На думку Ієна Прауда, Україна далеко не готова виконати суворі вимоги ЄС, який уже формалізував свій наступний семирічний бюджет до 2034 року

Спроба прискорити вступ України до Європейського Союзу має сенс як частина зусиль, які спонсоруються США щодо припинення війни з Росією. Але є дві великі перешкоди для цього до 2027 року: Україна не готова, а Європа не може собі цього дозволити. Про це йдеться в авторській колонці Ієна Прауда, ексчлена Дипломатичної служби Великобританії та ексрадника у посольстві Великобританії в Росії на сторінках Responsible Statecraft, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

В рамках поточних переговорів щодо припинення війни в Україні, адміністрація Трампа висунула ідею про те, аби Україна була прийнята до Європейського Союзу до 2027 року. На перший погляд, це виглядає як практичний компроміс, враховуючи поступку президента України Володимира Зеленського, що Україна відмовиться від своїх прагнень вступити до НАТО.

Однак ідея прискореного вступу України не була зустрінута із широким ентузіазмом у самій Європі. Дипломати у Брюсселі відкинули цю ідею як «нісенітницю: має бути бажання розширюватися, якого немає».

Існує дві великі проблеми зі швидким вступом України, перша — це готовність, а друга — вартість.

По-перше, Україна далеко не готова виконати суворі вимоги ЄС щодо членства. Процес приєднання до блоку є тривалим і складним. На початку листопада 2025 року, презентуючи свій звіт про розширення, у ЄС заявили, що можуть прийняти нових членів вже у 2030 році, причому Чорногорія досягла найбільшого прогресу у переговорах.

Після того, як у червні 2022 року їй було офіційно надано статус кандидата, Україна у 2025 році пройшла перевірку свого прогресу за різними розділами acquis (нормативно-правових актів), які їй потрібно ухвалити перед наданням дозволу на вступ. Однак у звіті ЄС про розширення України статус країни було знижено з A+ до B, значною мірою у світлі корупційного скандалу, який вперше спалахнув влітку 2025 року і триває донині.

У звіті зазначається, що Україна досягла значного прогресу лише за 11 із 33 розділів, необхідних для вступу. Вона досягла обмеженого прогресу за 7 розділами, зокрема щодо корупції, державних закупівель, корпоративного права та політики конкуренції. Вона ще не завершила переговори щодо жодного із розділів. І, звичайно, війна ще триває, тому неймовірно важко як досягти згоди, так і впровадити реформи, які необхідні для узгодження з правилами та стандартами ЄС. Отже, навіть якщо війна закінчиться, навряд чи вдасться виконати всю необхідну роботу протягом року, аби бути готовим до вступу.

Друга, можливо, більш нездоланна проблема – це вартість.

У липні 2025 року канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зазначив, що Україна навряд чи вступить до ЄС до 2034 року. ЄС вже формалізував свій наступний семирічний бюджет до того часу, який становитиме 2,35 трильйона доларів.

Членство України в ЄС матиме величезні витрати. Загалом, згідно з оцінкою станом на 2023 рік, Україна може мати право на понад 31 мільярд доларів на рік у вигляді субсидій ЄС, якщо приєднається на рівних умовах з існуючими державами-членами. Це зменшить щедрі субсидії, які зараз отримують інші держави-члени Євросоюзу.

Сусідня Польща, яка є найбільшим отримувачем субсидій ЄС, пропонує виділення 145 мільярдів доларів у майбутньому бюджеті. Іншими переможцями є багатші країни G7, такі як Франція (106 мільярдів доларів), Італія (102 мільярди доларів) та Німеччина (80,5 мільярда доларів). На відміну від Польщі, ці країни сплачують до бюджету більше, ніж отримують. Але менші субсидії фактично означатимуть, що їм доведеться сплачувати більше.

Візьмемо, наприклад, сільськогосподарські субсидії, від яких Україна може отримати 113,5 мільярда доларів протягом семирічного бюджетного циклу ЄС. Це призведе до скорочення сільськогосподарських субсидій фермерам в інших державах-членах ЄС на 20,3%. Наприклад, Франція втратить близько 2,2 мільярда доларів на рік у вигляді сільськогосподарських субсидій, а Польща – близько 1,2 мільярда доларів. Польські фермери з початку війни постійно протестують проти припливу дешевих українських продуктів харчування. Французькі фермери історично були надзвичайно протекціоністськими і майже напевно чинитимуть опір будь-якій втраті своїх субсидій – найщедріших у Європі.

Тож економічні витрати на забезпечення членства України можуть бути політично невигідними найближчим часом, і точно не раніше 2034 року, як зазначив німецький канцлер.

Аби було зрозуміло, я послідовно підтримував членство України в ЄС. Сусідня Польща демонструє середнє економічне зростання майже на рівні 4% з моменту вступу до ЄС у 2004 році. Звичайно, криза в Україні спочатку виникла у 2013 році через суперечки щодо того, чи потрібно підписувати Угоду про глибоку та всеохоплюючу вільну торгівлю з ЄС, або ж приєднатися до натхненного Росією Євразійського економічного союзу. Оскільки практично всі економічні контакти між Росією та Україною були розірвані за останнє десятиліття, президент РФ Володимир Путін відмовився від членства України в ЄС. Закінчення війни дозволило б Україні нарешті розпочати реформи та відбудову своєї збанкрутілої економіки, а членство в ЄС могло б прискорити цей процес.

Ось чому рішення Зеленського відмовитися від прагнення до членства в НАТО є таким важливим кроком. З самого початку війни було абсолютно зрозуміло, що червона лінія Росії в НАТО ніколи не зміниться. Росія висловлювала свою незгоду принаймні з часів виступу Путіна на Мюнхенській конференції з безпеки у 2007 році, коли він заявив, що розширення НАТО «являє собою серйозну провокацію, яка знижує рівень взаємної довіри». Він продовжив це на саміті НАТО у Бухаресті у 2008 році, сказавши: «Ми розглядаємо появу потужного військового блоку на наших кордонах… як пряму загрозу безпеці нашої країни».

Україні потрібна надія, що членство в ЄС пом’якшить гірку пігулку втрати НАТО. Однак вона стикається й з іншими викликами. Такі країни, як Угорщина, виступають проти членства України в ЄС, маючи напружені відносини протягом усієї війни. Якщо Україні дозволять пройти цей етап, інші країни, які значно просунулися у процесі вступу, такі як Чорногорія, яка через свій розмір не має такої ж ціни, як Україна, можуть справедливо запитати: «А як же ми?»

Це не означає, що не може бути знайдено політичного обхідного шляху, який дозволить Україні оголосити себе членом ЄС до 2027 року в рамках монументальних зусиль Вашингтона щодо припинення війни. Але якщо це так, то я був би здивований, якби членство означало щось більше, ніж просто прапор ЄС над українськими будівлями.