Тетяна Шмайлюк побудувала неймовірну музичну кар’єру всупереч усім труднощам на життєвому і професійному шляху

Тетяна Шмайлюк твердо вірить у пророцтво і це стало причиною її дивовижного шляху від дитини, яка любила поп-панк і виросла на Донбасі до солістки всесвітньовідомого прогресивного тех-метал гурту Jinjer. Випробувавши долю у різних місцевих колективах, граючи все – від ню-металу до фанку та реггі, Тетяна приєдналася до Jinjer у 2009 році, замінивши першого вокаліста Максима Фатуллаєва. Незважаючи на відносну географічну віддаленість гурту, поєднання рішучості та амбіцій зробило їх одним із визначальних проектів сучасного металу, який випустив п’ять музичних альбомів, останнім з яких був Duel у 2025 році.  Сама Тетяна відіграла величезну роль в успіху Jinjer, а її приголомшливий вокальний діапазон та вражаюча сценічна присутність стали значною частиною їхньої привабливості. В інтерв’ю британському виданню Louder Sound, вона розповідає про все: від свого дитинства у віддаленому східному куточку Європи до свого місця на метал-сцені сьогодні. Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з її думками.

Louder Sound: Які ваші найперші спогади про дитинство?

Тетяна Шмайлюк: Мені було, мабуть, три роки. У моєї мами був вініловий програвач, і у нас було багато різних платівок. Мій батько колись колекціонував платівки The Beatles, оскільки був їхнім великим шанувальником. Але те, що я пам’ятаю, це саундтреки до радянських мультфільмів для дітей. Це перший вініл, який я слухала, коли була немовлям, я просила маму ввімкнути його, щоб я заснула.

Louder Sound: Зростаючи в Україні, ви, мабуть, чули багато різноманітної музики?

Тетяна Шмайлюк: Я народилась в СРСР і музика, яка мене оточувала, була переважно від радянських виконавців. Але, звичайно, також була й музика із Заходу та з різних куточків світу. Мої перші дві аудіокасети були з Boney M – я досі люблю цей гурт євро-диско 1970-х років. Я багато танцюю та співаю під них. Друга аудіокасета була від радянського гурту Aria. Мій старший брат познайомив мене із рок-музикою, це хеві-метал гурт, натхненний Iron Maiden. Я слухала ці аудіокасети без зупинки. І тому, коли я пишу музику, мої партії іноді бувають такими попсовими. Щось у стилі диско-метал.

Louder Sound: Чи пам’ятаєте ви свою першу спробу написати музику?

Тетяна Шмайлюк: Моя перша спроба була, коли я була дитиною. У мене було іграшкове піаніно, дуже маленьке, але воно звучало досить реалістично. Пам’ятаю, я взяла стару радянську книгу, це було щось на кшталт посібника для школярів. Це була фактично перша книга, яку діти в перших класах школи чи дитячого садка повинні навчитися читати. Там був вірш, і я намагалась співати, грати та створювати мелодію до вірша. Я взагалі не вмію грати на піаніно, ніколи не могла. Я просто співала і натискала випадкові клавіші.

Louder Sound: Як ви приєдналися до Jinjer?

Тетяна Шмайлюк: Я грала у багатьох гуртах, деякі з них були дуже… «жахливими» – це слово, яке я б використала. Після того, як стільки всього не склалося, я сказала собі, що більше не буду цим займатися. Але потім мене попросили приєднатися до Jinjer, оскільки їхній вокаліст поїхав до США. Гурт, у якому я колись грала, репетирував у тому ж місці, що й вони, тож ми знали один одного. Вони попросили мене замінити їх вокаліста на одному концерті. Я вивчила усі їхні пісні, і концерт мені сподобався, тому ми домовилися, що продовжимо це робити.

Louder Sound: Наскільки реалістичною була ідея виступити у Великій Британії чи США для гурту з Донбасу?

Тетяна Шмайлюк: Якщо ви коли-небудь бачили на карті, де знаходиться Донбас, звідки я родом, то це сама східна частина України. Вона ближче до Росії. Це так далеко від Європи. Логічно, було б орієнтуватися на російський ринок, але я вирішила співати англійською мовою, і це був перший крок, який ми зробили, аби подивитися в іншому напрямку, подивитися на Європу. Я не думаю, що ми тоді дивилися на ринок США чи Великої Британії. Спочатку нам потрібно було стати відомими у своїй країні, а потім нам довелося поїхати до найближчих країн за межами України. Це як працювати у вугільних шахтах і прокладати тунелі. Ми, по суті, будували тунелі, крок за кроком.

Louder Sound: Це спрацювало. Ви самостійно випустили свій дебютний альбом Cloud Factory у 2014 році та почали проводити міжнародні концерти. Це, мабуть, вимагало багато віри в себе?

Тетяна Шмайлюк: Коли мені було 11 років,  то я сиділа, слухала легендарний гурт Metallica у навушниках і уявляла себе на таких сценах. Можете вірити чи ні, але я думаю, що здебільшого втілила це у життя. Не зрозумійте мене неправильно, це була важка праця, але усе прийшло до нас завдяки цій вірі.

Louder Sound: Ви духовна людина?

Тетяна Шмайлюк: Мабуть, так. Це більше схоже на якийсь зв’язок зі всесвітом, скажімо так. Моїм найбільшим бажанням було стати рок-зіркою та грати на великих сценах, але я поєднала це зі здатністю працювати для цього. Що б ви не хотіли, вам просто потрібно робити певні речі в голові, уявляючи ілюзії. Я перевірила це на собі, і це працює. Втілення працює. Деякі мої мрії насправді забрали 15 років, а деякі – близько семи років.

Louder Sound: Про які речі йдеться?

Тетяна Шмайлюк: Я побачила свого чоловіка в Інтернеті й подумала: «Він мені подобається, так, ми одружимося». Я вірила, що ми будемо разом, і ось ми разом. Сила думки дуже сильна. Це був той семирічний період.

Louder Sound: Чи досягли ви міжнародного успіху?

Тетяна Шмайлюк: Я думаю, це зіграло свою роль. Один фанат створив нашу сторінку у Facebook у США, і багато людей знайшли нас ще до того, як ми там грали. Я думаю, що тоді були люди, які просто шукали нові гурти, можливо, гурти зі жіночим вокалом, і вони знайшли нас у 2013 чи 2014 році. Саме тоді ми записали наше перше відео. Інтернет, YouTube, соціальні мережі – це справді допомогло нам, мабуть, набагато більше, ніж могли б зробити гастролі. Я була рада займатися всілякою безсоромною саморекламою, додавати людей і надсилати їм нашу музику. Я дуже вперта людина, і ми не збиралися пасивно сидіти склавши руки.

Louder Sound: Ви використали опис «гурти зі жіночим вокалом». Це зараз дуже напружений термін.

Тетяна Шмайлюк: Так, і ми досі переживаємо цю нісенітницю.

Louder Sound: У якому сенсі?

Тетяна Шмайлюк: Нас досі порівнюють з артистами, які не мають до нас жодного стосунку. І не завжди хороші чи талановиті артисти, і я дуже, дуже ображена цим. Тому що деякі люди не вміють співати, вони не влучають у ноти! Потім люди кажуть: «О, вона краще співає, ніж ти, вона робить це краще, ніж ти, у неї така особистість…» О, Боже мій! Залиш мене у спокої! Такі речі мене справді дратують.

Louder Sound: Чи відчуваєш ти, що тебе протиставляють іншим жінкам?

Тетяна Шмайлюк: Так, і це завжди жінки отримують такі речі. Я сама по собі, я ніколи не намагаюся копіювати. Насправді ні, можу зізнатися, я намагалася копіювати Ренді Блайта з Lamb Of God. Але я отримую багато порівнянь і коментарів, які порівнюють мене з [колишньою вокалісткою Arch Enemy] Анджелою Госсоу. Я ніколи не хотіла звучати як вона. Деякі люди казали мені: «Чому ти не фарбуєш волосся? Чому ти не фарбуєш волосся у синій колір, як Алісса [Вайт-Глуз, ще одна колишня вокалістка Arch Enemy]?» Але чому б мені це робити? Я не розумію.

Louder Sound: Чи вважаєш ти себе натхненням для людей?

Тетяна Шмайлюк: Вся ця історія зі славою, ти не можеш її контролювати. Це робить мене розгубленою. Люди думатимуть те, що думають.

Louder Sound: Чи завжди ти так почувалася?

Тетяна Шмайлюк: Гадаю, раніше я була наївною, але в мене був негативний досвід із пресою, і це зробило мене обережнішою. Раніше я просто говорила що завгодно під час інтерв’ю, але тепер я прокручую усе в голові та хвилююся про те, як ці слова будуть сформульовані. Це вплинуло на мене, я не [скандальний співак Falling In Reverse] Ронні Радке, я не якась людина, яка намагається потрапити у заголовки видань.

Louder Sound: Jinjer справді отримали міжнародний успіх з піснею Pisces у 2016 році?

Тетяна Шмайлюк: Так, це був захопливий період. Це кумедно, вона ніколи не мала стати великою піснею. Люди кажуть: «Давайте зробимо найбільший хіт усіх часів!». Ми ніколи цього не робили. Я думала, що  пісня «I Speak Astronomy» [також з альбому King Of Everything 2016 року] буде популярною. Мені більше подобається ця пісня. Вона дійсно відображає те, що я відчуваю, як я бачу речі. Pisces вужча, тому що вона стосується лише одного із 12 знаків зодіаку. I Speak Astronomy — це про всіх людей на землі. Але все пішло не так, все пішло зовсім в іншому напрямку. Ми були дуже здивовані.

Louder Sound: Назвіть яскраві моменти вашої особистої музичної кар’єри?

Тетяна Шмайлюк: Ну, знаєте, що мені справді запам’яталося, так це фестиваль Resurrection у 2018 році. У нас є записи з нього. Я пам’ятаю, що фотографії з того концерту були всюди. А вбрання, яке я носила, стало популярним, як фірмове. Після цього ми вирушили у турне по Латинській Америці, і наш промоутер сказав: «Гей, Таті, багато людей тут, які збиралися прийти на твій концерт, питали, чи не могла б ти, будь ласка, одягнути цю сукню?» На щастя, вона в мене була. Але я люблю фестивалі, дуже люблю фестивалі.

Louder Sound: Ви переїхали до США у 2020 році. Що надихнуло вас на це?

Тетяна Шмайлюк:  Це була моя 15-річна маніфестація. Коли мені було 13 років, то я почала слухати каліфорнійський панк і захопилася Blink-182. Потім я почала дивитися багато комедій, таких як «Американський пиріг» тощо. Я дуже хотіла поїхати до Америки, я фарбувала нігті, як американський прапор. Я добре вмію в’язати, тому зв’язала кроп-топ з американським прапором та Blink-182 на спині великими літерами. Я переїхала сюди у 2020 році, вийшла заміж, почала отримувати грін-карту у 2021 році. Мені подобається тут, у Каліфорнії. Знову ж таки, маніфестація працює.

Louder Sound: Наскільки легко тобі було акліматизуватися у новій країні?

Тетяна Шмайлюк:  У мене досі проблеми з цим, навіть через чотири роки. Я розмовляю англійською мовою вже 20 років – насправді, я та мої друзі навмисно розмовляли нею у школі. Але коли я опинилася в такій ситуації, що мені доводиться розмовляти англійською, я виявила, що не можу підтримувати розмову, бо починаю перекладати свої думки з російської на англійську, чого не варто робити. Треба думати англійською мовою. Мені це важко. Окрім мого чоловіка, у мене лише двоє друзів з України, які розмовляють російською мовою. Тому я розмовляю з ними російською.

Louder Sound: Ви коли-небудь думали про те, щоб записати повний російськомовний альбом Jinjer?

Тетяна Шмайлюк: Ну, ми додали кілька російських рядків у наші пісні, кілька слів, але ніколи не писали повний альбом. Я велика шанувальниця Cypress Hill, і вони переклали свої альбоми іспанською мовою. Я також хотіла би зробити щось подібне. Але це насправді дуже цікава ідея для мене, тому дякую, що посіяли зерна у моїй голові.

Louder Sound: Наскільки сильно ви сумуєте за Україною?

Тетяна Шмайлюк: Я сумую за Україною. Я дуже сумую за Україною. Я сумувала за нею ще більше, коли зрозуміла, що не можу туди повернутися. Бо якби не було війни, то я б постійно подорожувала, і мені було б легше впоратися з такими емоціями. Зараз я не можу туди поїхати, я не можу поїхати до Києва. Щось мені підказує, що я не повинна. Я майже впевнена, що мені не щастить і я майже впевнена, що зі мною щось трапилося б в Україні.

Louder Sound: Ви розповіли про те, що ви втілювали у минулому. Що ви втілюєте зараз?

Тетяна Шмайлюк: Якщо говорити про щось досить матеріальне, то я втілюю у життя будинок для себе, маленький замок, маленький будинок у вікторіанському стилі, просто тому, що я все своє життя прожила з кимось. Я просто хочу будинок для себе, аби зробити шалений ремонт, в якому мій чоловік не повинен брати участі. Це мій проект, просто мій проект.

Louder Sound: Звучить гарно.

Тетяна Шмайлюк: Так. Але також я просто говорила про свої мрії, і мені наснився сон про війну. Мені наснилися мирні дні в моєму рідному місті. Було багато людей, сонячна погода, все було активним, жвавим. У моєму рідному місті є площа Перемоги, і вона була переповнена людьми. Я стояла там, насолоджуючись усім. Можливо, нам варто колективно втілювати це. Знаєте, коли люди моляться разом? Нам, мабуть, варто зробити те саме, просто втілювати та уявляти, як світ знову стає мирним. Я не думаю, що зможу зробити це сама, оскільки для цього потрібна більш ніж одна людина.