Собаки, які живуть поблизу лінії фронту в Україні, є найвразливішими, оскільки частіше стають жертвами обстрілів, вибухів, мін, хронічного стресу та недоїдання

Російсько-українська війна змусила собак неподалік лінії фронту вести жорстоку боротьбу, внаслідок якої виживають лише найпристосованіші тварини, а старі та хворі помирають. Таким чином, середня тривалість життя собак поблизу лінії фронту в Україні різко скоротилася, адже вони частіше стають жертвами обстрілів, вибухів, мін, хронічного стресу та недоїдання. Про це йдеться у дослідженні українських та польських науковців, опублікованому на сторінках журналу Evolutionary Applications, повідомляє Foreign Ukraine із посиланням на Wiley, TPV World та The New York Times.

Дослідження на фронті очолював Ігор Дикий, зоолог Львівського національного університету імені Івана Франка, який служив добровольцем поблизу міста Лиман у Донецькій області, а пізніше неподалік Харкова.

«У селі Зарічне з нами жило багато безпритульних собак. Вони були налякані бойовими діями; деякі страждали від контузії. У одного маленького собаки була зламана лапа, яка погано загоїлася, внаслідок чого він постійно кульгав. Інший осліп на одне око після вибуху», – згадує Дикий.

Згідно із дослідженням, собаки, які виживають поблизу зон активних бойових дій, переважно демонструють так звані характеристики «дикого типу»: вони стали схожими на вовків, койотів чи дінго.

«Наше дослідження чітко показує, що війна впливає не лише на людей, але й на інші види, головним чином прискорюючи природний відбір», – зазначила Марія Марців, провідна авторка дослідження із Львівського національного університету імені Івана Франка.

Собаки домашніх та декоративних порід з такими рисами, як плоскі короткі морди (на кшталт французького бульдога), короткі лапи (на кшталт такси) і погане дихання, значною мірою зникли із прифронтових районів в Україні.

Натомість на передовій з’явилось багато собак із невеликою масою тіла, що дозволяє їм рідше наступати на міни, мати більше можливостей ховатися в обмеженому просторі і не так часто страждати від осколків. Вуха у собак поблизу лінії фронту також набули іншої форми, причому загострені зустрічалися частіше, аніж висячі.

Типовий собака на лінії фронту в Україні має невеликий зріст (20–40 см), нормальну довжину ніг, мезоцефальну форму морди, прямі вуха, напівкучерявий хвіст, пряме волосся середньої довжини та коричневий колір шерсті з невеликим відсотком білих плям.

«Це не повільний еволюційний процес, у якому краще адаптовані тварини просто мають більше потомства. Зміни, які ми спостерігаємо у собак, відбуваються занадто швидко, щоб їх можна було пояснити молекулярною еволюцією. Війна стала потужним фільтром, який сформував необхідні риси у собак для виживання в екстремальних умовах. Тут слабкіші особини гинуть одразу», – зазначила польська науковиця Малгожата Вітек, співавторка дослідження і докторантка Гданського університету.

У деяких районах неподалік лінії фронту в Україні, відеозаписи з дрона також задокументували зграї диких собак, які полюють або харчуються падаллю, включаючи людські рештки, що підкреслює, наскільки сильно змінилася їх поведінка та раціон.

Марців вважає, що документування цих змін у режимі реального часу має вирішальне значення для розуміння справжньої ціни війни.

«Собаки – це вид-індикатор. Те, що з ними відбувається, показує, наскільки глибоко збройний конфлікт змінює навколишнє середовище», – підкреслила українська вчена.

Зазначимо, що дослідження провели із березня 2023 року по січень 2024 року і воно базується на даних, зібраних від 763 собак у дев’яти регіонах України. Команда працювала з притулками для тварин, тоді як ветеринари та волонтери збирали дані про безпритульних собак у потенційно безпечних районах, а іноді й у районах, визначених як небезпечні.