Російські військові викидають хімікати на поле бою за допомогою модифікованих та імпровізованих боєприпасів

Росія використовує заборонені хімікати на полі бою в Україні, порушуючи міжнародне право, намагаючись прорватися через лінію фронту. Використання токсичних хімікатів як зброї, включаючи засоби боротьби із масовими заворушеннями (RCA) поза цивільними правоохоронними органами, заборонено Конвенцією про хімічну зброю (КХЗ) 1993 року. Конвенція забороняє використання хлорпікрину, а також задушливого агента, який є більш токсичним, ніж RCA. Німеччина вперше використала хлорпікрин під час Першої світової війни. Радянський Союз також застосував його проти протестувальників у Грузії в 1989 році. Про це йдеться в аналітичній публікації Аннемієк Долс, адміністраторки програми зі стратегії, технологій та контролю над озброєннями у Міжнародному інституті стратегічних досліджень, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році, Російська Федерація успадкувала радянський арсенал хімічної зброї. Офіційно заявлено, що в 1997 році він складався із 40 000 тонн – найбільшого у світі арсеналу хімічної зброї за весь час, включаючи зарин, зоман та VX. У вересні 2017 року Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) заявила, що Росія знищила всю свою хімічну зброю. Однак незабаром знову виникли питання щодо незадекларованих можливостей Росії, оскільки вбивства з використанням хімічних речовин та спроби замаскувати програму підтвердили володіння забороненими хімікатами.

Хімічна війна в Україні

Україна вперше повідомила про використання Росією хімічних речовин та промислових хімікатів у вересні 2022 року. Ці звинувачення знову з’явилися у травні 2023 року, коли командир російського батальйону Владислав Водолазський заявив, що скидав гранати із бойовими хімічними речовинами на українських солдатів. У квітні 2024 року Київ повідомив, що російські військові застосували сльозогінний газ на східному фронті в Україні.

Постачання Росією критично важливих компонентів для виробництва хімічної зброї тривало щонайменше до травня 2024 року, а її Науково-дослідний інститут прикладної хімії закуповував піротехнічні сповільнювачі. У червні 2024 року США звинуватили Росію у використанні заборонених хімічних речовин, зокрема хлорпікрину, що «не є поодиноким випадком». Відповідно, уряд США запровадив санкції проти трьох російських організацій, пов’язаних із програмою хімічної зброї. Це включало підрозділ військ радіологічного, хімічного та біологічного захисту, частково відповідальний за використання хімікатів у війні з Україною, та його керівника, генерал-лейтенанта Ігоря Кирилова (який загинув внаслідок вибуху бомби у Москві в грудні 2024 року).

Більше того, у липні 2024 року ОЗХЗ здійснила свій перший технічний візит до України, підтвердивши присутність РХЗ на полі бою. У лютому 2025 року ОЗХЗ виявила додаткові докази використання токсичних хімікатів у Дніпропетровській області. А у квітні 2025 року Державний департамент США заявив, що Росія не дотримується КХЗ та зберігає незаявлену програму хімічної зброї.

Нідерланди та Німеччина у липні 2025 року, спираючись на власні незалежні розвідувальні дані щодо використання хлорпікрину, дійшли висновку, що використання Росією хімікатів проти українських солдатів стало «стандартною практикою та звичайним явищем». У їхньому звіті зазначається, що Росія викидала хімікати за допомогою модифікованих та імпровізованих боєприпасів.

Міністерство оборони України повідомило про понад 9000 випадків використання Росією заборонених хімікатів, що призвело до 2500 поранень та щонайменше трьох смертей. Росія досі використовувала нелетальні хімікати, що призводить до більшої кількості непрямих втрат серед українців, змушуючи захисників залишати укріплені позиції і це робить їх вразливішими до звичайної зброї. Крім того, постійне використання такої зброї створює підвищене фізичне та психологічне навантаження на українські війська.

Порушення Конвенції про заборону хімічної зброї

Росія, держава-учасниця КХЗ, явно порушує конвенцію, але це досі не викликало змістовної міжнародної відповіді. Ще більшу тривогу викликає те, що Нідерланди та Німеччина зазначили, що Росія розширює свою програму токсичних хімікатів, залучаючи вчених для розробки хімічної зброї, та збільшує свій дослідницький потенціал, хоча у Москві заперечують ці звинувачення.

Поза полем бою в Україні, розробка та використання заборонених хімікатів Росією та іншими країнами, особливо іншими авторитарними режимами, залишається міжнародною проблемою. Прикладами є використання хімічної зброї в Сирії та Судані їхніми відповідними урядами, а також (спроби) вбивств із застосуванням нервово-паралітичних речовин у Малайзії, Росії та Великій Британії. Ще однією тривожною подією є те, що іранські та російські дослідження агентів фармацевтичного виробництва, схоже, тривають.

Проти використання заборонених хімікатів

Аби посилити норми, що забороняють використання хімічної зброї, Нідерланди закликали до розширення міжнародних санкцій проти Росії. Рада Європейського Союзу та уряд Великої Британії вже вжили таких заходів, запровадивши санкції проти осіб, організацій та суб’єктів, причетних до розробки, передачі або використання заборонених хімікатів. У травні 2025 року Європейська комісія запропонувала санкції проти ще 15 осіб та організацій, пов’язаних з російською програмою токсичних хімікатів. Однак одне лише запровадження санкцій навряд чи зможе стримати Росію від продовження використання заборонених хімікатів.

Ще одним можливим контрзаходом є подальше розслідування використання Росією хімікатів проти українських збройних сил. У липні 2025 року Україна звернулася до ОЗХЗ з проханням розслідувати таке порушення, що може бути здійснено за допомогою спеціального механізму моніторингу. Надання Україні необхідної зброї та розвідувальних даних для удару по російських токсично-хімічних об’єктах також може підірвати можливості у сфері хімічної зброї.

Незважаючи на стримування Росії від використання заборонених хімікатів, немає жодних ознак того, що її збройні сили скорочують використання. Наразі здається, що міжнародна спільнота мало що може зробити, аби запобігти використанню нелетальних хімічних речовин. Значна політична відповідь може відбутися лише в тому випадку, якщо Росія продовжить ескалацію та почне використовувати летальну хімічну зброю.