Окупований у перші місяці повномасштабного вторгнення, Куп’янськ був звільнений у вересні 2022 року, але з літа 2025 року російські окупанти знову намагаються його захопити

77-річна Любов Лобунець покинула свій будинок у Куп’янську у серпні 2025 року, коли в нього влучила російська вибухівка. Про це йдеться у спецрепортажі The Guardian, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я була у п’ятиповерховому будинку. Я не знаю, це була російська ракета, чи бомба, яка влучила у будівлю, але це спричинило пожежу, і коли полум’я досягло мого поверху, я застрягла, бо двері були пошкоджені, і я не могла втекти», – розповідає Лобунець.

За її словами, українські військові врятували їй життя. Але на той час більша частина Куп’янська, населення якого до війни становило 27 000 осіб, покинула місто.

«За місяці до мого від’їзду працювало кілька магазинів. Але у вересні 2025 року майже все закрилося. Усі соціальні служби були евакуйовані», – додає Любов.

Зник невеликий ринок у центрі міста, де продавали сушену рибу, мед та овочі. Будинки, що розкидані по схилах пагорбів, зруйновані снарядами. Поля за містом, що межують з річкою, поцятковані вирвами.

Однак Лобунець пояснила своє небажання евакуюватися.

«Я працювала медсестрою, і моя пенсія дуже маленька. Я переживала, де буду жити і як я буду жити», – пояснює літня мешканка Куп’янська.

Ще донедавна деякі з її друзів залишалися, незважаючи на наказ про обов’язкову евакуацію, хоча вуличні бої охопили деякі околиці Куп’янська. Більшість тих, хто залишився у центрі міста, скупчилися поблизу спортивного стадіону.

«Деякі друзі зателефонували мені і сказали, що піднялися на верхній поверх. Вони бачили всюди зруйновані будівлі та пожежі по всьому місту», – повідомила Лобунець.

Окупований у перші місяці повномасштабного вторгнення Росії, Куп’янськ був звільнений у вересні 2022 року, практично неушкоджений, оскільки російські війська відступили до кордону.

Руйнування почались пізніше, коли РФ намагалася знову захопити його, піддаючи повітряним та артилерійським бомбардуванням.

Мер Куп’янська Андрій Бєсєдін не може дістатися до міста з червня 2025 року.

«Ситуація у Куп’янську справді складна. Він знаходиться на справжній «нульовій лінії» бойових дій. Росіяни намагаються захопити місто. Вони докладають зусиль щодня. Вони встановили прапори на околиці міста та намагалися заявити, що захопили його, але воно залишається в руках України», – сказав він.

За його словами, сьогодні немає жодної неушкодженої будівлі, і нічого не працює. Немає газу та електрики.

«За нашою інформацією, на західному березі річки Оскіл знаходиться трохи більше 600 людей. Щодня відбувається евакуація, а зараз зону евакуації розширили, бо праворуч є російські підрозділи, які військові намагаються витіснити», – повідомив Бєсєдін.

Поки російські війська намагалися перетнути річку Оскіл, ширина якої в цьому районі становить від 10 до 30 метрів, за допомогою бронетехніки, деякі дісталися західного берега, проповзаючи через занедбані газові труби діаметром в один метр.

З українського боку, бригади в цьому районі застосували тактику скидання гострих, як бритва, сіток зі своїх гексакоптерних дронів «Вампір», аби заплутувати російську піхоту і техніку, якій важко помітити, і ще важче від них втекти.

Масове використання безпілотників зробило пересування містом та навколишньою сільською місцевістю небезпечним, не в останню чергу на транспортних засобах.

У своєму командному бункері капітан «Цезар» та солдати 15-ї бригади ЗСУ, які воюють трохи північніше міста, переглядали кадри з лісів та полів на правому березі річки, зняті з безпілотників у прямому ефірі, на предмет активності росіян.

Вони попросили оператора безпілотника, розміщеного у полі, зависнути над густою зарістю та поваленою березою, де, на їхню думку, могла бути прихована російська позиція.

«Коли ми прибули сюди, наша бригада зайняла позиції, які попередня бригада втратила. Відколи ми тут, то не втратили жодної території, і тепер ми маємо невеликі успіхи у відступі. Росіяни почали використовувати газову трубу для переправи через річку наприкінці липня 2025 року, але тепер усі виходи до труб під нашим контролем. Ми також бачили деякі спроби переправити транспортні засоби через річку, але щоразу, коли вони намагаються перекинути міст, ми їх топимо», – розповів Цезар.

Зараз російська тактика полягає у тому, щоб перекинути невеликі групи піхоти до районів густого лісистого покриву, де вони зустрінуться та зберуться з іншими.

«Йдеться про дуже невеликі групи. Не більше трьох осіб, і тоді вони використовуватимуть пункти збору. Ми знаємо, що вони намагаються зібратися тут навпроти нашого сектора, і в цьому лісі щонайменше 100 із 5000 у всіх напрямках. Але вони завжди підвозять поповнення. На перехопленнях ми чуємо, як вони називають їх «ефіопами», але ми думаємо, що вони з Куби», – пояснює Цезар.

Його воювала навколо Запоріжжя та у запеклих боях на Донбасі, але він особисто не бачить кінця цьому.

«Після того, як наш великий контрнаступ провалився у 2023 році, з того моменту стало зрозуміло, що ця війна нікуди не приведе жодну зі сторін. Наше завдання зараз – захищати постійно. Якщо ми програємо, то це буде великий стратегічний провал, як логістичного та залізничного вузла. Це може стати поворотним моментом. Гарна новина полягає у тому, що височини навколо Куп’янська дозволяють чітко бачити значну частину сектора, але немає жодних ознак того, що росіяни уповільнюють свої зусилля у наступі», – констатує Цезар.