що дівчинці загрожує неминуча смерть, і тому провела операцію, аби встановити їй штучне серце — пристрій, який допомагає організму перекачувати кров.

«Коли я прийшла до неї [після операції], то вона лежала з цим механізмом, і я бачила, як циркулює кров. [Він виглядав] як валіза, яку ми беремо зі собою, коли їдемо на залізничний вокзал. Я була така шокована. Це зображення не для людей зі слабкими нервами. Я задавалася питанням, якщо немає донорського серця, то як довго можна прожити з цим пристроєм-валізою», – розповідає мати дівчинки Олена Склярова.

Коли почалася ракетна атака 9 липня 2025 року, то Кіра після операції перебувала у відділенні інтенсивної терапії. Її мати була у лікарні, але спуститилась в укриття через сильні бомбардування. Батько Кіри – помер від коронавірусу у 2021 році.

Операція під вогнем критики

Коли прийшла звістка про донорське серце, Тодуров не вагався, адже був обмежений проміжок часу для вилучення органу та його подальшої пересадки.

Він та його команда – медсестра-гінеколог, хірург та анестезіолог – поїхали до дитячої лікарні «Охматдит» під час бомбардування та розпочали процедуру, навіть коли земля під їхніми ногами тремтіла від вибухів.

«Під час вилучення ми могли не тільки чути шум дронів та ракет, але й відчувати вібрації вибуху. Ми знали, що це дуже, дуже небезпечно, але як тільки ми отримаємо серце, то воно зможе бути життєздатним лише кілька годин поза тілом, тому вирішили негайно транспортувати його», – пояснює Тодуров.

Повернувшись до своєї лікарні, команда Тодурова не гаючи часу готувала трансплантацію серця, навіть коли відчувала, як будівля трясеться від вибухів зовні.

Незважаючи на зростаючу інтенсивність атак, вони продовжували.

«Операції потрібно проводити з точністю; потрібна увага, зосередженість, і ми робимо це, коли навколо нас лунають вибухи. Ми працюємо над тим, щоб врятувати життя, а росіяни вбивають мирних жителів навколо нас», – каже Тодуров.

Шанс на нове життя

«Тієї ночі була дуже серйозна ракетна атака, але весь час я молилася всім богам. Якимось чином ми пережили ніч, і коли сигнал повітряної тривоги припинився, я пішла до Кіри. Я відчула полегшення. Наші лікарі – боги на землі. Я їм так вдячна!», – зазначає Олена Склярова.

Кірі ще належить пройти довгий шлях до одужання, але лікарі налаштовані оптимістично.

«Попереду лікування та реабілітація, але Кіра тепер має шанс на нове, повноцінне життя», – запевняє Тодуров.

Перші три дні після трансплантації були чутливими, оскільки тіло дівчинки адаптувалося до нового серця.

«Спочатку вона трохи схудла. Її органи не отримували достатньо крові, і вона блювала, коли їла», – розповідає Олена Склярова.

Через три дні тіло Кіри прийняло своє нове серце, і її здоров’я почало покращуватися.

«У неї є деякі проблеми зі спастичністю, коли її м’язи скуті, на правій стороні руки, ноги та ока. Але вона працює з реабілітологом», – каже мати Кіри.

Гірко-солодкий момент

Трансплантація серця для Кіри стала гірко-солодким моментом для матері донора — 4-річної дівчинки, органи якої допомогли врятувати два інших життя тієї фатальної ночі.

Мати донора відвідала Кіру, і послухала, як б’ється серце доньки у її грудях. З одного боку, це трагедія для неї. З іншого боку, це стало шансом на життя.

«Я дуже її поважаю і дуже вдячна за це рішення. Вона дала моїй дитині шанс жити», – наголошує Олена Склярова.

Мати та донька сповнені рішучості використати це нове життя якнайкраще.

«Я сподіваюся, що ми будемо більше гуляти парками, аби все надолужити. У Києві є багато місць, яких ми ще не бачили, бо ці шість років провели у лікарнях або лежали вдома через хворобу. Одна мрія – відвідати Карпати. Я була там одного разу і хочу, щоб Кіра побачила цю красу. Ми плануємо жити з новим серцем. Тільки Бог знає, яким буде майбутнє, але так, у нас є велике бажання жити», – підсумувала 12-річної Кіри.