Північнокорейський режим давно використовує пропаганду та жорсткі служби внутрішньої безпеки, щоб вимагати лояльності від своїх громадян, головним чином тому, що боїться колапсів, які колишні радянські держави-сателіти Східної Європи пережили наприкінці 1980-х років

Кількість загиблих серед північнокорейських військ, відправлених воювати на боці Росії проти України, зростає, і режим у Пхеньяні вдається до перевірених методів пропаганди, щоб гарантувати лояльність свого населення. Наприкінці серпня 2025 року державні ЗМІ Північної Кореї транслювали документальний фільм, у якому детально розповідалося про дії північнокорейських солдатів у російсько-українській війні і не цуралися їх начебто «героїчної» смерті. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

За даними південнокорейського інформаційного агентства Yonhap, у документальному фільмі розповідалося про двох солдатів — 20-річного Юн Чон Хьока та 19-річного У Ві Хьока, які опинилися в оточенні, але вирішили вбити себе, підірвавши гранату, а не бути захопленими у полон. У фільмі смерть молодих чоловіків описувалася як «героїчні жертви».

Хоча історії про хоробрих солдатів, які жертвують собою заради батьківщини, та молодих людей, яких закликають вступати до армії, аби стати «загонами смертників», залишаються глухими в інших країнах, аналітики кажуть, що жорсткий контроль, який уряд Північної Кореї має над вітчизняними ЗМІ, означає, що для громадськості практично немає альтернативних наративів.

Пропаганда для виховання «абсолютної відданості»

«Це те, що робить Північ: ідеологічна індоктринація для навчання як нинішніх солдатів, так і наступного покоління», – пояснює Мін Сон Чже, професор комунікацій та медіазнавства в Університеті Пейс у Нью-Йорку.

У документальному фільмі було показано інші подібні жертовні самогубства, які стали поширеними після того, як двоє поранених північнокорейських солдатів здалися українським військам невдовзі після їхнього першого розгортання.

«Вони показують кадри самогубств військових, оскільки це повністю відповідає давньому наративу режиму про безмежну відданість та самопожертву», – каже Мін.

Північнокорейські новини також були переповнені кадрами, на яких лідер КНДР Кім Чен Ин схиляє голову перед портретами загиблих солдатів та обіймає скорботних членів родини.

Мін каже, що такі кадри покликані передати його очевидний біль через їхні жертви.

«Транслюючи кадри солдатів, які тягнуть на себе гранати, режим підсилює меседж про те, що абсолютна відданість батьківщині вимагає готовності померти перед капітуляцією. Наратив представлено як героїчне мучеництво, а не як безглузду втрату. Те, що сторонні вважають жахом, Північна Корея представляє як доказ незламного духу своїх солдатів», – зазначає Мін.

Сигнал для Москви

Через два дні після виходу документального фільму в ефір, Національна розвідувальна служба Південної Кореї (NIS) підрахувала, що із 13 000 солдатів, яких Пхеньян розгорнув для боротьби за Росію у війні в Україні, 2000 загинули.

«Але режим спрямовує своє послання не лише на внутрішню аудиторію. Пхеньян також прагне показати своєму союзнику у Москві, що він відправляє безстрашних солдатів в Україну і зміцнює їхнє партнерство», – додає Мін.

І хоча такі кадри в інших, більш відкритих суспільствах можуть підірвати моральний дух і «викликати незручні питання про те, чому синів і братів відправляють за кордон помирати», у Північній Кореї це не так.

«Жорсткий контроль держави над інформацією гарантує, що ці кадри мають зовсім інше значення. Вони представляють смерть не як втрату, а як героїчне мучеництво», – стверджує Мін.

Зображення Кім Чен Ина, який «плаче над трунами та втішає скорботні родини, використовуються як «можливість продемонструвати єдність народу».

Покарання як пропаганда?

Ервін Тан, професор міжнародної політики в Університеті іноземних мов Ханкук у Сеулі, має іншу гіпотезу: солдатів змусили покінчити життя самогубством після спроби дезертирства або поганих результатів у бою.

«Така відеозйомка могла бути спрямована на те, аби сигналізувати іншим військовослужбовцям Північної Кореї, що «боягузтво та некомпетентність» не будуть потуратись. Можливо, їм було наказано покінчити життя самогубством, щоб у разі захоплення у полон, їх не можна було допитувати, що, таким чином, розкрило б масштаби участі Північної Кореї у війні», – зазначає Тан.

Північнокорейський режим давно використовує пропаганду та жорсткі служби внутрішньої безпеки, щоб вимагати лояльності від своїх громадян, головним чином тому, що боїться колапсів, які колишні радянські держави-сателіти Східної Європи пережили наприкінці 1980-х років.

«Північнокорейський режим повністю усвідомлює крихкість своєї влади», — підкреслює Тан.

Щоб зберегти контроль, режим створив мережу інформаторів та внутрішніх служб спостереження, що дуже ускладнює повстання у КНДР.

Так само режим забезпечив лояльність військових лідерів, які могли б стати єдиним іншим джерелом опору, або винагороджуючи їх впливовими посадами, або знищуючи тих, хто може стати на заваді.

Новою рисою пропаганди Пхеньяна щодо війни в Україні є твердження про те, що війська Північної Кореї втрутилися, оскільки Сполучені Штати, Японія та Південна Корея перекинули свої підрозділи в Україну.

Це легко продати населенню, яке виросло на нескінченних розповідях про «злі справи» та «брехливість» США, «маріонеткової держави» у Південній Кореї та Японії, яку державні ЗМІ описують як «підпалювача війни», що планує повторне вторгнення на Корейський півострів.

«Твердження державних ЗМІ Північної Кореї про те, що її солдати воюють з американцями, південними корейцями та японцями, слугує для того, аби далека, заплутана війна виглядала негайною та ідеологічно послідовною», — сказав Мін.

Він наголосив, як Пхеньян давно навчав своїх громадян, що ці три країни є їхніми «вічними ворогами».

«Тож переосмислення війни в Україні як ще одного фронту в тій самій боротьбі перетворює її з боротьби від імені Росії на прямий захист батьківщини. Це пробуджує знайомі емоції гордості, помсти та опору, і допомагає замаскувати незручну реальність того, що північнокорейці гинуть за інтереси Москви, а не за свої власні», – підсумував Мін.