Україні потрібне спеціалізоване відомство інтелектуальної власності в оборонній сфері для вирішення складнощів подвійного використання та захисту від крадіжки або хижацького ліцензування

На околицях Харкова українські групи радіоелектронної боротьби розгортають вітчизняні системи, які автоматично виявляють та придушують російські безпілотники. На південному фронті вітчизняні безпілотники спостереження забезпечують українським військам видимість у режимі реального часу у спірному повітряному просторі. Це не прототипи; це перевірені в боях українські технології, які щодня рятують життя та формують майбутнє війни. Про це йдеться в авторській колонці Андрія Довбенка, засновника та керівника програми підтримки стартапів UK-Ukraine TechExchange на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна зміцнює свою репутацію держави оборонних технологій, але виникає стратегічний ризик. Без надійного захисту інтелектуальної власності (ІВ), Україна може втратити контроль над тими самими проривами, які зараз допомагають захищати її на полі бою. Україна потенційно може виграти війну та забезпечити національне виживання, але втратить інноваційну економіку, яка має лежати в основі її відновлення.

Терміновість воєнного часу створює тиск, щоб пожертвувати суверенітетом інтелектуальної власності. Стартапи, що перебувають під тиском, потребують капіталу, доступу до світового ринку та виробничих потужностей, які можуть надати іноземні інвестори та міжнародні партнери. Але занадто часто ці угоди вимагають передачі прав інтелектуальної власності. Те, що виглядає як порятунок, насправді може бути стратегічною втратою.

Це наражає Україну на ризик тихого витоку своїх розробок. Тим часом відсутність сильної внутрішньої системи інтелектуальної власності ризикує підштовхнути підприємців до реєстрації патентів та комерціалізації за межами країни, де захист сильніший, а фінансування доступніше. Результатом може бути як витік мізків, так і витік інновацій, що спустошить сектор оборонних технологій України саме тоді, коли він доводить свій глобальний потенціал. Замість того, щоб стати міжнародним центром, Україна ризикує бути зведеною до статусу трубопроводу для іноземних оборонних галузей.

Аргументи на користь суверенітету інтелектуальної власності стосуються не лише економіки та національної безпеки України; це також стосується майбутньої стійкості Європи та НАТО. Для України збережена інтелектуальна власність означає роялті, ліцензійні доходи та стабільний потік фінансування для реконструкції. Це сигналізує інвесторам, що Україна — це не просто інкубатор воєнного часу, а серйозна інноваційна екосистема. Найголовніше, що вона зберігає національний суверенітет. Контроль над чутливими технологіями гарантує, що Україна не буде постійно залежною від іноземних постачальників у сфері безпеки.

Для союзників Києва українська інтелектуальна власність також є важливим активом. Сполучені Штати зараз вивчають можливість угоди з Україною про спільне виробництво безпілотників. Але якщо Україна не зможе зберегти право власності, партнери ризикують покладатися на фрагментовані ланцюги поставок і втратити доступ до інновацій. Європейська оборонно-промислова стратегія, запущена у 2025 році, закликає до створення стійкої континентальної бази. Ця мета буде підірвана, якщо найбільш перевірена в боях та інноваційна країна Європи втратить контроль над власними технологіями.

Захист інтелектуальної власності передбачає більше, ніж просто добру волю. Він вимагає політики, законодавства та інституційної структури. Кожен пакет іноземної допомоги та ліцензійна угода повинні містити чіткі положення про захист прав інтелектуальної власності в Україні. Так само технологічні рішення, розроблені спільно з міжнародними партнерами, не повинні призводити до оптової передачі прав.

Поточний план України щодо послаблення обмежень на деякі категорії експорту зброї – це гарна новина. Експортні бар’єри змушують багато компаній створювати спільні підприємства (СП) або укладати ліцензійні угоди, які часто позбавляють їх захисту інтелектуальної власності. Надання можливості прямого експорту полегшить цю залежність від СП або ліцензування, зменшуючи як складність, так і ризик, пов’язаний з інтелектуальною власністю, а також небезпеку витоку інформації. Україна повинна заохочувати спільне виробництво та інвестиції, але на умовах, що гарантують внутрішню справедливість та забезпечені правом інтелектуальної власності.

Наразі український уряд уважно стежить за своїми провідними новаторами, щоб запобігти витоку інтелектуальної власності за кордон. Деякі компанії прагнули зареєструватися за межами України, щоб звільнитися від цих кайданів, але зіткнулися із проблемами, пов’язаними з несправедливим структуруванням інтелектуальної власності. Одним із рішень може бути посилення міжурядової співпраці. Це може дозволити Україні отримати доступ до зовнішнього капіталу та експертизи, зберігаючи при цьому контроль над основними технологіями.

Технопарки та оборонні інкубатори повинні утримувати таланти всередині країни, забезпечуючи доступ до фінансування, випробувальних полігонів та наставництва. Маючи 40 000 навчених пілотів дронів та нове покоління інженерів зі штучного інтелекту, Україна може отримати величезну користь, якщо зможе створити сприятливий клімат для глобальних компаній. Швидкість також важлива. Традиційні патентні відомства часто діють занадто повільно для інновацій на полі бою. Україні потрібне спеціалізоване відомство інтелектуальної власності в оборонній сфері для вирішення складнощів подвійного використання та захисту від крадіжки або хижацького ліцензування.

Досвід Ізраїлю є потенційно корисною моделлю для України. Десятиліття військового конфлікту змусили Ізраїль розробляти технології, які мають безпосереднє значення на полі бою. Найголовніше, що Ізраїлю вдалося зберегти суверенітет інтелектуальної власності, навіть за участю іноземного фінансування, і він створив екосистему, де оборонні інновації сприяють глобальній конкурентоспроможності.

Європа також пропонує уроки. Airbus демонструє, як багатонаціональна співпраця може зберегти спільну інтелектуальну власність, одночасно збільшуючи виробництво через кордони. Загальна мета зрозуміла: Україна має позиціонуватись як центральний вузол європейської оборонної промисловості, а не лише як субпідрядник.

Інновації України на полі бою рятують життя сьогодні, але вони також можуть закласти основу для майбутньої економіки. Без суверенітету інтелектуальної власності, Україна ризикує стати лабораторією для інших. За наявності правильних рамок Україна може перейти від нинішнього статусу експортера ідей, керованого війною, до світового лідера інновацій в оборонній промисловості. Це може статися лише за умови захисту активів інтелектуальної власності.