Штучне голодування у Секторі Газа спонукало багатьох в Україні переглянути свій погляд на близькосхідний конфлікт

На початку геноцидної війни Ізраїлю проти Гази у жовтні 2023 року президент України Володимир Зеленський висловив підтримку Ізраїлю, а перша леді Олена Зеленська заявила, що українці розуміють і «поділяють біль» ізраїльського народу. Ця реакція відображала позицію, яку на той час займала значна частина українського суспільства та багато західних лідерів. Про це йдеться в аналітичній публікації Al-Jazeera, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Перед палестинцями за кордоном зачиняють усі двері»

Хашем, медичний працівник, який народився у Секторі Газа та отримав громадянство України після майже 10 років життя, сказав, що контраст у тому, як до палестинців та українців ставляться на міжнародному рівні, давно очевидний.

«Для українців відчинені усі двері за кордоном, а от для палестинців вони зачинені. Це не змагання страждань, а питання принципу. Якщо права людини справді універсальні, вони не можуть залежати від національності чи паспорта», – каже він.

Зміна погляду на Ізраїль

Бомбардування Гази з боку Ізраїлю переросло в геноцид палестинців, тому громадська думка деяких українців почала змінюватись.

Юлія Кіщук, українська дослідниця, яка разом із 300 українськими науковцями, активістами та митцями підписала відкритого листа, в якому висловила солідарність з палестинцями, сказала, що штучне голодування у Газі спонукало багатьох в Україні переглянути свій погляд на близькосхідний конфлікт.

Деякі українці проводять паралелі із Голодомором радянської епохи, який у Києві розглядають як навмисний акт геноциду сталінського режиму.

Кіщук додала, що напади на інші країни, такі як Сирія, ставлять під сумнів ізраїльський наратив про те, що він просто захищався від ХАМАС у Секторі Газа.

У Києві виникли пропалестинські протести, а відомі журналісти почали висвітлювати тяжке становище палестинців.

«Але бомбардування інфраструктури України протягом останніх тижнів, яке залишило мільйони людей без опалення, електрики та води в умовах морозної зими, тимчасово зупинило зростаючий протестний рух на підтримку Палестини», – зауважила Кіщук.

Зміна погляду на США

Підхід президента Сполучених Штатів Дональда Трампа до російсько-української війни залишив багатьох українців розчарованими.

Тепер Вашингтон вважають менш вірним союзником і радше силою, яка готова ставитися до України як до ресурсної бази, зберігаючи примирливу позицію щодо президента Росії Володимира Путіна.

«Багато українців зараз сприймають США як імперську державу порівняно з початком війни, коли вони відчували підтримку та співчуття. Підписання угоди про мінеральні ресурси, яка надає Вашингтону доступ до цінних рідкісних корисних копалин в Україні, також змусило українців задуматися про те, що їх держава розглядається як ресурсна база і це пов’язує їх із Палестиною та країнами Глобального Півдня, які зазвичай сприймаються великими імперіями за подібною логікою», – зазначила Кіщук.

У Києві також змінили свою позицію щодо Палестини. Зеленський публічно заявив на діалозі Шангрі-Ла в Сінгапурі у 2024 році, що «Україна визнає дві держави, як Ізраїль, так і Палестину, і зробить усе можливе, аби переконати Ізраїль зупинитися, припинити цей конфлікт і запобігти стражданням цивільного населення».

У липні 2024 року Україна скерувала 1000 тонн пшеничного борошна на палестинські території як гуманітарну допомогу в рамках своєї ініціативи «Зерно з України».

Міністерство закордонних справ України також відкрито розкритикувало напад Ізраїлю на Катар у вересні 2025 року, назвавши його грубим порушенням міжнародного права.

«Війна скрізь має однакове обличчя»

Ааїша Ароджі, 25-річна студентка з міста Газа, була 10 разів переміщена у перші місяці війни з Ізраїлем. Пізніше вона дісталася до Єгипту через перехідний пункт Рафах, а потім до України, де їй було надано дозвіл на проживання, оскільки її брат жив і працював у Києві.

«Порівняно зі жорстокими умовами в Газі, Київ спочатку здавався безпечною гаванню. Але війна скрізь має однакове обличчя», – наголошує Ароджі.

За її словами, на початку геноцидної війни в Газі люди в Україні та більшій частині Європи не розуміли палестинського досвіду. Однак відтоді палестинські платформи та інформація поширилися по всьому континенту.

У Києві студенти запитують про Газу та висловлюють підтримку палестинському народу.

«Вони справді розуміють, що сталося», – запевняє Ароджі.

«В Україні, коли я говорю про Палестину, реакція різна»

Незважаючи на ці поступові зміни, Хашем, ще бачить подвійні стандарти, не через лють до українців, а через систему, яка вирішує, чиї страждання важливіші.

«В Україні, коли я говорю про Палестину, реакція різна. Деякі люди слухають і намагаються зрозуміти; іншим важко сприймати порівняння, часто тому, що їм роками казали, що ситуації не можна порівнювати», – розповідає Хашем.

Однак, за його словами, моменти політичних змін створили можливості для поглибленого розуміння.

«Зменшення підтримки не стирає різницю у ставленні, але може допомогти деяким людям зрозуміти, що солідарність, заснована на принципах, а не на політиці», – підсумував він.