Багато колумбійців скаржаться на вилучення паспортів після прибуття на фронт, невиплату грошей і утримання під загрозою покарання за дезертирство. Крім того, спостерігаються величезні проблеми із репатріацією їх тіл на батьківщину, у випадку загибелі

Присутність колумбійських найманців та добровольців на фронті російсько-української війни – не новина. Через кілька місяців після вторгнення РФ в Україну у лютому 2022 року, десятки молодих чоловіків із південноамериканської країни, переважно колишні військовослужбовці, добровільно поїхали на війну, мотиви та причини якої вони у багатьох випадках навіть не знали. Про це йдеться у спецрепортажі колумбійського видання Colombia One, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

З плином місяців, коли оборонні позиції України зміцнювалися озброєнням та фінансуванням з боку Сполучених Штатів та Європейського Союзу, стало зрозуміло, що війна триватиме довго.

З того моменту те, що спочатку було авантюрою жменьки колумбійців, перетворилося на справжню пригоду: сотні з них приєдналися до війни в Європі, переважно поповнюючи ряди української армії.

Менш відомою, але також реальною, є інформація про колумбійців, які вступили до лав російської армії. В обох випадках інформація про долю цих людей є мізерною та заплутаною. Colombia Migration, яка визнає, що дані цифри є частиною субдослідження, оскільки немає реальної офіційної статистики, повідомляє, що станом на лютий 2025 року, 150 колумбійців перебували у складі підрозділів української армії.

Інформація про тих, хто перебуває в російських лавах ще менш чітка. Інші дані неурядових організацій вказують, що кількість колумбійців в українській армії становить щонайменше 250, а в російській – щонайменше 15.

Явище найманства не є рідкістю у різноманітних військових конфліктах. До початку російсько-української війни найбільше висвітлювали у мас-медіа військовий конфлікт у Судані. Обмежені можливості працевлаштування для людей з військовою підготовкою, які після активної служби у Колумбії змушені займатися неофіційною роботою, що ледве гарантує їхнє виживання, — у поєднанні зі спокусливими фінансовими пропозиціями — приваблюють сотні колишніх солдатів.

Нещодавно, аби приборкати це явище, Конгрес Колумбії схвалив закон, який переслідує та карає найманство, а це означає, що багато з цих людей ризикують зіткнутися із покаранням, якщо їм вдасться пережити війну та повернутися на батьківщину — що для багатьох їхніх сімей створює нові перешкоди.

Колумбійські найманці, які завербовані під виглядом працевлаштування

Марія (вигадане ім’я, яке використане на прохання цієї особи з анонімних міркувань) засуджує темний бік цього військового конфлікту в Європі: а саме вербування, яке, за її твердженням, здійснюється шляхом обману з боку російської армії.

«Вони пропонують начебто щомісячні виплати до 12 мільйонів колумбійських песо (приблизно 3150 доларів США) та конкретні додаткові виплати, з пропозиціями виконувати логістичну роботу без безпосередньої участі у бойових діях, але потім це виявляється брехнею, і з першого дня вони кидають їх в окопи на фронті. Якщо людина помирає, її банківський рахунок заморожується, і родина в Колумбії не може скористатись цими грошима. Я уже кілька тижнів не знаю про долю свого чоловіка. Я не знаю, живий він чи ні. Якийсь час мені вдавалося підтримувати певний зв’язок з ним, особливо коли він був у районах, де міг отримати доступ до Інтернету, і ми спілкувались таким чином, але зараз – повна тиша», – пояснює Марія.

Ці свідчення показують, що умови для колумбійських найманців на російському боці значно гірші, ніж ті, з якими стикаються ті, хто вирішує приєднатися до української армії. Це підтверджує Патрісія Мендіганьо, яка очолює колумбійську неурядову організацію «Голос тих, кого вже немає» (іспанською «La voz de los que ya no estan»).

Нещодавно вона також мала можливість відвідати Україну і підтверджує, що ані консульство Колумбії в цьому регіоні, ані Міністерство закордонних справ не надають інформації про долю колумбійців, залучених до російсько-української війни.

Найманці чи добровольці в Україні?

Мендіганьо наполягає, що її співвітчизники, які пішли воювати за Україну, не є найманцями.

«Вони підписують контракти з Міністерством оборони України, тому ми розуміємо, що вони не підпадають під суворе визначення «найманець», — стверджує вона.

Таким чином, на думку Мендіганьо, цих людей не варто переслідувати у Колумбії. Як би там не було, поки що немає жодних даних про те, що когось було затримано або офіційно звинувачено згідно з новим колумбійським законом.

Вже кілька місяців відомо — і Марія підтверджує це — що багато колумбійців хочуть повернутися додому. Однак вони повідомляють, що їх утримують «ув’язненими в якихось клітках» і будь-яка спроба дезертирства суворо карається.

Багато колумбійців скаржаться про невиплату грошей і вилучення паспортів після прибуття на фронт.

«Спокуси» через соціальні мережі

Більшість колумбійських «найманців» були завербовані за допомогою соціальних мереж.

«Вони часто використовують TikTok, а також Instagram і навіть YouTube», – каже Марія, яка підтверджує, що її чоловіка завербували саме таким чином, за допомогою зображень, які пропонували відчуття мети та щедру фінансову винагороду, «яку неможливо заробити у Колумбії».

Окрім грошей — головної мотивації для цих людей, які вирушили на російсько-українську війну — авантюрний дух також «спонукає ухвалити це абсолютно неправильне рішення».

Люсі, дружина одного колумбійського добровольця в українській армії підтвердила, що її чоловіка «спокусили» відео у TikTok.

«Мій чоловік був безробітним після завершення служби професійним солдатом у Колумбії. У нас була однорічна донька, і з моєю роботою ми не могли покрити навіть мінімальні витрати», — пояснює вона.

Знову ж таки, саме з цієї причини чоловік Люсі покинув усе та поїхав до України.

«Через кілька тижнів його надія повернутися до роботи, яку він виконував у Колумбії, перетворилася на розчарування: йому не дозволяли телефонувати додому, затримували зарплату, а через деякий час навіть перестали платити узгоджену суму», – повідомила Люсі.

Ця ситуація відроджує постійні дебати про обмежені можливості відновлення гідного цивільного життя для багатьох рядових солдатів, які вирішують залишити професійну службу в Колумбії.

Навіть попри те, що колумбійський уряд запровадив незначні покращення в оплаті праці солдатів, роки фінансової скрути та, передусім, труднощі з інтеграцією колишніх військовослужбовців у цивільне життя продовжують знову і знову виникати.

Труднощі з репатріацією тіл колумбійців, загиблих під час російсько-української війни

Для сімей загиблих колумбійських найманців в Україні існують «величезні труднощі» із репатріацією їх тіл на батьківщину.

Міністерство закордонних справ Колумбії пропонує дуже мало варіантів, і коли підтверджується смерть колумбійця в Україні, запитується ДНК-доказ для підтвердження особи померлого, але лише якщо його тіло було знайдено.

Щодо процесу репатріації тіл, Мендіганьо інформує, що після складного юридичного процесу «до Колумбії потрапляє лише прах, а не цілі тіла», тому «доводиться ризикувати та вірити, що ці рештки належать загиблому солдату».

З приводу економічного аспекту, поширеним явищем є те, що після смерті колумбійських найманців, «їхній банківський рахунок заморожується», що унеможливлює доступ родини до накопиченого капіталу. Зважаючи на ці складні обставини, десятки колумбійців намагаються покинути Україну.