Якщо у 2015 році частка України у постачанні залізної руди до Польщі становила 70,1%, то зараз сягнула 95%

Майже 95% імпорту залізної руди надходить у Польщу з України, що робить її фактично монополісткою в постачанні цієї важливої ​​сировини. Це пов’язано з відсутністю самозабезпечення ЄС та його відключенням від поставок з Росії. Про це повідомляє Foreign Ukraine з посиланням на польське видання Obserwator Gospodarczy.

Зазначимо, що у 2015 році частка України у постачанні залізної руди до Польщі становила 70,1%, а Росії – 12,4%. Сьогодні Росія повністю вийшла з польського ринку: загальні фінансові обсяги імпорту залізної руди з країни-агресорки впали до 1,3 млн тонн. У 2024 році Євросоюз покривав 73,4% своїх потреб у залізній руді за рахунок імпорту з-поза меж ЄС. Найбільшими постачальниками залізної руди до ЄС у 2024 році були: Канада (25,4 млн тонн), Бразилія (16,6 млн тонн), Україна (14 млн тонн) та Південно-Африканська Республіка (8,9 млн тонн).

Варто нагадати, що залізна руда залишається основою виробництва сталі, особливо у киснево-доменній технології. В середньому для виробництва однієї тонни сталі за цією технологією потрібно 1,4 тонни залізної руди. Хоча альтернативний метод, заснований на електродугових печах, використовує сталевий брухт як основну сировину, цей процес також часто вимагає додавання залізної руди, при цьому споживання падає приблизно до 0,6 тонни на кожну тонну сталі. Динамічне зростання світового попиту на сталь у перші два десятиліття ХХІ століття, вражаючі 118,5% між 2005 і 2021 роками, призвело до такого ж швидкого зростання попиту на залізну руду, яка стала ключовим товаром у світовій торгівлі сировинними товарами.

Однак майбутнє цього сектору визначатиметься декарбонізацією сталеливарної промисловості. Європейський Союз, зосереджуючись на скороченні викидів CO2, просуває технології, засновані на електродугових печах та прямому відновленні залізної руди воднем. В цьому останньому методі ключову роль відіграє не коксівне вугілля, а водень, який замінює традиційний відновник. Однак для цього потрібна руда найвищої якості, так званої DR-марки, із вмістом заліза не менше 67%.

Таким чином, перспективи вказують на двосторонній виклик: з одного боку, Європа повинна забезпечити стабільні постачання залізної руди, аби уникнути повної залежності від зовнішніх постачальників; з іншого боку, їй потрібно перейти на сировину вищої якості, яка дозволить використовувати нові технології, що відповідають кліматичним цілям.