Коли українські військові зазнають травм голови, які загрожують життю — а це трапляється часто — саме у лікарню імені Мечнікова у Дніпрі вони хочуть потрапити якнайшвидше

Лікарня імені Мечникова у Дніпрі настільки стара, що приймала поранених ще під час Кримської війни у 1850-х роках. Але сьогодні цей медичний центр за кілька кілометрів від лінії фронту, відіграє ключову роль у російсько-українській війні, де черепно-мозкові травми — надто поширене явище. За підтримки деяких американських лікарів українські нейрохірурги проводять надсучасні операції з використанням найновішого обладнання. Про це йдеться у спецрепортажі Громадського радіо США, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Коли українські військові зазнають травм голови, які загрожують життю — а це трапляється часто — саме сюди вони хочуть потрапити якнайшвидше.

«У лікарні Мечникова наші правила вимагають почати операцію протягом перших двох годин після надходження пацієнта», — розповіда Андрій Сірко, завідувач неврологічного відділення, який бере на себе найскладніші випадки.

Це значно швидше, ніж у багатьох лікарнях, особливо цивільних. Доктор Сірко відпрацював цей підхід під час близько 2000 операцій, пов’язаних із війною, які він провів від початку агресії Росії у 2014 році. Більшість із них відбулася вже після повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році.

Величезна кількість поранених і важкість травм змусили доктора Сірка та його команду розробити методи швидкої допомоги при ураженнях мозку — більшість із них нині спричинені ударами російських дронів.

«Ми впровадили нову стратегію, яку назвали “раннє та комплексне хірургічне втручання”», — повідомив він.

Традиційно солдат із кількома травмами мозку міг пережити кілька окремих операцій упродовж багатьох днів. Це могло включати свердління черепа для зменшення тиску через набряк мозку, видалення уламків черепа та делікатну роботу із ушкодженими судинами.

У лікарні Мечникова все це можуть зробити під час однієї операції.

«За одну операцію ми виконуємо всі етапи. А завершальним етапом, якщо частина черепа відсутня, може бути встановлення титанової сітки та кріплень», — запевняє доктор Сірко.

Небезпечне розташування

Близькість до лінії фронту означає, що вся ця робота може виконуватись у той самий день, коли поранено солдата чи цивільного. Але це стає дедалі складніше.

Десять років тому поранених військових могли доправити до лікарні гелікоптером. Зараз це неможливо — гелікоптери надто вразливі до російських атак. Росіяни також використовують дрони для ураження транспортних засобів, тому іноді поранені змушені чекати до темряви, коли відносно безпечніше їхати з передової до лікарні.

Сама лікарня також не є повністю безпечною. У жовтні 2024 року російська ракета впала просто біля воріт, розбивши вікна та вкривши лікарню — всередині й зовні — хмарою пилу й уламків.

27-річний син доктора Сірка, Богдан, який також є нейрохірургом, у той момент оперував пораненого цивільного.

«Це була велика бомба. Пролунав свист повітря. Я ніколи такого не відчував раніше. Коли відкрив очі, то подумав: “Гаразд, можливо, я мертвий”», – розповідає Богдан.

Вибух збив з ніг одну із медсестер, але всі вижили — і він успішно завершив операцію.

Лікарня ще з часів Російської імперії

Лікарня Мечникова у Дніпрі була заснована у 1798 році. Сьогодні це цілий кампус із кількома корпусами, і один із них — досі діючий — пишається тим, що приймав поранених російських солдатів під час Кримської війни, яка завершилася поразкою Росії від Великої Британії, Франції та Османської імперії у 1856 році. На той час цей регіон входив до складу Російської імперії.

Прогулянка тісними коридорами сьогодні — це немов подорож у часовій капсулі з радянської епохи.

Основні кольори — тьмяно-сірий і похмуро-коричневий. Стільців мало, і вони потерті до дір. Ліфт скрипить, з надривом піднімаючись на наступний поверх.

А тоді заглядаєш в операційну.

«Мене вразило, що у них було набагато більше можливостей, ніж у нас в Іраку та Афганістані», — розповідає доктор Рокко Армонда, американський нейрохірург, а також полковник армії США у відставці, який понад десятиліття служив на Близькому Сході та у Військовому медичному центрі імені Волтера Ріда поблизу Вашингтона.

Він прооперував сотні американських солдатів із черепно-мозковими травмами, вивчаючи та впроваджуючи нові методики протягом воєн США в Іраку та Афганістані.

Він описує лікарню імені Мечникова так: «Це ніби ви перенесли Walter Reed (відомий військовий шпиталь у США) за годину від лінії фронту. Вони знаходяться так близько до поля бою й виконують неймовірну, героїчну роботу. Для порівняння: два дні в Україні — це як найгірший місяць, який ми мали в Іраку».

Доктор Армонда, який нині працює в лікарні Університету Джорджтауна (США), тричі відвідував лікарню Мечникова протягом останніх двох років. Він допомагає під час операцій і привозить до лікарні базові медичні матеріали. Також він допоміг медзакладу отримати обладнання на мільйони доларів.

Серед іншого — ангіографічна установка, яка забезпечує надвисоку роздільну здатність зображень кровоносних судин мозку, а також сучасні хірургічні мікроскопи.

Найбільше його вразило те, як українські хірурги навчилися — на відстані — від американців і завдяки власному досвіду у війні.

«Вони пішли ще далі. Вони взяли пристрої, які ми використовували б для лікування цивільної аневризми, й застосували їх для бойових поранень. Тож за ті 20 років, що минули від війни в Іраку й Афганістані, їхні технології стали набагато кращими. Я навчав їх деяким речам. Але, здається, я набагато більше вчився, ніж навчав», – визнав Армонда.