За словами Дмитра Глуховського, російський диктатор не може допустити існування країни-конкурентки на своєму кордоні, де живуть такі ж люди, як і ви, які говорять і думають, як і ви, вірять у того ж Бога, але мають демократію, успішно інтегруються в Європу та можуть обирати свого лідера

Дмитро Глуховський, відомий російський письменник-фантаст і журналіст, автор роману «Метро 2033», був заочно засуджений російським судом у серпні 2023 року до восьми років позбавлення волі за поширення неправдивої інформації про російських військових. В інтерв’ю Euronews він заявив, що Україна є конкуруючим цивілізаційним проектом для РФ, тому Володимир Путін прагне продовжувати війну. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Euronews: Ваша найвідоміша книга «Метро 2033» описує світ після ядерної війни, тож можна сказати, що ви експерт у цій галузі. Рік тому ви стверджували, що Путін не спровокує ядерний конфлікт. Однак нещодавно новина про випробування російської ядерної ракети «Буревісник» поширилася світом. Чи дотримуєтеся ви свого твердження, що ядерної війни не буде?

Дмитро Глуховський: Єдиний сценарій, за якого Володимир Путін був би справді змушений розпочати ядерну війну, це якби колони американських танків наближалися до Москви. Тоді йому не було б чого втрачати, тому він міг би натиснути кнопку. Ніщо інше не виправдовує ядерний конфлікт. Незважаючи на це, ядерний шантаж залишається дуже важливим, хоча наразі є тривіальним інструментом російської дипломатії та зовнішньої політики. Кожного разу, коли Путін вважає, що його становище погіршилося, він починає погрожувати ядерною війною або випробовувати нові ракети. Після зустрічі на Алясці він, можливо, плекав ілюзію, що йому якимось чином вдалося заманити Трампа у пастку та переконати його відмовитися від підтримки України. Однак, нещодавні заяви президента США, включаючи запровадження нових санкцій, доводять, що це зовсім не було успіхом. Тому він вдається до старого методу – ядерного шантажу. Але скільки разів можна стверджувати, що натискаєш кнопку, насправді не натискаючи її? Я вважаю, що європейці та американці стають менш чутливими до ядерної риторики. Коли він у 2024 році запустив міжконтинентальну ракету без ядерної боєголовки по Дніпру, це викликало обурення. Однак це було, коли Трамп ще змагався за президентство, і наратив про неминучість ядерної війни підтримувався і поширювався у соціальних мережах його прихильниками. Ці ж люди наразі не допомагають просувати таке повідомлення, тому дії Путіна залишаються непоміченими. Тож, відповідаючи на ваше запитання, я не думаю, що Володимир Путін застосує ядерну зброю в цій війні. Хіба що він почне сприймати ситуацію як пряму загрозу своїй владі чи фізичному існуванню.

Euronews: А чому він не хоче підписувати мирний договір з Україною чи навіть припинення вогню?

Дмитро Глуховський: Мета цієї війни — ліквідувати Україну як незалежну країну та перетворити її на повністю залежний сателіт Росії. Це може статися шляхом вторгнення та завоювання або шляхом певних внутрішньополітичних змін, але метою є отримання Кремлем повного контролю. Україна повинна перестати бути конкуруючим цивілізаційним проектом Росії. Поточна ситуація є результатом того, що український народ неодноразово скидав узурпаторів влади. Ми повинні розуміти, що для Путіна головним пріоритетом є збереження влади. Це не державна безпека, бо навіть коли українці входили на російську територію, ніхто не говорив про використання ядерної зброї, хоча ядерна доктрина це дозволяє. Путін прагне перетворити Україну на повністю залежну державу, і на даний момент мир не наближає його до цієї мети; він просто заморожує ситуацію. Тож Путін затягує переговори, тим часом його солдати просуваються. Він переконаний, що це виграє йому час, і вважає — можливо, через дезінформаційну бульбашку, створену розвідувальними службами — що він насправді виграє цю війну. Навіть якщо економічні справи йдуть гірше, ніж очікувалося, а нові санкції ще більше погіршать ситуацію, він все одно мислить стратегічно. Він планує на десятиліття; він вважає, що в нього достатньо часу. Тим часом влада у країнах Заходу зміниться після виборів, і громадська думка втомиться платити за цю війну. Економічна ситуація у РФ не така вже й погана, і суспільством можна чудово керувати за допомогою нових інструментів стеження та репресій. Володимиру Путіну зараз цей мир не потрібен.

Euronews: Чи справді Росія може затягнути цю війну на десятиліття? Чи призведуть людські втрати до повстання швидше, принаймні у деяких регіонах, які більше постраждали від мобілізації, ніж Москва та Санкт-Петербург?

Дмитро Глуховський: З моменту часткової мобілізації у вересні 2022 року, коли до армії було призвано понад 300 000 людей, і більшість з тих, хто ще живий, продовжують воювати, Росія змінила свій підхід і в основному платить найманцям. Росіяни отримують від 2 до 3 тисяч євро за місяць бойових дій, залежно від регіону, з якого вони походять. Вони отримують у 10 разів більшу зарплату за підписання контракту. Для людей зі сільської місцевості Росії, незважаючи на інфляцію, це величезна сума. Вони компенсують ризик смерті, оскільки це більше, ніж пересічний росіянин, особливо у 30 чи 40 років, міг би заробити у звичайному житті. По суті, вони підкуповують людей, щоб вони стали вбивцями. Це виявилося успішною стратегією і допомогло керувати набором військових. Тепер це вже не є великою проблемою. Я думаю, що вони збалансують економічну ситуацію, адже у 2026 році половина російського бюджету буде спрямована на національну безпеку. Отже, і розвідувальні служби, і армія споживатимуть половину російського державного бюджету. Це немислимо, і такого не було із радянських часів, можливо, навіть тоді. Багато видатків російського державного бюджету скорочуються. Я чую від друзів з усього світу, що, як і в перші роки все обсипали золотом, аби люди були щасливі та підтримували ілюзію продовження мирного життя, тепер ситуація погіршиться. А пізніше? Чим менше грошей у них буде, щоб підкупити людей, аби вони вступали до армії, вбивали та були вбиті, тим більше їм доведеться покладатися на страх і примус. Це потенційно спричинить певні заворушення. Але вони це добре знають, тому готують репресивні заходи.

Euronews: Чи ставиться режим Путіна по-різному до етнічних росіян та представників меншин, коли йдеться про мобілізацію?

Дмитро Глуховський: Ситуація справді різноманітна, але я не думаю, що це пов’язано з етнічною дискримінацією. Деякі регіони азійської частини Росії, такі як Бурятія, просто набагато бідніші, тому пропозиція вступити до армії є більш привабливою. Інші регіони, такі як Чечня, дуже неохоче відправляють своїх бійців. Вони стверджують, що відправляють, але вербують людей з інших республік до чеченських підрозділів. На мою думку, між Москвою та регіонами немає напруженості; навпаки. Завдяки цим безпрецедентним виплатам багато регіонів було відроджено. Багато оборонних заводів, занедбаних із радянських часів, також були відроджені, отримавши значне фінансування із державного бюджету. Можна з упевненістю сказати, що всі надлишки, які раніше були б витрачені даремно або на яхти на Французькій Рив’єрі, тепер збираються та спрямовуються на фінансування армії. І ці кошти йдуть до бідних, промислово розвинених регіонів. Вони потрапляють до сімей, які пожертвували своїми батьками, синами та братами. Наразі ситуація відносно стабільна; Немає масових заворушень через війну, бо людей купили та за них заплатили. Однак, грошам властиво зрештою закінчуватися, і вони витрачаються. Люди ж не повертаються. Тому у довгостроковій перспективі будуть дуже серйозні наслідки заманювання людей на смерть через спокусу грошей. Це справді диявольська пропозиція, якій люди не можуть чинити опір через бідність. Вона не настане наступного року, можливо, через кілька років, але руйнівний вплив цієї війни на російське суспільство незаперечний. Я думаю, що економічна катастрофа ще далеко, хоча вона точно настане. Ви не можете зменшити свої доходи та витрачати все, що маєте, на війну; ви не будете особливо багатою країною. Однак моральна катастрофа стає дедалі очевиднішою.

Euronews: Що це означає?

Дмитро Глуховський: Щоб втягнути суспільство у цю війну, докладено величезних зусиль для демонізації українців та Заходу. Щоб дегуманізувати їх і дозволити людям реально думати про вбивство та вчиняти вбивства, було знято багато табу, які забезпечували відносно мирне функціонування правління Володимира Путіна упродовж 20 років. Заборона на насильство, вбивства людей, заборона на руйнування – все це було знято під дуже фальшивими приводами. Люди, які повернуться з цієї війни – а їх будуть мільйони, фізично та психічно травмованих – будуть присутні у російських містах. Багато хто повернеться до Москви та Санкт-Петербурга. Мер Москви Сергій Собянін з гордістю оголосив, що російська столиця побила рекорд за кількістю призовників та найманців, відправлених на передову. І коли ці люди повернуться, то вмітимуть вбивати, підпалювати і ґвалтувати. Вже був шокуючий випадок, коли колишній бізнесмен повернувся із фронту та вбив архітектора у Санкт-Петербурзі через борги. Але якщо у 1990-х роках такі вбивства здійснювалися у стилі «стріляй і біжи», то він вийшов із ліфта біля квартири архітектора, який був зі своєю маленькою донькою, наказав їм обом стати на коліна, а потім вистрілив йому у потилицю на очах у доньки. Іншими словами, це була страта воєнного часу. Кілька років тому така жорстокість у Росії була абсолютно немислимою. І сотні тисяч таких людей повернуться. Це величезний ризик не лише для правління Путіна, а й для майбутнього країни.

Euronews: Володимир Путін переконаний, що у нього є десятиліття, аби завершити цю війну. Володимир Зеленський нещодавно заявив, що готується до ще двох-трьох років бойових дій. Який ваш прогноз? Коли і як може закінчитися ця війна?

Дмитро Глуховський: З самого початку війни я кажу, що вона триватиме десятиліття. Фундаментальна причина полягає у тому, що Володимир Путін не може зупинити цю війну. Якщо він не досягне бажаного результату, це означатиме, що він програв. А його влада як диктатора ґрунтується на страху. Якщо він зазнає невдачі, то втратить всю підтримку, на яку покладався, що обернеться проти нього. Ми бачили це 2,5 роки тому, коли група Вагнера на чолі з Євгеном Пригожиним відвернулися від Путіна та пішли на Москву. Путін не відреагував одразу, сховався, а вже наступного дня всі говорили, що він не справжній цар. Тому найкращий варіант для Путіна, звичайно, виграти війну, але другим найкращим рішенням є її продовження на невизначений термін. Коли триває війна, діє надзвичайний стан, і можна робити що завгодно: вбивати ворогів, засуджувати зрадників і залишатися при владі вічно. Поки Путін при владі, війна триватиме в тій чи іншій формі. Навіть якби він зараз задовольнився окупацією всього Донбасу, що вимагало б від Зеленського відступу та послаблення його позицій у країні, через кілька років Росія перегрупується, переозброїться та завдасть нового удару. Чому? Тому що вона не може допустити існування конкуруючого проекту на своєму кордоні, де живуть такі ж люди, як і ви, які говорять і думають, як і ви, вірять у того ж Бога, але мають демократію, успішно інтегруються в Європу та можуть обирати свого лідера. Це як щоденний виклик режиму Володимира Путіна. Для нього це привід для занепокоєння, який потрібно вирішити. І це головна причина цієї війни. Йдеться не про розширення НАТО чи кризу. Йдеться не про національну безпеку, а про забезпечення влади цієї конкретної особи. Поки Путін при владі, війна триватиме, але коли він піде – з природних чи інших причин – все може змінитися.