Як у Росії працює державна система вербування найманців на війну в Україні

Те, що починалося як тимчасовий захід, перетворилося на квазікомерційну індустрію з підбору персоналу, що фінансується за рахунок бонусів Російської Федерації та місцевих бюджетів. Російські регіони залучають вербувальні агентства, які, у свою чергу, укладають контракти із незалежними посередниками, які розміщують оголошення в інтернеті, перевіряють кандидатів та допомагають їм пройти через військову бюрократію

Фото: Sergey Pivovarov/REUTERS

Бонуси, списання боргів, соціальний поступ: Росія заманює найбідніші верстви населення на війну – і, незважаючи на тяжкі втрати, до 2026 року чисельність її військ досягне 1,5 мільйона людей. За даними розвідувальних служб, Кремль планує військовий конфлікт значно більших масштабів. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання Die Welt, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Для багатьох чоловіків у Росії війна тепер здається неминучою пропозицією роботи. У месенджері Telegram пропозиції про відрядження на передову з’являються поряд із новинами – з бонусами за підписання контракту до 42 900 євро у країні, де середня заробітна плата значно нижча за 1000 євро на місяць. Стимули йдуть ще далі: списання боргів, безкоштовний догляд дітей для сімей солдатів, гарантоване місце в університеті для їхніх дітей. Судимість, хвороби та навіть СНІД більше не є обов’язковими підставами для відмови.

За потоком пропозицій про роботу стоїть скоординована система у понад 80 регіонах Росії. Під тиском Кремля, який потребує поповнення армії, російські регіони перетворилися на центри вербування, де всі конкурують за чоловіків призовного віку. Те, що починалося як тимчасовий захід, перетворилося на квазікомерційну індустрію з підбору персоналу, що фінансується за рахунок бонусів Російської Федерації та регіональних бюджетів. Регіони залучають вербувальні агентства, які, у свою чергу, укладають контракти із незалежними посередниками, які розміщують оголошення в інтернеті, перевіряють кандидатів та допомагають їм пройти через військову бюрократію.

Будь-який громадянин Росії тепер може працювати військовим вербувальником – багато хто робить це як незалежні хедхантери, які отримують комісійні за відправку людей на передову.

Незважаючи на величезні втрати, російська армія продовжує зростати – на превеликий подив західних розвідувальних агентств та дипломатів. Однак вони вважають цей розвиток дуже важливим як для потенційних мирних переговорів, так і для загрози подальшій російській експансії.

Здатність Росії підтримувати чисельність військ, попри величезні втрати, одна із причин високої рішучості Путіна, що він демонструє нині. Через чотири роки після вторгнення в Україну він вважає, що може нав’язати Україні свої умови або дипломатичним шляхом, або через загрозливу затяжну війну на виснаження.

Ринок солдат

Коли передбачуваний бліцкриг перетворився на виснажливу війну, Кремль також змінив свою мобілізаційну стратегію. У вересні 2022 року Путін оголосив про «часткову мобілізацію» 300 000 резервістів. Цей крок викликав хвилю обурення та масовий виїзд за кордон. Водночас держава відчинила тюремні ворота: ув’язнених заманювали на фронт помилуваннями та зарплатою.

Цей підхід спрацював і створив нову модель: менше примусу, більше грошей. Для вербування добровольців Кремль цілеспрямовано вибирав найуразливіші верстви населення, пропонуючи підвищення заробітної плати, високі премії та обіцянку соціальної мобільності. У вересні 2024 року Путін оприлюднив цю стратегію та розпорядився розширити збройні сили до 1,5 мільйона військовослужбовців.

Коли Росія напала на Україну на початку 2022 року, Ольга та її чоловік Олександр керували невеликим вербувальним агентством у Москві, яке займалося пошуком будівельників, охоронців та кур’єрів. Півтора роки тому вони змінили напрямок — на солдатів.

«Зараз у нас працюють 10 вербувальників. Ми допомагаємо солдатам з оформленням документів та налагоджуємо контакти із регіональною владою. А потім молимося, аби вони повернулися живими та неушкодженими», – розповідає Ольга.

Вона не розкриває, скільки заробляє з кожного вербувальника. Однак інший вербувальник підтвердив дані, які були опубліковані незалежним російським виданням «Верстка»: згідно з цими даними, комісійні складають від трохи менше 1000 до 3000 євро за підписаний контракт.

Згідно з дослідженням медіа-видання iStories, тільки в 11 регіонах РФ на премії за працевлаштування було закладено щонайменше 21,45 мільйона євро – сума, порівнянна з витратами на охорону здоров’я чи соціальні послуги.

Аналіз німецького економіста Яніса Клюге, що базується на даних із 37 російських регіонів, показує, що середній вербувальний бонус для військовослужбовців становить близько 22 180 євро, включаючи субсидії з Москви. У Самарі бонус тимчасово виріс до більш ніж 42 900 євро – достатньо для придбання двокімнатної квартири у цьому російському регіоні.

У деяких регіонах бонуси нещодавно було зменшено. За словами Клюге, це є ознакою того, що вони вже виконали свої квоти і хочуть знизити навантаження на місцеві бюджети.

Кадрова стратегія Путіна

Вербувальна машина забезпечує щомісячне поповнення збройних сил РФ 30 000 добровольцями – цього достатньо, аби компенсувати втрати в Україні. Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні нещодавно підрахував, відповідно до даних британської та української влади, що Росія зазнала втрат приблизно в 1 мільйон людей, як загиблих, так і поранених.

Однак Москва не покладається виключно на добровольців. Нещодавно підписаний закон перетворив призов, який раніше проводився раз на півроку, на цілорічну систему. Експерти називають це «постійною інфраструктурою вербування».

Нестача солдатів на передовій уже багато місяців є екзистенційною проблемою для української армії; у багатьох місцях війська ледве тримають позиції. Українські офіцери повідомляють, що на деяких ділянках Східного фронту на кожного українського солдата припадає до семи росіян.

Ця чисельна перевага дозволяє Росії щомісяця захоплювати українську територію розміром із місто Мюнхен. Київ намагається цьому протистояти і дедалі активніше вербує людей за кордоном — тисячі південноамериканців, а також європейців, включаючи німців, уже воюють за Україну.

Солдат за потребою

Антон вступив на службу до російської армії у 2024 році не через переконання. 44-річний батько трьох дітей із Московської області був безробітним, сильно заборгував і зіткнувся зі звинуваченнями у шахрайстві, що залишало йому обмаль шансів знайти легальну роботу. У Telegram він постійно бачив оголошення про військову службу із високими бонусами.

«Моя дружина була у декретній відпустці, моя мати була на пенсії – всі залежали від мене. Під час сварки дружина сказала: „Краще б ти пішов на війну“», – розповів Антон.

За півтора місяці він підписав контракт. Жодних посередників не було. Контракт, як і раніше, обіцяв йому близько 2270 євро на місяць плюс бонус у розмірі 2110 євро — більш ніж у 10 разів більший за його попередній незаконний доход. Антона направили до Донецької області, де він займається обслуговуванням безпілотників.

Багато його товаришів також опинилися у скрутному фінансовому становищі.

«Тут немає патріотичних гасел – усі втомилися. Усі хочуть додому», – підкреслив Антон.

Для багатьох росіян відправка на фронт стала лотереєю за найкраще життя: навіть травми компенсуються указом президента РФ, наприклад, 10 290 євро за зламаний палець, а 30 890 євро за роздроблену стопу.

Антон розповідає, що під час коротких вильотів ближче до фронту, його кілька разів атакували українські безпілотники. Один із них вибухнув поряд із ним. Незважаючи на це, він каже: «Моє фінансове становище покращало. Звучить сумно, але для мене особисто контракт був виграшем. Найважче – розлука із дітьми. Але попри усе, я не шкодую про ухвалене рішення підписати контракт і відправитись на війну в Україні».