У Латвії різко зросла недовіра до російськомовних громадян після вторгнення в Україну

Латвія, з населенням трохи більше 2 мільйонів громадян, є прихистком для однієї із найбільших російськомовних меншин у ЄС: це приблизно 25% населення по країні та майже 50% населення у Ризі

Коли 79-річному Володимиру треба сходити до лікаря чи до супермаркету, він починає кожну розмову латвійською мовою. І це незважаючи на те, що його рідна мова — російська. Якщо його знань латвійської мови недостатньо, то його співрозмовники часто автоматично перемикаються на російську. Але для суспільного сприйняття, варто все-таки вивчити латвійську мову — чи хоча б спробувати. Про це йдеться у спецрепортажі німецького видання Die Zeit, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Багато росіян у Латвії — особливо літнього віку — на відміну від Володимира, не хочуть спілкуватись латвійською мовою у повсякденному житті.

«Навіщо мені вчити цю собачу мову?», – риторично запитують вони.

За цим зневажливим ставленням стоїть не лише латвійська мова, але й уся країна.

У Латвії зростає недовіра до російськомовних

Історія Володимира є показовим прикладом для Латвії, яка бореться зі своєю ідентичністю після російського вторгнення в Україну. Латвія, з населенням трохи більше 2 мільйонів громадян, є прихистком для однієї з найбільших російськомовних меншин у ЄС: це приблизно чверть населення країни та майже половина у Ризі.

Латвійська розвідка попереджає, що підтримка політики Путіна є високою серед російськомовного населення країни. Державні заходи «із захисту внутрішньої безпеки та просування національної мови» відкидаються багатьма представниками цієї групи, що підживлюється «постійним споживанням російської пропаганди». Результатом, за їхніми словами, є «приховані етнічні протиріччя» у всій країні.

Президент Росії Володимир Путін виправдав напад на Україну, заявивши, що це необхідно для захисту російськомовних українців від ймовірних переслідувань. Зараз Росія вербує місцевих адміністраторів та прихильників із цієї групи на окупованих територіях України. Латвія побоюється також стати мішенню для таких дій.

Ця зовнішньополітична проблема вже чинить сильний тиск на латвійське суспільство: як країна впорається із сотнями тисяч російськомовних громадян, яким вона дедалі більше не довіряє? І як російська меншість відреагує на ухвалення у Латвії жорстких законів, які обмежують їхнє повсякденне життя?

«Той, хто дивиться російське телебачення, ментально живе в Росії»

Багато родичів та знайомих Володимира почуваються дискрімінованими. Вони дивилися російськомовні державні телеканали, які фантазували про переслідування росіян у країні.

«Це все брехня», – каже Володимир, але для багатьох його знайомих ця брехня знаходила підтримку.

Для російськомовних, які виросли у Радянському Союзі, телебачення — найважливіше джерело інформації.

Те, що російське державне телебачення описує як приниження росіян у Латвії, це низка кроків, здійснених балтійською державою і з 2022 року, щоб, за словами її уряду, зміцнити свій суверенітет.

Школи, де донедавна основною мовою навчання була російська, переходять на латвійську. Громадське телебачення та радіо припинять мовлення російською мовою з 2026 року. Радянські пам’ятники були демонтовані, зокрема 80-метровий колос, присвячений перемозі Радянського Союзу над нацистською Німеччиною.

Багато російськомовних громадян публічно піддають себе самоцензурі

Але наскільки ці заходи доречні чи навіть корисні?

«Добре, ви більше не можете користуватись нашими банкоматами російською мовою, але як це зупинить Путіна від війни?», – запитує Борис Чилевич, колишній депутат парламенту Латвії із 24-річним досвідом.

Але у жовтні 2022 року, на перших виборах після початку війни, його соціал-демократична партія «Сасканья», яку підтримують російськомовні латвійці, не змогла подолати 5-відсотковий бар’єр. Раніше вона протягом багатьох років була найсильнішою політичною силою у парламенті: це свідчить про те, наскільки глибоко агресивна війна Росії проти України впливає на латвійську політику.

Навіть увійшовши до ізраїльського ресторану у центрі Риги, Чилевич вітає офіціантів російською мовою. На відміну від Володимира, він не бачить причин демонструвати своє вільне володіння латвійською мовою. Однак він не ототожнює себе із Росією. Чилевич цілком чітко засуджує російський режим, навіть порівнюючи дії Путіна із війнами нацистської Німеччини.

Втім його непокоїть культурна війна, яку Латвія веде у відповідь на нападки Путіна. Цей конфлікт, на його думку, спрямований проти значної частини власного населення, адже багатьох людей похилого віку найважливішим джерелом інформації є державні російськомовні телеканали.

«Ми закриваємо єдиний засіб масової інформації, який пропонує їм альтернативу російській державній пропаганді. Уряд сигналізує російськомовній меншості: “Ви не належите Латвії, ви тут чужинці”», – стверджує Чилевич.

За словами соціолога Мартіньша Капранса, латвійці стали вимогливими до російськомовної меншини. Згідно з його дослідженням у Ризькому університеті, лише близько третини російськомовних латвійців вважають, що можуть без страху висловлювати дискусійні думки. Багато людей піддають себе самоцензурі. Близько половини російськомовних латвійців зараз обговорюють політику лише із близькими людьми.

Латвія здобула незалежність лише у 1921 році. Вона проіснувала недовго: у 1940 році радянська армія Йосипа Сталіна напала на країну. Десятки тисяч латвійців було депортовано до таборів у Сибіру. Через рік нацисти окупували Латвію. Після повернення Червоної Армії до Латвії, приїхали сотні тисяч людей із Радянського Союзу, багато з них росіяни. Місцеві мешканці опинилися на узбіччі життя.

Багато російськомовних латвійців, які виросли у Радянському Союзі, досі вважають себе спадкоємцями визволителів від нацистської Німеччини. Тепер вони почуваються окупантами.

«Колись ми були тут господарями!», – так він описує скривджене ставлення багатьох літніх росіян.

Тепер багато російськомовних латвійців запитують себе: «А хто ми сьогодні?»

Ідеологія Путіна про «русский мир» як про вищу цивілізацію дає їм просту відповідь.

Однак Володимир не визнає етнічної напруженості, якою побоюється служба державної безпеки Латвії: він вважає, що це виключно справа рук російської державної пропаганди. Піддатися їй, каже він, — це не питання мови чи походження, а питання характеру.

Чилевич також попереджає, що для правопопулістських партій, які останнім часом зміцнили свої позиції у латвійських опитуваннях громадської думки, демократичні цінності не мають значення; важлива лише мова.