Вилучення казахської нафти з європейського ринку означатиме, що Індія, Китай і Туреччина будуть ще більше зацікавлені купувати російську нафту за вищими цінами, ніж зараз

Удар українського безпілотника по нафтозавантажувальному об’єкту біля чорноморського узбережжя Росії розпалив дипломатичну суперечку між Україною та Казахстаном, виявив залежність центральноазіатської країни від єдиного нафтопроводу для експорту та, можливо, поставив під загрозу постачання бензину в Європу. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на Радіо Свобода.

28 листопада 2025 року військово-морські безпілотники України вдарили по великій плавучій кільцевій споруді за 5 кілометрів у морі поблизу порту Новоросійськ, де базується Чорноморський флот Росії.

Об’єктом був Single Point Mooring (SPM), морський об’єкт для перекачування нафти на танкери. У Новоросійську є три SPM. Один уже проходив ремонт. Схоже, що удар мав руйнівний вплив на потужність порту для навантаження нафти.

«Пропускна спроможність кожного причалу становить 800 000 барелів на добу. Тепер продуктивність фактично зменшиться до однієї третини від звичайної морської завантажувальної потужності», – повідомив Влад Паддак, співробітник Nightingale Intelligence, компанії із політичного прогнозування.

Це погано для Росії, яка завантажує нафту зі своїх північнокавказьких родовищ через це місце. Але набагато гірше для Казахстану, який експортує 80% нафти єдиним трубопроводом до Новоросійська.

«Казахстан опинився у ситуації, коли він побудував свій основний експортний шлях через одну країну: Росію і став заручником політичних рішень, ухвалених багато років тому», — підкреслив казахський політолог Дімаш Алжанов.

Стратегічна вразливість

За словами Сергія Вакуленка, старшого наукового співробітника Євразійського центру Carnegie Russia, продаж нафти за кордоном забезпечує близько 40% усіх експортних надходжень Казахстану.

Уряд Казахстану висловив офіційний протест українському уряду через те, що він назвав «актом агресії проти виключно цивільного об’єкта». На початку 2025 року безпілотник пошкодив насосну станцію Каспійського трубопровідного консорціуму у Краснодарському краї Росії, а потім ще один удар по її офісу у Новоросійську.

Україна дала різку відповідь на казахську скаргу, зазначивши що її збройні сили «систематично послаблюють військово-промисловий потенціал РФ», і констатувала про «відсутність попередніх заяв казахської сторони про засудження нападів Російської Федерації на мирне населення України».

«Два нові об’єкти для перекачування нафти на танкери можуть бути встановлені швидко, але доставка, установка та введення в експлуатацію триватимуть кілька місяців. З огляду на останні збої, вони не запрацюють раніше літа-осені 2026 року. Сучасна установка коштує 80-120 мільйонів доларів, що робить заміну та незаплановану інфраструктурну роботу значним фінансовим тягарем», – наголошує Паддак.

Крім того, навіть коли все буде відремонтовано та замінено, Україна може спробувати вдарити по ньому знову. Але залежність Казахстану від європейських ринків – це лише половина картини. Міждержавні відносини – це вулиця із двостороннім рухом.

Непередбачені наслідки

«Казахстан є третім за величиною партнером Європейського Союзу з точки зору нафти після США та Норвегії. Приблизно кожен дев’ятий барель імпортованої нафти походить із Казахстану», – зазначив Джо Вебстер, старший науковий співробітник Атлантичної ради.

Іншими словами, втрата казахстанської нафти посилює існуючі проблеми Європи із заміною російських поставок, які вона значно скоротила у відповідь на повномасштабне вторгнення Кремля в Україну у 2022 році.

«Відверто кажучи, я хвилююся, що збої Каспійського трубопровідного консорціуму можуть вплинути на Європу, завдавши шкоди більше, ніж Росії. Тому вважаю справедливим поставити під сумнів, чи є ці удари стратегічно оптимальними», – наголошує Вебстер.

Подібну думку про те, що дії України мають несподівані побічні ефекти, висловив і Сергій Вакуленко.

«Хоча вони завдають удару по обсягам російського експорту, вилучення казахської нафти з європейського ринку також може означати, що Індія, Китай і Туреччина будуть ще більше зацікавлені купувати російську нафту за вищими цінами, ніж зараз», – підкреслив Вакуленко.

Іншим аспектом є участь Заходу у нафтовій промисловості Казахстану, яка виграла від інвестицій таких компаній, як Chevron, ExxonMobil, Shell та інших. Наприклад, Chevron має 15% акцій Каспійського трубопровідного консорціуму.

Цілком можливо, що для Казахстану найкращою надією на збереження експорту нафти через трубопровід до Росії буде тиск західних країн на Україну, аби запобігти наступним ударам.

Кілька інших варіантів

Вразливість Казахстану призвела до відновлення дискусій про те, чи може він диверсифікувати свої експортні маршрути.

Другий за величиною маршрут Казахстану передбачає використання нафтових танкерів для перетину Каспійського моря до Баку в Азербайджані. Звідти трубопровід «Баку-Тбілісі-Джейхан» пролягає через Грузію до Джейхана на узбережжі Середземного моря Туреччини.

У 2024 році через «Баку-Тбілісі-Джейхан» було прокачано близько 1,5 мільйонів тонн нафти порівняно із 63 мільйонами тонн по трубопроводу Каспійського трубопровідного консорціуму. Збільшення обсягів прокачки обмежується кількістю нафтових танкерів у Каспійському морі, а також потужністю самого трубопроводу. Маршрут «Баку-Тбілісі-Джейхан» також значно дорожчий.

Казахстан експортує частину нафти на європейські ринки через нафтопровід «Дружба», що проходить через Росію та Білорусь, але він теж постраждав від неодноразових ударів українських безпілотників.