Інститут Брукінгса опублікував дослідження про те, як зменшити «тіньовий флот» нафтових танкерів Росії

Майбутнє санкційної політики проти Росії лежить не у простому нарощуванні заборон, а в інституційному тиску — через стандарти, страхування та відповідальність держав-реєстраторів тіньових суден

Повномасштабна війна Росії проти України поставила Захід перед складною дилемою: як одночасно уникнути глобальної енергетичної кризи та максимально обмежити фінансові можливості агресора. З одного боку, Росія залишається одним із ключових гравців світового нафтового ринку; з іншого — саме доходи від експорту викопного палива є фундаментом її воєнної економіки. У цьому контексті санкції проти російської нафтової торгівлі розглядаються не лише як каральний захід, а як стратегічний інструмент підвищення переговорної позиції України та її партнерів. Про це йдеться в аналітичному дослідженні Інституту Брукінгса, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Після 2022 року США, Європейський Союз і Велика Британія запровадили безпрецедентний пакет обмежень проти російського енергетичного сектору. Найбільш інноваційним елементом стала система цінового обмеження (price cap), яка покликана зберегти фізичні обсяги постачання нафти на світовий ринок, але зменшити доходи Кремля. Проте, як показує практика, ефективність цієї моделі була підірвана появою та стрімким зростанням так званого «тіньового флоту» нафтових танкерів.

Російська нафта як основа фіскальної стійкості режиму

До вторгнення в Україну експорт нафти й газу формував до 44% доходів федерального бюджету Росії, а сира нафта окремо забезпечувала близько 6% ВВП РФ. Навіть після часткової диверсифікації економіки та зростання військових витрат, податкові надходження від викопного палива у 2025 році ще становили майже чверть російського держбюджету.

ЄС історично був ключовим ринком збуту для російського газу: понад 40% імпортованого газу та більше чверті нафти до 2022 року надходили з Росії. Санкції радикально змінили цю структуру — імпорт російського викопного палива до Європи скоротився майже на 90%.

Однак зменшення прямої залежності не означає зникнення вразливості: Росія зберігає близько 10% світового експорту нафти, і різке скорочення її пропозиції може спричинити глобальний ціновий шок.

Саме це пояснює стриманий підхід Заходу, який із самого початку намагався балансувати між фінансовим тиском і стабільністю енергоринків.

Цінове обмеження: задум і реальні наслідки

Механізм price cap, який запроваджений коаліцією G7, ЄС та Австралії, спирався на структурну перевагу Заходу у наданні ключових сервісів для морських перевезень — фінансування, брокерських послуг і, насамперед, страхування. Обмеження ціни на російську нафту Urals (60 доларів/барель) та нафтопродукти мало зменшити експортні доходи РФ, не створюючи дефіциту на ринку.

На початковому етапі ця модель справді працювала: різниця між цінами Brent і Urals сягала до 30 доларів за барель, що означало значні втрати для російського бюджету. Однак з часом ефект послабився. Причина — масштабне формування «тіньового флоту» танкерів, які обходять західні страхові та фінансові сервіси, плавають під зручними прапорами та продають нафту за цінами, вищими за встановлену межу.

«Тіньовий флот» як системна загроза

До 2025 року кількість таких суден зросла приблизно до 350, і в Балтійському регіоні вони вже забезпечують понад 60% експорту російської сирої нафти. Це переважно старі танкери (середній вік — 19 років), часто зі сумнівним технічним станом і без належного страхового покриття.

Проблема тут подвійна. По-перше, економічна: саме через тіньовий флот Росія змогла звузити ціновий розрив і стабілізувати доходи. По-друге, безпекова та екологічна: серйозний розлив нафти в Балтійському або Середземному морі без належного страхування може перекласти мільярдні витрати на європейські бюджети, не кажучи вже про довгострокову шкоду довкіллю.

Таким чином, тіньовий флот став не побічним ефектом санкцій, а ключовим механізмом їхнього обходу.

Обмеженість альтернативних санкційних підходів

Аби посилити санкційний тиск на Росію можна вдатись до таких кроків:

Створити зони, які «вільні від тіньового флоту» (наприклад, у Балтійському морі) — потенційно ефективні, але ризикують спричинити різке скорочення пропозиції та зростання світових цін.

Запровадити вторинні тарифи для покупців російської нафти — політично привабливі, але вибіркові й непослідовні; вони можуть навіть стимулювати перенаправлення торгівлі.

Запровадити санкції проти російських нафтових компаній — здатні вплинути на структуру власності та інвестиції, але не гарантують системного скорочення доходів.

Спільний недолік усіх трьох кроків — ризик надмірного скорочення фізичних обсягів експорту, що в умовах обмеженої еластичності попиту може парадоксально збільшити загальні доходи Росії.

Ключова інновація: тиск через держави-реєстратори тіньових суден та страхування

Найперспективнішою є пропозиція, яка розроблена експертами Київської школи економіки, яка зміщує фокус із самих операторів танкерів на держави, в яких вони зареєстровані.

Саме вони юридично відповідають за нагляд за суднами, але часто свідомо ігнорують стандарти безпеки та страхування.

Суть такого підходу полягає в обов’язковій вимозі:

повного розкриття інформації про P&I-страхування;
фінансової прозорості страховиків;
автоматичних санкцій проти суден без належного покриття;
притягнення до відповідальності не лише власників, але й реєстраторів прапора та класифікаційних товариств.

Цей механізм має важливу перевагу: жоден авторитетний страховик не надаватиме покриття суднам, які порушують цінові обмеження. Таким чином, вимога страхування де-факто примушує дотримуватися price cap, не скорочуючи фізичні обсяги торгівлі.

Правова життєздатність і міжнародний контекст

Запропонований підхід узгоджується з Конвенцією ООН з морського права та режимом Міжнародної морської організації. Хоча право мирного проходу обмежує пряме втручання, міжнародні конвенції про цивільну відповідальність за забруднення нафтою чітко вимагають наявності адекватного страхування.

Більше того, практика Міжнародної морської організації вже визнає «тіньовий флот» як інструмент обходу санкцій. Важливо, що імплементація цих вимог через національне законодавство ЄС і Великої Британії значно зменшує ризик успішних юридичних оскаржень.

Економічний ефект: менше доходів без цінового шоку

Модельні розрахунки демонструють, що посилення вимог до страхування та дисциплінування держав-реєстраторів тіньових суден може скоротити податкові надходження Росії від балтійського експорту нафти на 10–13% без різкого зростання світових цін. Навіть у сценаріях із частковим фізичним вибуттям танкерів, глобальний ціновий ефект залишається помірним (до +2,4%). Це означає, що ця стратегія не лише економічно ефективна, але й політично прийнятна для західних урядів.

Висновки: санкції нового покоління

зменшує доходи Кремля;
зберігає стабільність енергоринків;
знижує екологічні та фінансові ризики для Європи;
підсилює переговорну позицію України.

Фактично йдеться про перехід від санкцій «кількості» до санкцій якості управління глобальними потоками, де право, економіка та безпека працюють як єдина система.