Така розробка дозволяє українським солдатам проводити сміливі розвідувальні місії глибоко на території, яка зараз контролюється Росією, не турбуючись про втрату інтернет-сигналу від Starlink

Обсяг пропускної здатності, що надається супутниками SpaceX Starlink, обмежує можливості України експлуатувати наземних роботів на передовій проти Росії, змушуючи технологічних новаторів шукати нестандартні рішення. Про це йдеться в аналітичній публікації американського видання Space, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Україна уже відправила тисячі колісних наземних роботів до своїх військових частин на передовій, аби допомогти доставляти припаси, евакуювати поранених, а в деяких випадках атакувати російські війська, не ризикуючи життям українських солдатів. Але обмежена пропускна здатність, яку можуть забезпечити супутники SpaceX, означає, що окремі термінали, встановлені на безпілотних космічних апаратах, повинні обходитися лише 10 мегабітами на секунду, що призводить до поганої якості відеопотоку  для керування безпілотними апаратами.

«Якщо ви хочете їздити швидко, тоді вам потрібна частота кадрів щонайменше 30 кадрів на секунду, аби мати змогу керувати роботом. Якщо у вас лише 10 кадрів на секунду, і ви рухаєтеся швидко, є величезна ймовірність, що ви опинитеся на мінному полі або на дереві», – розповів Вадим Бурукін, технолог і генеральний директор стартапу Huless.

Мегасузір’я Starlink від SpaceX, що транслює дані з Інтернету, було незамінним для України з перших днів війни. Його термінали підтримують зв’язок між військами на полі бою, а також допомагають скеровувати FPV-дрони, морських роботів та безпілотні наземні транспортні засоби (UGV) поза межами досяжності радіозв’язку. За даними джерел, пов’язаних з Міністерством оборони, в Україні активно працює до 200 000 терміналів Starlink, що робить її найбільшим користувачем послуг Starlink у Європі.

«Але велика кількість пристроїв, особливо вздовж лінії фронту, означає, що роботи можуть рухатися лише із мізерною швидкістю близько 10 кілометрів на годину», – повідомив Андрій Довбенко, український підприємець і генеральний директор мережі Ukrainian Tech Exchange.

Через таку низьку швидкість наземним роботам потрібно до двох годин, аби перетнути сіру зону шириною 20 кілометрів, де війська і техніка постійно перебувають під загрозою знищення російськими дронами з видом від першої особи (FPV).

«Це досить повільно для безпілотних наземних апаратів. Потрібно мати швидкість щонайменше 20 кілометрів на годину», – стверджує Довбенко.

Термінали Starlink також мають тенденцію до збоїв через вібрації безпілотного транспортного засобу, який перекочується по пересіченій місцевості. Хмари, дощ і навіть крони дерев над головою можуть ще більше погіршити сигнал.

У відповідь українські технологічні новатори шукають альтернативи, які дозволили б роботам рухатися швидше, аби збільшити їхні шанси на виконання місій, перш ніж їх помітять та розбомблять російські дрони-камікадзе.

Щоб вирішити цю проблему, Бурукін та його колеги розробили прив’язані дрони, які піднімаються на висоту 150 метрів, несучи ретранслятори сигналу, що підсилюють слабкі радіосигнали для збільшення дальності польоту.

«Для зв’язку «земля-земля», дальність радіосигналу становить лише кілька кілометрів. З ретранслятором сигналу у повітрі ця дальність збільшується до понад 40 кілометрів», – інформує Бурукін.

Дрони можуть літати завдяки повітряним ретрансляторам на відстань до 80 кілометрів від своїх контролерів, прихованих від досяжності ворожих дронів.

Це дозволяє українським солдатам проводити сміливі розвідувальні місії глибоко на території, яка зараз контролюється Росією, не турбуючись про втрату інтернет-сигналу від Starlink.

«Нещодавно нам вдалося дістатися аж до стадіону «Донбас-Арена» у Донецьку, запускаючи дрони за допомогою нашого ретрансляційного обладнання», – стверджує Бурукін.

Тим не менш, Starlink залишається незамінним для України.

«Starlink має багато застосувань у війні, але він не розроблявся спеціально як військова технологія, тому має свої обмеження. Було б добре мати альтернативи. Але чи можемо ми дійсно створити альтернативу Starlink у такому масштабі? Напевно, ні», – гадає Довбенко.

Автономні навігаційні системи на базі штучного інтелекту додатково допомагають військовим роботам долати проблеми із сигналом, спричинені навмисним глушінням та іншими перешкодами.

Українські новатори сподіваються, що у найближчі кілька років штучний інтелект візьме на себе більшість видів діяльності вздовж лінії фронту. Автономні бойові машини не потребуватимуть жодного людського нагляду у режимі реального часу і таким чином будучи захищеними від радіоглушіння та втрати сигналу Starlink.