На їхню думку, Європейському Союзу варто розширити свою науково-дослідну діяльність з Україною, аби уникнути технологічного відставання: це включає прискорену програму спільних проектів з українськими підрозділами для розробки безпілотників та стратегію досягнення незалежності від китайських компонентів

«Кожних півроку на фронті все змінюється. Сучасна війна ґрунтується на безперервному спостереженні, автоматизованих атаках та роботизованій підтримці. Робототехніка стала центральною структурою, що визначає операції на передовій», — зазначив український офіцер Олександр Ябчанка, командир підрозділу автономних безпілотних систем батальйону «Вовки Да Вінчі» під час візиту до Берліну. Разом із фондом Defense Robotics UA він презентував своє бачення європейської оборонної промисловості у доповіді і переконаний, що обороноздатність Європи залежить від робототехніки та України. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання NTV, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Дрони проти танків

«З моменту нашого заснування у 2014 році ми знали, що можемо перемогти набагато сильнішого супротивника лише у тому випадку, якщо отримаємо технологічну перевагу», — наголошує Ябчанка.

Його батальйон завжди знаходиться на найгарячіших лініях фронту. Останні півтора роки вони обороняють сектор навколо Покровська.

«Коли наша товаришка Марія Берлінська однією із перших почала експериментувати із дронами (після початку війни на Донбасі у 2014 році), усі сміялися. Але вже у 2022 році, коли росіяни атакували нас абсолютно традиційним, механізованим способом, ми здивували їх нашими дронами «Мавік», – згадує Ябчанка.

Застосування цих дуже простих дронів стало вирішальним моментом: на початку війни вони допомогли відбити наступ росіян на Київ. У підсумку, танки другої за чисельністю армії світу згоріли під українською столицею.

Хоча безпілотні системи і відіграють певну роль у плануванні німецького уряду, ця роль все ж таки відносно незначна: незважаючи на те, що уряд ФРН запланував оборонний бюджет у розмірі понад 108 мільярдів євро на 2026 рік, основна увага при закупівлі, як і раніше, приділяється перевіреній військовій техніці.

Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив у жовтні 2025 року, що Берлін планує інвестувати 10 мільярдів євро у технології безпілотників у найближчі роки. Але як це співвідноситься із нинішньою безпековою ситуацією?

«Я сподіваюся, що країни НАТО мають план на такі ситуації. Уявіть собі кілька зелених чоловічків, які окупують село в країні НАТО. Я не перебільшую: російські солдати з’явилися нещодавно в Естонії. І саме це вони й зробили на Донбасі: без будь-яких розпізнавальних знаків просто зайняли будівлю місцевої ради, а Путін усе заперечував», – зазначає Ябчанка.

Сьогодні захист від подібних тактик гібридної війни ще більше ускладнюється загрозою безпілотників: «Як тоді країна діятиме? Чи розпочне вона антитерористичну операцію зі звільнення цього села за допомогою озброєних людей у ​​бронетехніці?» Нереалістичний сценарій, за словами Ябчанки. Тому що: «З огляду на масове використання безпілотників з волоконно-оптичним зв’язком, жодна бронетехніка не зможе дістатися цього села». Оператори безпілотників з російської сторони виконуватимуть завдання дистанційно.

Наразі основною зброєю є безпілотники з волоконно-оптичним зв’язком, оскільки радіоелектронна боротьба проти них є неефективною: вони з’єднані зі своєю наземною станцією надзвичайно тонким кабелем і, отже, несприйнятливі до перешкод. У радіусі 15 кілометрів ці безпілотники створюють «мертву зону». Україна зараз тестує системи перерізання таких кабелів.

«Однак поки ці системи не впроваджені масово», – пояснює Олексій Махринський, заступник командира підрозділу автономних безпілотних систем батальйону «Вовки Да Вінчі».

«Ми маємо боротися зі зброєю, яку самі розробили».

Інновації визначають долю світу. Росіяни швидко навчаються та просувають свої власні технології. Якщо у 2022 році 80% атак здійснювалися артилерією, то сьогодні 80% – це атаки безпілотників.

«Це означає, що вони вже не просто наші очі та вуха, але й наступальна зброя. Те, що ми винаходимо, вони одразу копіюють та розвивають далі. Тому ми маємо боротися зі зброєю, яку самі розробили. Але проблема полягає у тому, що ми не можемо нарощувати виробництво так швидко, як росіяни», – наголошує Махринський.

Важливість масового виробництва інновацій очевидна в Україні щодня: аби залишатися на крок попереду росіян, українській оборонній промисловості довелося швидко зростати, збільшившись у 35 разів. Сьогодні в Україні щорічно виготовляється 5 мільйонів безпілотників.

Ябчанка пояснює, як це виглядає практично на передовій: «Ми отримуємо новий інструмент, а потім тестуємо його. Того ж вечора ми телефонуємо розробнику і звітуємо. Щодня ми даємо свої відгуки та обговорюємо з колегами в тилу, як можна вирішити проблеми».

Оскільки часто немає часу на пересилання обладнання туди й назад, солдати навчаються самостійно збирати та ремонтувати кожну з нових систем. Ябчанка переконаний, що і Європі необхідно знайти спосіб запровадити такий виробничий цикл.

Україні не вистачає ресурсів, а Німеччині – інновацій

На думку Ябчанки, Німеччина не готова до війни з використанням безпілотників майбутнього, стверджуючи, що її механізми надто складні, тоді як інновації швидко розвиваються кожні шість місяців. Україні, у свою чергу, не вистачає ресурсів, аби протистояти нарощуванню озброєнь з боку Росії.

Справа не лише у грошах: Україна також залежить від китайських комплектуючих для свого виробництва. Крім того, на ринку спостерігається дефіцит, наприклад радіолокаційного обладнання, яке має вирішальне значення для перехоплення. Але дефіцит персоналу також стає серйозною проблемою.

Ябчанка та Махринський прагнуть вирішити обидві проблеми одночасно. На їхню думку, Німеччина значно виграє від співпраці з Україною у цій галузі. Європейському Союзу варто розширити свою науково-дослідну діяльність з Україною, аби уникнути технологічного відставання. Це включає прискорену програму спільних проектів з українськими підрозділами для розробки безпілотників та стратегію досягнення незалежності від китайських компонентів.

«Залучення цивільного населення також має вирішальне значення», – підкреслює Махринський.

У звіті Defense Robotics UA це визначається як невикористаний ресурс для Європи та пропонується створення цивільних інноваційних центрів. В Україні це вже реальність: цивільні особи займаються розробкою безпілотників і роблять свій внесок у технологічний розвиток у багатьох невеликих ремонтних майстернях.

«Я переконаний, що тільки разом ми зможемо технологічно запобігти нападу Росії на Європу», — підсумував Ябчанка.