Підлітків доставили до слідчого ізолятора в Таганрозі, портовому місті на південному заході Росії, де вони утримуються в камері з дорослими ув’язненими

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну рідне місто Віктора Азаровського, Мелітополь, було швидко окуповано російськими військами. Попри це, життя підлітка залишалося здебільшого таким самим, хоча тепер він навчався дистанційно в українській школі. Але наприкінці жовтня 2023 року, коли йому виповнилось 16 років, невідомі особи затримали підлітка, коли він виходив з дому. Зараз його судять у Росії за звинуваченням в організації групи, яка планувала теракт, диверсії, а також виготовлення та зберігання вибухівки. Про це йдеться у спецрепортажі Радіо Свобода, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Азаровський — один із кількох українських підлітків, яких було доставлено до Росії та звинувачено у шпигунстві, диверсії, державній зраді і тероризмі — злочинах, для яких, за словами правозахисників та адвокатів, немає доказів.

Катерина Бобровська, правозахисниця та юристка, допомагає повертати додому дітей, депортованих до Росії, та представляє інтереси Азаровського у суді.

«Під’їхав білий фургон, і люди в чорному, в масках, затягли його в машину. Сусіди бачили, що сталося», – розповіла вона українській службі Радіо Свобода.

Двоє інших підлітків з Мелітополя, Олег Шокола та Денис Василик, були затримані одночасно і їм висунуті ті ж звинувачення, що й Азаровському.

Початковий період після арешту Азаровського був важким для його родини.

«Ніхто не розумів, що відбувається. Віктор не міг зв’язатися. Через деякий час його побачили очевидці та розповіли, що він був виснажений, дуже наляканий, і на ньому були сліди побиття та катувань», – зазначає Бобровська.

Наразі троє молодих чоловіків перебувають під судом у Росії. Копія попереднього рішення російського суду, отримана Радіо Свобода, зазначає, що Азаровського було затримано 31 жовтня 2023 року; Двох інших підлітків, Шоколу та Василика, затримали незадовго до нього. На момент арешту Василику було 16 років, а Шоколі – 17 років.

Згідно з копією рішення російського суду, розслідування відбувалося в окупованому Мелітополі. Потім трьох хлопців перевели до слідчого ізолятора в Маріуполі, ще одному місті на південному сході України, захопленому та окупованому російськими військами у травні 2022 року. Після цього їх доставили до слідчого ізолятора в Таганрозі, портовому місті на південному заході Росії, де вони утримуються в камері з дорослими ув’язненими.

«Віктор відсвяткував там своє 18-річчя. Камера розрахована на вісім осіб, але їх було 16. У нього почалися серйозні проблеми – він майже не міг спати, не міг їсти, а шкіра на його руках була покрита товстою кіркою. Жодні візити до лікарів не допомогли», – наголошує Бобровська.

Згідно з копією рішення суду, з листопада 2024 року справу трьох українських підлітків розглядає Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону. Суд ще не виніс вердикту. Однак хлопців продовжують тримати під вартою як запобіжний захід.

«Їх там катували та змушували розповісти історію, якої ніколи не було. Їх звинуватили у спробі підірвати підполковника російської поліції та підкласти вибухівку на залізничні колії. Іншими словами, українських дітей оголосили «терористами»», – каже Бобровська.

За словами адвокатки, для цього немає абсолютно жодних доказів: «Під час обшуку вони вилучили обладнання – телефони, комп’ютери – і нічого не знайшли».

Катерина Рашевська, адвокатка українського Регіонального центру з прав людини, сказала, що серйозні звинувачення, висунуті підліткам – у плануванні терористичного акту та виготовленні й зберіганні вибухівки у складі організованої групи – можуть призвести до довічного ув’язнення.

Правду про те, що зробили підлітки – якщо взагалі щось – важко встановити. Незважаючи на це, російська влада вчинила незліченну кількість порушень: свавільні затримання, політично мотивоване кримінальне переслідування, депортацію, можливі тортури та позбавлення їх права на справедливий суд.

Рашевська розглянула два сценарії. Перша версія передбачає, що діти справді планували злочин, зібралися разом, виготовили коктейлі Молотова чи інші вибухівки та спланували диверсію. У такому випадку, згідно з міжнародним гуманітарним правом, підлітки мали б статус осіб, які безпосередньо брали участь у бойових діях.

«Це фактично позбавляє їх захищеного статусу цивільних осіб, але не робить їх комбатантами. Такі особи, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, можуть бути притягнуті до відповідальності, але не як терористи», – вважає Рашевська.

Якби це було так, Росія мала б підстави згідно зі статтею 78 Женевської конвенції інтернувати підлітків, тобто законно обмежувати їхню свободу на певний період часу через занепокоєння держави-окупанта щодо безпеки.

Але, що найважливіше, сказала Рашевська, у судових документах, які вона бачила, немає жодного посилання на міжнародне гуманітарне право, режим інтернування чи статус дітей як осіб, які безпосередньо беруть участь у бойових діях.

«Про це немає жодної згадки. Їх переслідують як злочинців», – стверджує Рашевська.

За другим сценарієм, який вона розглядала, підлітки повністю невинні та взагалі не планували жодного нападу.

За словами адвокатки, у неї був подібний випадок у Запорізькій області, де підлітків затримали за нібито зняття російських прапорів з адміністративних будівель та розповсюдження плакатів. Їм було висунуто звинувачення в участі в терористичній організації та підготовці терористичного акту.

За словами Рашевської, коли цих підлітків спочатку заарештували, вибухівки не знайшли. Але пізніше адвокатка заявила, що підлітки стали жертвами підступної операції, в якій вона звинувачує Федеральну службу безпеки Росії (ФСБ), яка згодом заявила про знахідку вибухівки.

«Якщо в цій ситуації не було злочинного наміру, то діти мають статус цивільної особи; вони залишаються цивільними особами. Вони не брали участі в жодних бойових операціях і жодним чином не співпрацювали з українськими збройними силами. Такий результат означатиме, що їх точно було свавільно позбавлено свободи», – сказала Рашевська.

Незважаючи на це, за жодних обставин посадовці окупованих територій чи Росії не повинні мати права депортувати хлопців до Росії – ані для судових засідань, ані для будь-яких слідчих дій. Це заборонено статтею 4 Женевської конвенції та кваліфікується як воєнний злочин.

Кількість неповнолітніх, депортованих до Росії для суду, залишається невідомою. Генеральна прокуратура України повідомила Радіо Свобода, що з моменту повномасштабного вторгнення у 2022 році вони зафіксували 12 випадків затримання неповнолітніх у Донецькій, Запорізькій, Харківській та Херсонській областях. Звинувачення включають участь у наданні інформації про цільові дії для Збройних сил України, шпигунство та державну зраду.

Ключовим питанням залишається те, чи зможе хтось із цих підлітків колись повернутися додому в Україну. Рашевська зазначила, що коли відкрито кримінальну справу або є рішення суду, повернути людину додому надзвичайно важко.

За її словами, обмін військовополоненими відбувається більш-менш регулярно, повернення цивільних осіб є складнішим і непередбачуванішим процесом.

Однак є деякі підстави для надії. Були випадки, такі як правозахисники Максим Буткевич та Леніє Умерова, яких ув’язнили в Росії, а потім звільнили.